Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність
Особливості менеджменту зовнішньоекономічної
діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність
пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на
закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 p., зазначено, що:
"Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України
та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах
як на території України, так і за її межами" [1]. Тому очевидно, що
зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції
українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних
господарських суб'єктів із різних країн в Україні.
Значення зовнішньоекономічної
діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає.
Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному
поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання
зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення
соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які
неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя.
Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна
вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і
зростаючу схожість їх економік.
У сучасному світі чіткіше
простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі.
Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі.
Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або
виготовляється з використанням складників, що завозяться з-за кордону.
Процеси економічної інтеграції
неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок
поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна
активність у багатьох країнах.
Процес входження України в
систему світогосподарських зв'язків багато в чому
залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом
визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації,
мотивації, керівництва, контролю і т.д.
Звичайно, всі зазначені функції
менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності мають істотні особливості.
Скажімо, у процесі планування варто враховувати міждержавні відносини, що
впливають на вибір партнерів. Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності
базується на вивченні міжнародних ринків, особливостей запитів іноземних
клієнтів, просування товарів і послуг на закордонні ринки здійснюється з
урахуванням місцевих традицій і численних обмежень і т.д.
По-іншому виглядає і функція
організації в зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством,
що виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за
кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це специфіка
організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні ділові операції
організовувати набагато простіше і менш ризиковане.
Схожі проблеми виникають і в
інших аспектах управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті
приводить до того, що із загальної системи управління рано чи пізно при
збільшенні обсягу міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена
підсистема управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю.
Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням
загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної
діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому
інвестуванні і т.д.).
Сутність менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та
моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх
підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного
досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій [2].
Отже, звернімо увагу на такі три
ключові моменти.
По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення
і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня
цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент
робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на
проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент
менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі.
По-друге, необхідно домагатися
ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних
підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на
міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно,
включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні
ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему
перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного
контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД.
У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби
контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.
По-третє, потрібно наголосити на
продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей.
Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не
тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати
ресурсів, продуктивність) [3].
Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше,
як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна
діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона
передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними
відділеннями багатонаціональних корпорацій.
При цьому для транснаціональних
компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в
кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у
цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування
внутрішньонаціональних операцій компанії, а
міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів [4].
Щодо таких категорій, як міжнародні
фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має
власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому
відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі
згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та
ін.
Тому менеджмент
зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових
міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного
підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності грунтується на визначених принципах.
Література:
1. Закон України «Про
зовнішньоекономічну діяльність». //Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №
29, ст. 377.
2. Кириченко О , Кавас І., Ятченко А. Менеджмент
зовнішньоекономічної діяльності. - К.: Фінанси, 2000. – 345 с.
3. Джеральд М.Майер,
Д. Олесневич. Міжнародне середовище бізнесу. - К.:
Либідь, 2002. – 362 с.
4. Михайлин
А. Управление внешнеэкономической
деятельностью фирмы. - М.:МАЭП, Калита, 2000. – 358 с.