Слободяник Н.П.,

викладач кафедри екномічної теорії і маркетингу УДАУ

 

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВІДТВОРЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ

 

Життєздатність акціонерного товариства багато в чому залежить від його спроможності відтворення капіталу в достатньому обсязі. Це може бути забезпечене за рахунок збільшення власного капіталу, випуску облігацій, отримання банківських позик, кредиторської заборгованості й інших запозичених підприємством ресурсів.

Для збільшення розмірів власного капіталу акціонерне товариство може використовувати внутрішні й зовнішні джерела фінансування. Критеріями їхнього вибору є: ринкові умови (здатність ринку поглинути нову емісію акцій); права й інтереси наявних акціонерів акціонерного товариства; ступінь надійності прогнозів щодо майбутнього прибутку акціонерного товариства.

Внутрішнім джерелом розширення власного капіталу акціонерного товариства є його нерозподілений прибуток. Використання цього джерела не залежить у засобах від стану ринку, не потребує витрат для залучення коштів і не пов'язане з ризиком втрати контролю над акціонерним товариством. Водночас можливості отримувати прибуток і використовувати його для розширеного відтворення власного капіталу багато в чому залежать від чинників, що перебувають поза сферою впливу акціонерного товариства. Тому поряд із внутрішніми джерелами збільшення розмірів власного капіталу акціонерні товариства широко використовують і зовнішні джерела. Найважливішими з яких є нова емісія акцій.

Використання додаткової емісії акцій як джерела розширення розмірів власного капіталу, на наш погляд, має здійснюватися акціонерним товариством із урахуванням залежності її результатів від стану ринку, його кон'юнктури і сформованого рівня цін на ці акції попередніх випусків; наявного ризику втрати контрольного пакета акцій; можливого зменшення доходів його засновників і наявних акціонерів на інвестований в акціонерне товариство капітал; витрат з підготовки та розміщення на ринку додаткової емісії акцій.

Нормативно – правова база розширення статутного фонду акціонерних товариств в Україні певною мірою захищає інтереси наявних акціонерів підприємства. Відповідно до Положення "Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства", затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 08.04.1998 р. №44, у редакції наказу від 16.10.2000 р. № 158, усі акціонери акціонерного підприємства мають рівне пріоритетне право на придбання акцій додаткового випуску в кількісній пропорції їхньої частки в статутному фонді акціонерного товариства на дату ухвалення рішення про емісію. Однак практика свідчить, що передбачені законом рівні пріоритетні права всіх акціонерів підприємства на придбання акцій додаткової емісії реалізуються далеко не завжди.

Річ у тім, що поряд із розв'язанням проблеми збільшення розміру власного капіталу акціонерного товариства, додаткова емісія акцій може бути використана топменеджментом з метою отримання конкретним інвестором повного контролю над акціонерним підприємством, оскільки міноритарні акціонери, у ряді випадків, не мають реальних можливостей реалізувати своє пріоритетне право на їх придбання.

Як свідчить практика, не є винятком випадки, коли відкриті акціонерні товариства зіштовхуються з проблемою розширення свого статутного фонду через відсутність попиту на акції додаткового випуску. Можливості їх розміщення багато в чому визначаються сформованою ринковою ціною акцій цього ж підприємства попередніх випусків і їх ліквідністю на ринку. Тому відкриті акціонерні товариства зацікавлені у підтримці високої курсової вартості своїх акцій. Головна умова для цього — високі показники розвитку підприємства. Водночас не останню роль у підвищенні ринкової вартості акцій, на нашу думку, відіграє дивідендна політика акціонерного товариства. Воно може використовувати різні підходи до її формування, відповідно до яких визначається тип дивідендної політики (див. табл. 1).

Таблиця 1

Основні типи дивідендної політики

Підхід до формування

дивідендної політики

Типи дивідендної політики

Консервативний

1. Залишкова політика виплати дивідендів

2. Політика стабільного розміру дивідендних виплат

Компромісний

1. Політика мінімального стабільного розміру дивідендних виплат з надбавкою у визначені періоди — політика «екстрадивідендів»

Агресивний

1. Політика стабільного рівня дивідендних виплат стосовно прибутку

2. Політика постійного зростання розміру дивідендних виплат

 

З точки зору можливості нарощування розмірів власного капіталу найприйнятнішим є агресивний підхід до формування дивідендної політики, особливо якщо вона пов'язана з постійним зростанням розмірів дивідендних виплат. Однак її застосування має бути підкріплене фінансовими можливостями підприємства. Якщо їх немає, наслідками застосування такої дивідендної політики може бути згортання програм розвитку акціонерного товариства і скорочення розмірів матеріального стимулювання членів його трудового колективу.

