Дятлова О.М.

Луганський національний педагогічний університет ім. Т.Шевченка.

Метод проектів як інтегрований компонент навчання

соціогуманітарних дисциплін.

Великі можливості у процесі викладання соціогуманітарних предметів відкриває метод проектів. Це переконання цілком обґрунтоване не лише на теоретичному рівні, але й самою практикою.

Актуальність методу проектів обумовлюється, передусім, необхідністю розуміти сутність та призначення отриманих знань, своєї роботи, самостійно ставити професійні цілі та завдання, обмірковувати способи їх здійснення. Проектна технологія використовується для вивчення будь-якої шкільної дисципліни, але особливо ефективна для предметів, що мають потенційну здатність до встановлення інтегративних зв’язків з іншими предметами. З цієї точки зору перспективи використання проектної діяльності у навчальному процесі мають соціогуманітарні дисципліни. У сучасній суспільствознавчій освіті метод проектів використовується поряд з систематичним предметним навчанням та стає інтегрованим компонентом структурованої системи освіти.

Метод проектів, як визначає Л.Іванова, – це система навчально-пізнавальних прийомів, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного освоєння (пізнання) дійсності [1]. Робота над проектом – практика особистісно орієнтованого навчання у процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу. Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості [2].

Під час використання проектного методу вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань. Цілями формування змістовного компоненту, що має існувати як інтегрована цілісність є: орієнтація на актуалізацію знань, які вже є, на набуття нових, розвиток вміння відбирати необхідну інформацію, формування вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, вміння аналізувати, наближувати, синтезувати знання окремих наук, вміння розглядати явище чи процес як інтегрований об’єкт, активно розвивати критичне мислення, висувати гіпотези, уміти робити висновки.

Існують різні підходи до класифікацій проектів, видове різноманіття яких сягає цифри двадцяти. Серед них найбільш розповсюдженими є: дослідницькі проекти, творчі, рольові, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані. У педагогічній практиці під час вивчення соціогуманітарних дисциплін найчастіше використовуються наступні види навчальних проектів.

Дослідницькі проекти – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв’язання проблеми й позначення шляхів її розв’язання.

Інформаційні проекти – спрямовані на збирання інформації про який-небудь об’єкт, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту; його актуальність; методи отримання інформації та її обробки; результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація. Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Творчі проекти - не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети [2].

Різновидністю проектів є метод телекомунікаційних проектів. Під поняттям телекомунікаційний проект розуміється спільна навчально-пізнавальна, творча чи ігрова діяльність учнів-партнерів, яка організована на основі комп’ютерної телекомунікації, має спільну мету, узгоджені методи, способи діяльності та цілеспрямована на досягнення загального результату [1]. Специфіка телекомунікаційних проектів полягає, перш за все, у тому, що вони за своєю суттю завжди міжпредметні. Розв’язання проблеми, що є основою будь-якого проекту, завжди вимагає залучення інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному, здійснюється більш глибока інтеграція знання. Вона формує систему не лише з предметних знань, але й з національно-культурних, світоглядних. Знання виступають не як мета, а як спосіб розвитку особистості.

Реалізація інтегративних засад проектної діяльності здійснюється на різних змістовних рівнях. Історичний чи суспільствознавчий проект може будуватися як міжпредметний проект (інтеграція знань соціогуманітарних предметів); позапредметний (інтеграція знань на перетині різних циклів); та міжцикловий (інтеграція знань суспільствознавчої та інших галузей).

Література:

1. Иванова Л. Проектирование в обучении: дидактические принципы // Учитель.- 2004. - №6. – С.11-15.

2. Освітні технології: Навчально-методичний посіб./За ред. О.М.Пєхоти – К.: А.С.К., 2001.- 256с.