Економічні науки/10.Економіка
підприємства
АГРООБ’ЄДНАННЯ, ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
СИСТЕМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ В АПК.
Херсонський
державний аграрний університет, Україна
Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України, тут виробляється
11-15 % валової продукції, 12-16% доданої вартості, однак на галузь припадає
лише 3,7-5,0 % усіх інвестицій в економіку країни. Сільське господарство
України разом з іншими складовими АПК забезпечує близько 30% валового внутрішнього
продукту, зайнятість майже третини працюючого населення, виробництво 95 %
товарів масового вжитку, утримання сільської поселенської мережі з 15 млн.
жителів, а отже потребує такої державної політики і підтримки, яка б
забезпечила привабливість інвесторам, мотивацію для здібного “молодого”
агарного менеджменту, сприятливі умови життя та достойну оплату праці сільських
жителів.
Верховною Радою України у січні 2001р. було прийнято Закон України “Про
стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004р.”, який
визначив основні засади державної політики підтримки сільського господарства.
Останнє визнано пріоритетною галуззю народного господарства і встановлено, що
частка видатків державного бюджету на фінансування розвитку сільського господарства
має бути не менше 5 %. Таким чином,
пошук нових форм об’єднань і формувань є питанням, за для вирішення якого
держава і сільськогосподарські підприємці об’єднують свої зусилля.
Кооперацію називають економікою бідних. Це справедливо, якщо говорити про умови
її зародження. Але беручи до уваги популярність кооперації в сучасному світі
правильним буде сказати, що кооперація – економіка розумних господарів, які
вміють рахувати гроші. І остання, в свою чергу, з кожним роком доводить свою
ефективність не тільки в світовій практиці, але й в Україні (яку деякі
економісти відносять до країн, в яких неможливі реформи). Важлива роль
агрооб’єднань полягає не тільки
ефективному вирішенні економічних, організаційних та управлінських проблем та
забезпеченні прибутками населення, а також у вирішенні ряду соціальних питань
села, налагодженні стабільної обробки сільськогосподарських угідь і проблеми
зайнятості сільського населення країни.
Одним із факторів підвищення ефективності реформування
сільськогосподарських підприємств є
інтеграція, яка має різні форми. Це і відродження науково-виробничих і
агропромислових об’єднань, створення агропромислових фінансових груп, передача контрольного пакету акцій
підприємств переробки сільськогосподарському товаровиробнику, міжгосподарська
кооперація.
Європейськими країнами, які вже пройшли через реформування аграрного
сектору доведено, що агрооб’єднання ефективні не лише, як засіб «виживання» в
ринкових умовах, але як підприємства високо мобільні, конкурентноздатні і такі,
що легко переорієнтовуються в умовах ринку не лише в процесі виробництва, а й
при реалізації продукції. Досвід
іноземних країн показує також методи стимулювання розвитку цих підприємств. Як
правило, уряди країн стимулюють
створення акціонерних товариств основною метою роботи яких є забезпечення
кредитної, інформаційної та методичної підтримки агропідприємств і, в тому
числі, надання юридичного та фінансового консалтингу. Це дозволяє збільшити
обсяг реалізації в секторі малих форм господарювання шляхом налагодження
гарантованого збуту та переробки сільськогосподарської продукції, а також
отримати доступ до дешевих кредитних ресурсів.
На території України розповсюджена діяльність трьох видів кооперації:
виробничої, споживчої, обслуговуючої. Важливим кроком по вдосконаленню роботи
обслуговуючої кооперації є робота по створенню кредитних кооперативів, які, в
свою чергу, можуть об’єднуватись в кредитні спілки або союзи. Кредитні союзи —
це насамперед об’єднання людей, а не
капіталів таким чином тут значно спрощена
проблема фінансових гарантій, так як позика надається не сторонньому
клієнту, а пайщику кооперативу. Союз створюється, насамперед, для ефективного
зберігання та обігу грошових засобів членів кооперативу, для використання цих
засобів не тільки для виробничих цілей, але й для отримання споживчих кредитів
та для вирішення ряду соціальних програм. Також перевагами такого виду
кредитування є значне скорочення строків оформлення кредитів, привабливі ставки
та отримання кредитних ресурсів за більш низькими вимогами по забезпеченню
кредиту.
