Єгорова О.В.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ

Як відомо, навчально-пізнавальна діяльність – це процес, у якому особистість оволодіває загальнолюдськими знаннями, які поступово ускладнюючись дозволяють у своєму русі розвивати особистість не тільки в духовному й інтелектуальному плані, а й професійно.

Розвиток пізнавальної активності того, що навчається, супроводжує весь процес формування його особистості, зміна в пізнавальній активності відбивається на діяльності, а розвиток особистості впливає на стан пізнавальної активності. Активність як особистісне утворення відображає особливий стан того, що навчається, та його ставлення до пізнавальної діяльності.

Концентруючи нашу увагу на питанні розвитку пізнавальної активності студентів, ми керувалися переконанням, що пізнавальна активність (ПА) студентів є умовою, метою та кінцевим результатом ефективної навчально-пізнавальної діяльності студентів у ВНЗ. Отже процес розвитку пізнавальної активності студента охоплює весь процес навчання.

Поняття «розвиток» у літературі визначається як:

- незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів; в результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкту, який виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів і зв'язків) [1, с. 561];

- процес переходу з одного стану в інший, більш довершений, перехід від старого якісного стану до нового якісного стану, від простого до складного, від нижчого до вищого [2, с. 523];

- процес кількісних та якісних змін в організмі, психіці, інтелектуальній та духовній сфері людини, що обумовлений впливом зовнішніх (природне та соціальне середовище, виховання, колективна діяльність, спілкування) та внутрішніх (анатомо-фізіологічні передумови, власна активність особистості, що реалізується у діяльності), керуємих (виховання та самовиховання) - та некеруємих (об'єктивний, стихійний вплив середовища) факторів [3];

- об'єктивний процес внутрішньої послідовної кількісної та якісної зміни фізичних, психічних і духовних сил людини, що забезпечує реалізацію її життєвого потенціалу, її сутності та призначення [4].

Говорячи про «розвиток» у даному контексті, не можна зупинитися лише на традиційному визначенні цього поняття, як процесу кількісних та якісних змін. Результати теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури дозволяють нам визначити процес розвитку пізнавальної активності особистості як усвідомлену спрямовану зміну пізнавальної активності (як особистісного утворення), у процесі якої розгортаються внутрішні можливості особистості, відбуваються якісні та кількісні зміни ПА та ії показників (пізнавальної самостійності, ініціативи, пізнавального інтересу, уваги, вольових зусиль і т.ін.). Процес розвитку ПА протікає в часі в певній послідовності етапів, як перехід від одного стану до іншого, від потенційної ПА до реалізованої ПА, що відбиває ставлення того, що навчається до навчально-пізнавальної діяльності, у процесі якої мобілізуються внутрішні сили особистості на ефективніше віддзеркалення предметів і явищ навколишнього світу і своє самовдосконалення в ході даного процесу.

До найважливіших властивостей пізнавальної активності слід віднести ії динамічність: від особистісного прагнення, готовності до діяльності до стійкої риси особистості, ії творчої самореалізації.

У зв’язку з цим, деякі вчені у своїх працях (В.І. Лозова, О.І. Крупнов, О.П. Прядеін) визначають два типи пізнавальної активності: потенційну та функціонуючу. Потенційна (можлива) активність характеризує особистість того, що навчається, «з боку готовності, прагнення до діяльності» [5, c.25]; функціонуюча («актуальна», «дійсна») активність характеризує того, що навчається вже як активного виконавця цієї діяльності.

Так, у даному контексті доцільно говорити про потенційну та реалізовану пізнавальну активність, адже процес розвитку ПА – це процес переходу від можливостей, схильностей, прагнення особистості реалізувати свої сили, потребу в їх саморозвитку до перетворення особистості у суб’єкта діяльності, активного й творчого, що самореалізується. Реалізована пізнавальна активність – це активне якісне перетворення особистістю свого внутрішнього світу, що веде до ії принципово нового ладу і способу життєдіяльності – творчої самореалізації у житті, навчанні, в професії і т.ін. Адже пізнавальна активність студента - це не тільки готовність особистості до самостійного опанування знаннями, не тільки бажання глибокого пізнання предмету, що вивчається, не тільки наявність позитивного ставлення до навчання. Для пізнавальної активності характерне свідоме спрямування зусиль на засвоєння та оволодіння знаннями, уміннями й навичками; виявлення самостійності й творчого підходу у навчально-пізнавальній діяльності; напружена розумова діяльність особистості, що відбивається у ії практичній діяльності.

Таким чином, розвиток пізнавальної активності студента є невід’ємною складовою його навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ, а також є необхідною умовою розвитку особистості студента, не тільки як майбутнього фахівця, але як високоосвіченої, інтелектуально розвиненої особистості, яка здатна стати суб'єктом своєї діяльності та керувати своїм власним розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей, вимог суспільства й власних інтересів.

Література:

1. Философский энциклопедический словарь. М.: «Советская энциклопедия», 1983. – 840с.

2. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Русский язык, 1988. – 750с.

3. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. - М, 1999. - С. 13.

4. Безрукова В.С. Педагогика. - Екатеринбург, 1996. - С.5.

5. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., доп. – Харків: «ОВС», 2000. – 164с.