Стосовно умов роботи акціонерних товариств в Україні найприйнятнішим і найпривабливішим, на наш погляд, є компромісний підхід до формування дивідендної політики, заснований на виплаті мінімального стабільного розміру дивідендів із надбавкою у визначені періоди, тобто із застосуванням так званих "екстрадивідендних" виплат.

Водночас досвід роботи акціонерних товариств у нашій країні дає підстави стверджувати, що більшість із них або взагалі не мають довгострокової дивідендної політики, або застосовують, як правило, залишковий принцип виплати дивідендів; не приділяють уваги оптимізації розміру дивідендних виплат або дивіденди настільки низькі, що не дають змоги розглядати їх як альтернативну форму отримання доходу на інвестовані кошти. Навіть тоді, коли залишкова політика виплати дивідендів пов'язана з використанням отриманого прибутку для розвитку акціонерного товариства, інформаційна закритість фінансового стану більшості з них не дає можливості інвесторам оцінити ефективність такої дивідендної політики, а економічна нестабільність у суспільстві підсилює негативні наслідки її застосування. Усе це позначається на можливостях відкритих акціонерних товариств розширювати власні джерела фінансування своєї діяльності. Певною мірою розв'язанню проблеми збільшення розмірів власного капіталу акціонерного товариства може сприяти вибір форми виплати дивідендів. Вони можуть здійснюватися: грошима; акціями; товарами.

Світовий досвід свідчить, що акціонерні товариства європейських країн і США, як правило, виплачують дивіденди акціями. Така форма виплати доходів на вкладений капітал приваблива для акціонерів у зв'язку із зростанням ринкової вартості капіталу акціонерного товариства, а висока ліквідність вторинного ринку акцій знижує їхні інвестиційні ризики. Виплата дивідендів акціями може здійснюватися як за рахунок додаткової їх емісії, так і за рахунок власних акцій, що викуплені на ринку.

Щодо умов роботи акціонерних товариств в Україні, то виплата доходів на вкладений капітал акціями цього ж підприємства повинна здійснюватися, вважаємо, з урахуванням своєрідних підходів. По-перше, така форма виплати дивідендів може бути приваблива лише для акціонерів тих підприємств, що мають стабільні джерела надходження доходів і прибутку в розмірах, що збільшуються. На жаль, частка таких акціонерних підприємств у загальній їх кількості в нашій країні незначна. По-друге, ефективність виплати дивідендів акціями, на нашу думку, повинна оцінюватися у взаємозв'язку зі сформованою системою оподаткування дивідендів.

Безперечно, що і для акціонерного підприємства, і для його акціонерів досить привабливим, за інших рівних умов, є реінвестування повної суми нарахованих дивідендів в акції нової емісії. Це дає змогу акціонерному підприємству повніше й швидше забезпечити розміщення додаткового випуску акцій без ризику зміни пропорцій володіння капіталом його наявними акціонерами. Економічні вигоди для одержувачів дивідендів полягають у тому, що збільшення акціонерного капіталу, який їм належить, відбувається в розмірах, що відповідають сумі нарахованих дивідендів, бо вони, у такому разі, не оподатковуються. Інша річ, якщо реінвестують дивіденди в акції нового випуску не всі акціонери цього підприємства, а лише дехто з них. Тоді на придбання акцій направляється сума дивідендів, яка призначена до сплати, а вона менша нарахованої суми на розмір сплаченого податку на дивіденди.

Залучення фінансових ресурсів для збільшення розмірів статутного фонду закритого акціонерного товариства обмежується фінансовими можливостями його засновників і акціонерів. З цієї причини багато з них на певному етапі розвитку трансформуються у відкриті акціонерні товариства, хоча дотепер закриті акціонерні товариства в Україні переважають. У 2006 році їхня частка в загальній кількості акціонерних товариств становила понад 63% .

Отже, проведені нами дослідження дають підстави зробити висновок про те, що відтворення капіталу акціонерних товариств в Україні ускладнено дією низки чинників, у тому числі: обмеженістю вільних коштів у ринкових суб'єктів для їхнього інвестування в акції створюваних акціонерних товариств або тих, що функціонують; підвищеними інвестиційними ризиками у зв'язку із економічною, політичною нестабільністю в суспільстві і недосконалістю нормативно-правової бази, що регулює процес створення й функціонування акціонерних підприємств; відсутністю розвиненого і ліквідного вторинного ринку цінних паперів; недостатньою відкритістю інформації про фінансовий стан діючих акціонерних підприємств; недовірою значної частини населення до акцій як однієї з форм вигідного розміщення вільних коштів з метою отримання доходів; недостатнім рівнем економічної грамотності переважної частини ринкових суб'єктів; нерозвиненістю інституту андерайтерів, що забезпечують розміщення випуску акцій на ринку на професійній основі;  недосконалістю й нестабільністю системи оподаткування доходів за акціями.