Наумік О.А.,

здобувач Донецького державного університету управління

Грошово-кредитна політика –важлива складова державної політики

За сучасних умов грошово-кредитне регулювання є невід’ємною складовою макроекономічної політики переважної більшості країн. Особливо великий досвід впливу на грошово-кредитні відносини накопичили країни з розвиненою ринковою економікою. Вибір конкретних важелів впливу на базові показники грошового ринку, а також напрямів і способів їх використання зумовлений як завданнями регулювання національного ринку в бажаному напрямі, так і теоретичними концепціями, на які спирається це регулювання. Ускладнення економічних процесів, посилення взаємовпливу товарних і грошових ринків як у межах національних економік, так і в світовому господарстві привертають увагу економістів до осмислення та переосмислення теоретичного і практичного доробку в цій сфері.

Особливо актуальні ці питання для українських економістів – як теоретиків, так і практиків, адже формування теоретичних підвалин та конкретних важелів впливу на грошово-кредитні відносини, що враховували б унікальність і складність трансформаційних процесів в Україні, передбачає використання напрацювань західної економічної школи і багаторічного досвіду провадження грошово-кредитної політики розвинених країн. Закономірною є поява ґрунтовних досліджень, в яких систематизуються підходи до теорії та практики грошово-кредитної політики. Суттєва увага в українській економічній літературі приділяється визначенню цілей грошово-кредитного регулювання, їх взаємному підпорядкуванню та способам досягнення.

Визначення грошово-кредитної політики, сформульовані українськими дослідниками, спираються на трактування монетарної політики провідними західними вченими.

Більшість економістів ототожнюють поняття грошово-кредитної та монетарної політики [1]. Автори книги "Грошово-кредитна політика в Україні", не зосереджуючись на самому визначенні грошово-кредитної політики, зауважують, що цю політику часто називають монетарною, оскільки вона є політикою в сфері управління кількістю грошей в обігу [2].

На нашу думку, розуміння грошово-кредитної політики як монетарної, тобто грошової, є правомірним в тому значенні, що грошові відносини є поняттям широким, об’ємним. Кредитні відносини виступають важливою складовою грошових відносин загалом. Ринки короткострокових і довгострокових кредитів є структурними ланками грошового національного ринку. Саме на цих ринках значною мірою визначається ціна грошей, реалізується механізм грошової мультиплікації і, таким чином, формується пропозиція грошей в економіці.

П.А.Самуельсон і В.Д.Нордгаус характеризують монетарну політику як складову макроекономічної політики, за допомогою якої уряд контролює грошовий обіг держави, кредит і банківську систему. Підкреслюється, що справжня природа монетарної політики полягає в способах, за допомогою яких центральний банк контролює пропозицію грошей і зв’язки між грошима, національним обсягом виробництва та інфляцією. Автори наголошують на тому, що монетарна політика є однією з найважливіших і найсуперечливіших ділянок макроекономіки [3].

На нашу думку, суперечливість і складність грошово-кредитного регулювання визначається цілою низкою факторів. Передусім грошово-кредитна політика має справу з поясненням механізму дії та регулюванням одного з найважливіших і при цьому найскладніших ринків у макроекономічній системі, адже грошовий ринок має розвинену внутрішню будову, складається з багатьох щільно взаємопов’язаних ринків (цінних паперів, валюти, короткострокових і довгострокових кредитів тощо). Водночас, саме завдяки функціонуванню грошового ринку можуть функціонувати як єдина макросистема всі інші товарні та ресурсні ринки, адже саме гроші в їх різноманітних формах слугують “мастилом" для численних коліщат ринкового механізму. Тому пропорції на грошовому ринку безпосередньо впливають на стан інших ринків, їх взаємне пристосування і, отже, значною мірою визначають стан економічної системи загалом [4].

Окрім того, грошово-кредитна політика – це важлива складова державної політики. Це означає, що вона покликана сприяти реалізації на практиці економічних функцій держави. Хоча фактично всі економісти погоджуються з тим, що метою державного регулювання економіки є передусім забезпечення стійкого економічного зростання за високої зайнятості та без прискорення зростання цін, але розуміння способів досягнення цього є різним. Специфіка завдань, напрямів і методів реалізації грошово-кредитної політики визначається особливостями державного устрою різних країн, етапом їх економічного, політичного та соціального розвитку, поширенням і ступенем впливу на урядові та законодавчі структури поглядів певної економічної школи, розвиненістю самого грошового ринку та його інфраструктури, зокрема банківської системи тощо.

Урахування всіх цих факторів має важливе значення для формування ефективної грошово-кредитної політики, в тому числі в економіці України, а за роки становлення нових економічних відносин у нашій державі вже накопичений достатньо цінний досвід (як позитивний, так і негативний). Без цього створити науково обґрунтовану стратегію та тактику регулювання грошово-кредитних відносин не вдасться.

Література:

1. Лагутін В.Д., Кричевська Т.О. Вибір стратегії монетарної політики // Фінанси України. – 2002. – №3.

2. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. – К.: Знання, 2000.

3. Самуельсон П.А., Нордгаус В.Д. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995.

4. Шпаргало Г.Є. Грошово-кредитне регулювання в перехідних економіках / Дис... на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, м. Львів, 2004 р.