Секция «Экономические науки»

Подсекция 12

Бачуріна І.В.

Чернігівський державний технологічний університет

Проблеми і перспективи експорту плодоовочевої продукції з України

Експертами досить високо оцінюється експортний потенціал вітчизняної плодоовочевої продукції [1-3]. Насамперед до продукції, яка може успішно експортуватися на ринки ЄС, відносять баштанні культури. Виробництво кавуна в Україні зараз значно перевищує попит на нього, у результаті чого ціна цього товару на внутрішньому ринку набагато нижче, ніж на ринку ЄС. Крім того, певні перспективи мають [5]: яблука, солодкий перець, баклажани, цибуля, рання капуста, ранні й пізні помідори, салат, цукрова кукурудза, груші, сливи, а також за певних умов чорниця, виноград й черешня.

Також Україна може успішно конкурувати навіть з європейськими виробниками по тих продуктах, збирання яких є трудомістким: спаржа, полуниця та ін. Відзначимо також, що Польща є одним з найбільших експортерів свіжої і замороженої полуниці в Європі, незважаючи на те, що собівартість виробництва цього товару у польських фермерів приблизно на 45-65% вище, ніж в Україні [5]. Крім того, вітчизняні виробники, на відміну від польських, можуть одержувати ранню полуницю і в перспективі стати її експортерами.

Водночас активність вітчизняних суб’єктів плодоовочевого ринку у напрямку експортування продукції до ЄС можна визнати незначною. Так, за 9 місяців 2006 року цибулю з України експортувало тільки 5 компаній, 85% кавунів було експортовано чотирма компаніями (інші 15% - приватними підприємцями), а 90% експорту томатів забезпечили 5 підприємств [2]. Експортна активність вітчизняних підприємств характеризується незначними і обсяговими показниками, особливо у порівнянні із європейськими аналогами. Так, ЄС імпортує щорічно свіжої плодоовочевої продукції на суму 20 млрд. доларів США, а середня оптова плодоовочева компанія в Швеції має оборот у 200-300 млн. доларів, працюючи з асортиментом свіжої плодоовочевої продукції, що досягає ста найменувань. Іспанія щорічно експортує плодоовочевої продукції на 6 млрд. доларів, Туреччина - на 1,2-1,5 млрд. доларів, Угорщина - на 800 млн. доларів, а Україна - усього на 50 млн. доларів [5]. При цьому, якщо врахувати вітчизняні кліматичні умови, експерти вважають, що Україна могла б у середньостроковій перспективі практично цілком витіснити угорську продукцію з ринків ЄС.

Основними напрямками експорту плодоовочевої продукції з України є Росі та Білорусія. Щодо країн ЄС, то стабільні поставки вітчизняні підприємства здійснюють лише до Польщі та Латвії й лише по двох продуктах (цибуля та перець).

Певний період Україна досить успішно постачала на європейський ринок яблучний концентрат для виробництва соків, однак у зв'язку зі скороченням в 2006 році виробництва яблук взагалі (через постійне скорочення площі під садами), а також постійним зменшенням частки їх промислових сортів наша держава поступово втрачає лідируючі позиції серед найбільших постачальників яблучного концентрату на ринок країн ЄС.

Можна прогнозувати, що у найближчі роки Україна й надалі втрачатиме свої позиції на даному сегменті, поступаючись продукції з Китаю. При цьому від виробництва яблук поступово відмовляються Голландія й інші держави ЄС, закриваючи потреби ринку збільшенням імпорту (особливо концентрату для виробництва соку). Те ж можна сказати і про овочеві культури, зокрема, помідори, огірки, баклажани, які, окрім іншого, є досить дорогими і технологічно складними у виробництві для північних країн ЄС.

У зв’язку з цим постає очевидне запитання, чому за відмічених значних перспектив вітчизняної плодоовочевої продукції на європейському ринку наявні дані свідчать про наднизький розвиток даного напрямку експорту.

Проведене дослідження виявило, що до основних перешкод на шляху активізації експорту вітчизняної плодоовочевої продукції на ринки ЄС можна віднести наступні.

1. Відсутність ефективної інфраструктури. Для постачання багатьох видів плодоовочевої продукції на експорт потрібні серйозні інвестиції в інфраструктуру. Стрімке зростання обсягів експорту кавунів у 2006 році (див.рис.2) став можливим для вітчизняних виробників лише завдяки тому, що для його експорту не потрібна складна й дорога післязбиральна доробка (охолодження, сортувальні лінії, пакування).

2. Низький розвиток агрологістики. В усьому світі управління товаропотоками аграрної продукції є високоприбутковим бізнесом, який розвивається як через створення спеціалізованих підприємств, так і у складі великих торговельних компаній.

3. Відсутність професійного брендингу. Дана проблема має місце як на макро-, так і на мікрорівні.

4. Незадовільний технологічний рівень виробництва плодоовочевої продукції.

5. Невідповідність вітчизняної плодоовочевої продукції європейським стандартам. Так, європейські супермаркети реалізують лише продукцію, що має сертифікат якості та безпеки EuroGap. Сьогодні ж вітчизняні виробники у більшості навіть не знають про його існування. Ті ж підприємства, що на практиці зіштовхнулися з цією перешкодою, поки знаходяться на етапі оцінки доцільності інвестицій у сертифікацію.

Отже, наявний у плодоовочевій галузі потужний експортний потенціал можна реалізувати виключно за умов значних інвестицій передовсім у ринкову інфраструктуру, які, відмітимо, не є настільки ризикованими як інвестиції у аграрне виробництво, а отже, потребують від держави не стільки фіскального патерналізму, скільки стабільності макроекономічного середовища.

Література

1. Гетьман Т. Стратегічні перспективи плодоовочевого бізнесу в Україні: у чому наші переваги та недоліки // Агроогляд: овочі та фрукти. – 2007. - №1-2 (57-58). – С.13-14

2. Ємченко М. Україна: тенденції та перспективи імпорту свіжої плодоовочевої продукції // Матеріали третьої міжнародної конференції "Овочі і фрукти України-2006. Відкритий ринок". – К.: ІА „АПК-Інформ”, 2007. – С.8-10.

3. Кирбс А. Фруктово-овощная промышленность Украины и ее инвестиционные возможности // Агроогляд: овочі та фрукти. – 2006. - №8 (12). – С.12.

4. Кучер Л.М. Особливості регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в умовах СОТ // Економіка АПК. - 2005. -№5. - С.144-151.

5. http://www.lol.org.ua/ - Проект аграрного маркетингу на замовлення Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)

Сведения об авторе:

Бачурина Инесса Валериевна, аспирант кафедры менеджмента Черниговского государственного технологического университета.

Научный руководитель - д.э.н., проф. Бутко Николай Петрович

Контактный телефон 8 066 287 75 19

chernigov@inbox.ru