Лагно В.Т.,

здобувач Донецького державного університету управління

Основні напрямки щодо розв’язання соціально-економічних проблем підприємницької діяльності регіону

Недооцінка ролі регіонального підприємництва, ігнорування його економічного і соціального потенціалу можуть набути характеру стратегічного прорахунку. Розробка ефективної стратегії розвитку регіонального підприємництва у своїй основі повинна ґрунтуватися на врахуванні особливих, об’єктивно обумовлених, специфічних рис регіонального підприємництва, оскільки воно не є зменшеною моделлю або копією великого, а характеризується власним шляхом розвитку та господарювання. Невеликі масштаби функціонування обумовлюють якісні відмінності у механізмі діяльності, системі управління, зовнішньому середовищі тощо.

Аналіз регіонального підприємництва будь-якого регіону показує, що його зовнішнє середовище відрізняється особливою, порівняно з великим (національного масштабу) підприємництвом, невизначеністю та кон’юнктурою, яка швидко змінюється. Тобто ми говоримо, що на регіональне підприємництво впливають, так би мовити, два зовнішніх середовища: регіональне середовище та національне середовище, що значно ускладнює господарську діяльність підприємств.

Тому сфера діяльності регіонального підприємництва обмежена у більшості випадків місцевими, локальними ринками, які на відміну від ринків великих підприємств характеризуються вищим ступенем стихійності та непередбачуваності.

Крім цього, особливістю, що досить сильно коригує функціонування регіонального підприємництва є та, що воно у відносинах із великим підприємництвом, державою, фінансово-кредитними інститутами грає підпорядковану роль і об’єктивно не може на рівних конкурувати з великими підприємствами.

Сукупність таких характеристик обумовлює специфічність регіонального підприємництва та визначає його переваги – оперативність, гнучкість, інноваційність, нестандартність у прийнятті рішень, адаптованість, ризиковість, швидку окупність інвестицій, низький рівень стартових та капітальних витрат тощо.

Але самі лише позитивні особливості не можуть забезпечити належних умов господарювання підприємств. Враховуючи те, що в умовах постсоціалістичної економіки підприємництву довелося за кілька років долати той шлях, який підприємництво економічно розвинутих країн пройшло протягом десятиріч, особливої ваги набуває державна підтримка регіонального підприємництва в регіонах.

Перш за все державна підтримка повинна спрямовуватись на забезпечення правових, економічних, інфраструктурних умов та стимулів для ефективного й стійкого розвитку регіонального підприємництва. Функції, покладені на державу, можна поділити на дві групи: функції центральної влади та функції місцевої влади.

Перша група функцій полягає у створенні та підтримці на відповідному рівні умов функціонування регіонального підприємництва, регулювання його розвитку у довгостроковій перспективі тощо.

Друга група функцій включає в себе належне забезпечення стійкого розвитку регіонального підприємництва на місцях, створення або сприяння створенню розвинутої інфраструктури регіонального підприємництва, підтримка її на належному сучасному рівні, регулювання функціонування регіонального підприємництва у середньо- та короткостроковій перспективі тощо [1].

При цьому держава не повинна створювати “тепличні” умови для малих підприємств, які викривлюють дію ринкових регуляторів, а лише здійснювати загальний нагляд за ними. Нормально функціонуючий ринковий механізм спроможний самостійно розставити акценти у конкурентному розвитку підприємств не залежно від розміру, за умови виправданого коригування у межах державної підтримки підприємництва.

Виходячи з таких передумов, сформулюємо основні напрямки по розв’язанню соціально-економічних проблем підприємницької діяльності регіону:

1) політика влади по відношенню до регіонального підприємництва:

а) політика центральної влади: законодавче забезпечення; формування національних програм розвитку регіонального підприємництва; визначення місця регіонального підприємництва кожного регіону у його загальнонаціональному розвитку;

б) політика місцевої влади: законодавче забезпечення (у межах її повноважень); розробка регіональних програм підтримки регіонального підприємництва; розробка спеціальних програм підтримки депресивних територій у межах регіону (як правило, це сільські території) та/або пріоритетних напрямків розвитку регіонального підприємництва (або обов’язкове врахування цих проблем у регіональній програмі);

2) покращення зовнішнього регіонального середовища:

а) політика регіонального підприємництва по відношенню до власного розвитку: активне, але в рамках закону, лобіювання власних інтересів у органах регіональної влади; виявлення ініціативи щодо вирішення питань у розвитку регіонального підприємництва; створення організацій, що представляють інтереси регіонального підприємництва (обласні, міські, загальнодержавні);

б) політика громадськості щодо розвитку регіонального підприємництва: реалізація інтересів громади через співпрацю з регіональним підприємництвом; співпраця з регіональним підприємництвом у вирішенні проблем громади; активна участь у процесах регулювання підприємницької діяльності державними органами та відстоювання інтересів підприємців (у тій частині, де ці інтереси співпадають з інтересами громади);

в) інфраструктурне забезпечення регіонального підприємництва: створення бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, консалтингових та інформаційних центрів, раціональне територіальне їх розміщення; підтримка регіонального підприємництва через спеціалізовані фінансові інститути (лізингові центри, кредитні спілки, фонди підтримки підприємництва, мікрокредитування банків, іноземні джерела фінансування тощо).

Література:

1. Круглянко А. Принципи побудови стратегії розвитку підприємництва в регіоні // Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С.220.