Одним із базисів
для створення і формування кредитних кооперативів є європейський досвід роботи
кредитних бюро, які функціонують в Естонії із 1993 року, Іспанії - 1994, Польщі
- 1997, Чехії - 2002 та в ряді інших країн. В Росії та Казахстані цей процес
почався лише декілька років назад. Варто зазначити, що до кінця 2003 року в цих
країнах не були прийняті відповідні закони.
У порівнянні з
Україною досвід Російської Федерації у створенні та функціонуванні аграрних
об’єднань є значно меншим. До теперішнього часу сільськогосподарські споживчі
кооперативи, як організаційно-правова форма економічної організації в сільських
поселеннях є нечисленними, а в деяких місцях залишаються недостатньо відомими
сільським товаровиробникам. Останнє стримує розвиток сільської кооперації в
АПК, як найважливішого напряму ефективного формування ринкових відносин в
аграрному секторі. В зв'язку з цим міжвідомча робоча група за пріоритетним
національним проектом "Розвиток АПК" вважає за необхідне в цілях
успішної реалізації пріоритетного національного проекту підсилити роботу із
створення на кооперативній основі за участю регіональних асоціацій селянських
(фермерських) господарств і сільськогосподарських кооперативів і інших
організацій в кожному муніципальному утворенні сільськогосподарських споживчих
кооперативів. Також централізовано фінансується створення залогової бази
кредитних кооперативів і це лише перший етап по створенню сільгоспкооперації на
російському селі. На сьогоднішній день більшість кредитних кооперативів Росії
на даному етапі розвитку не можуть задовольнити потреби великих фермерських
господарств країни. Разом з тим слід зауважити, що ця практика має вже
позитивний досвід в кредитуванні: кредитують сільське господарство Росії близько
20 банківських установ, в тому числі, 78% від загального обсягу кредитування
належить Россєльхозбанку, який по підсумкам 2006 ріку надав 32 тисячі кредитів
загальною сумою 8 млрд. рублів. Створений в Нижньогородській області кредитний
сільгоспкооператив, забезпечив кредитами на 1,3 млрд. рублів.
Ще одним із
факторів надійного функціонування аграрного ринку неоцінне значення має
інформація. Тому в Україні створюється Національна система розповсюдження
сільськогосподарських знань і інформації. У Міністерстві аграрної політики
установлено управління по координації діяльності сільських
інформаційно-консультаційних служб. На рівні обласних і районних
держадміністрацій створюються центри реформування АПК, які повинні
співпрацювати із інформаційно-консультаційними організаціями університетів і
наукових установ, приватними консалтинговими фірмами. Служби розповсюдження інформації
(інформаційно-консультаційні служби) є важливим інструментом розвитку
науково-технічного прогресу в АПК. Ще одним кроком на шляху вдосконалення
функціонування АПК України є створення і
розвиток мережі аграрних інформаційно-консультаційних служб, заснованих на
кооперативній основі. Їх місія полягає у сприянні розвитку
сільськогосподарського сектора шляхом консультаційної підтримки, навчання і
надання послуг в організації виробництва всім типам агропідприємств, формуванні
їх ринкової сутності.
Важливим заходом формування нової організаційної
структури АПК, яка б прийшла б на зміну галузевої, є агрооб’єднання, ефективність роботи яких
підтверджено світовим і національним досвідом. Фірми агробізнесу, як
багатопрофільні комплекси, об'єднують в собі виробництво, переробку і
реалізацію сільськогосподарської продукції. Створення фірм агробізнесу
(агрооб’єднань) забезпечує залучення довгострокових інвестицій і нових
технологій в АПК України, інтеграцію фінансово-комерційних структур в аграрну
сферу на ринкових основах, конкурентоспроможність української
сільськогосподарської продукції на світовому ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