Секція «Економічні науки»

Підсекція №4

Березовський К.В.

канд. екон. наук, доцент

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

У перехідний період формуються моделі інвестиційної політики, управлінської та політичної культури: створюються нові інститути, розробляється новий порядок координації дій різних суб’єктів інноваційної діяльності, нарешті, змінюються і самі агенти економічного процесу.

Створення інвестиційного ринку в процесі розбудови ринкової економіки – проблема не менш важлива, ніж створення товарного ринку, оскільки товари – це похідний продукт від інвестицій (чи національних, внутрішніх; чи іноземних, зовнішніх). Структурна переорієнтація економіки на основі сучасних досягнень НТП також реалізується через інвестиції. Інвестиційний ринок можна назвати ключем до швидкого та ефективного економічного та соціального розвитку України, а інвестиційна політика є важливою складовою економічної політики держави. Тому слід різко посилити роль держави в активізації інвестиційної діяльності, мобілізації фінансових джерел інвестування.

За своєю природою інвестиційна політика держави не може мати інших цілей, окрім тих, що визначаються економічною ситуацією та загальними для національного господарства завданнями.

Завдання інвестиційної політики – не тільки впливати на інвестиційну діяльність суб’єктів ринку, а й безпосередньо стимулювати виробничу, ділову та підприємницьку діяльність для створення конкурентоспроможного середовища, що забезпечується формуванням цілісної інфраструктури ринкового господарювання та відповідною податковою і організаційно-правовою політикою.

Модель, яка сьогодні створилась в Україні, є досить обґрунтованою. Досі у нас вона була переважно інвестиційною, а нині, ми вважаємо, слід підключити інноваційний фактор. Необхідно усвідомлювати, що в інвестиційній політиці, незважаючи на відчутні досягнення, існує ціла низка проблем. Вони мають і внутрішній, і зовнішній характер. Внутрішні аспекти полягають у тому, що за роки кризи питома вага переробної промисловості зменшилася удвічі, а критичне падіння капітальних вкладень у машинобудування становило 12 разів. Проте саме обробна промисловість, машинобудування є двигуном інноваційного розвитку. Нині ми маємо питому вагу машинобудування у промисловому виробництві на рівні 15-16 %, а на Заході це 45 %.

Прямі іноземні інвестиції передусім скеровуються у невиробничі галузі. Їхня питома вага у машинобудуванні і харчовій промисловості не перевищує 6%. При цьому, за розрахунками, внутрішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення зростання, яке ми запланували, не вистачає. У зв’язку з цим ми не можемо відмовитися від запозичень на світовому ринку, і тут потрібні серйозні перетворення у сфері державного регулювання цих інвестиційних потоків.

Якщо дивитись на інвестиційні процеси із позиції стратегічних напрямів економічного розвитку України, то найголовніша ціль інвестиційної політики – забезпечення наявності передумов ефективної національної інвестиційної діяльності та пріоритетне значення припливу капіталу в країну.

Необхідна розробка такої комплексної програми залучення іноземних інвесторів, яка б надавала та створювала рівноправні економічні умови діяльності національним та іноземним господарським суб’єктам із принципів балансу їх взаємних інтересів. Але в певних затверджених законодавцями випадках пріоритети господарської (інвестиційної) діяльності повинні надаватися виключно національному підприємцю, незалежно від форми власності, обов’язково враховуючи вищезазначені процеси світової економіки та їх вплив через іноземний капітал на економіку України.

Інвестиційну політику, на нашу думку, треба першочергово зосередити на трьох взаємопов’язаних та взаємокоординованих напрямах:

1) деінвестування; 2) пріоритетне інвестування; 3) інвестування із залученням іноземного капіталу. Ці напрями визначають зовнішньоекономічну діяльність, а також шляхи трансформації економіки України в світове господарство.

Пріоритетне інвестування базується на визначенні підприємств, які суттєво впливають на розвиток економіки України.

Інвестування із залученням іноземного капіталу визначається умовами національної економіки, якій необхідне залучення різних форм іноземного капіталу, що надходить з різних джерел: іноземний державний капітал; іноземні інвестиції у вигляді позик та міжнародних кредитів; іноземний приватний капітал; підприємницький капітал у вигляді прямих та портфельних іноземних інвестицій.

Одночасно інвестиційному ринку, як складовій частині всього національного ринку, потрібно мати необхідний механізм відповідного захисту фонду нагромадження країни, що приймає іноземні інвестиції, щоб не допустити руйнівного перекачування національних ресурсів за кордон.

Політика залучення іноземних інвестицій повинна поєднувати і оптимально ув’язувати вирішення двох принципових питань: з одного боку, максимально сприяти залученню іноземних інвестицій, а з іншого – забезпечувати реалізацію інтересів української економіки.

Отже, створення і ефективне функціонування інвестиційного ринку, як джерела розвитку підприємницької діяльності в Україні, має спиратися на:

1) прогнозну оцінку (з подальшим її уточненням) необхідних для України обсягів іноземних інвестицій за основними напрямами їх використання;

2) врахування позитивних і негативних сторін залучення іноземних фінансових коштів;

3) узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних інвестицій в розвиток національних економік та її провідних секторів.