Юрченко О. В.

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”

м. Київ, Україна

Формування взаємовідносин між молодим викладачем і студентами та їх вплив на результати навчання

З середини 90-х років питання отримання вищої освіти стало перед молоддю України особливо гостро. Все більше випускників загальноосвітніх середніх шкіл почали прагнути здобути професійні знання та диплом про вищу освіту. З часом така тенденція призвела до неоднорідності студентської спільноти, яка і дотепер складається з різноманітних верств населення. Відмінності у світогляді та вихованні сучасних студентів вимагають від педагога вищої школи, окрім вміння донести знання, терпіння та розуміння. Адже труднощі у навчанні можуть бути пов’язані не лише із небажанням вчитися, але і з родинними обставинами, сер’йозною хворобою, психологічним перенавантаженням тощо.

Молода людина студентського віку (а це вік приблизно від 16 до 25 років) переживає період становлення характеру та світогляду, прагне незалежності та самостійності, що є цілком природньо в сучасних умовах життя. Щоб, ні в якому разі, не зашкодити цьому процесу, а лише вплинути на нього позитивно, викладачу доводиться прикладати чимало зусиль та наполегливості у пошуках індивідуального підходу до кожного із студентів. Особливо велика відповідальність покладається на кураторів навчальних груп. Куратор виконує роль університетської „мами”, спостерігаючи за успішністю у навчанні, допомагаючи вирішувати конфліктні ситуації, що можуть складатися всередині групи або з іншими викладачами та т.і.

Особливої уваги заслуговують принципи побудови взаємовідносин між студентами та молодими викладачами. Молодому асистенту, який (або яка) щойно закінчив своє власне навчання, навчальний заклад, держава, батьки довірили формування фахівця, особистості, людини. Не маючи досвіду педагогічної роботи, молодий викладач, в першу чергу, повинен бути вимогливим до самого себе, а потім – до студентів. Впливаючи на характер молодої особи, спочатку слід впевнитися, що твій власний характер готовий до такої відповідальності.

Спілкування з людиною, молодшою від тебе на кілька років, але для якої ти зобов’язаний стати взірцем у всьому – навчанні, вихованості, ввічливості, самоорганізації, працелюбності, любові до життя... – процес, який вимагає стратегічного підходу. Кожне твоє слово, кожна реакція, кожен вчинок будуть оцінені чи позитивно, чи негативно. При чому ти дізнаєшся про свої оцінки, лише коли настане час підбивати підсумки роботи. Тоді, можливо, знайдеться випускник (а може і кілька випускників), що згадуватиме тебе теплим словом і ставитиме тебе у приклад самому собі.

Поняття „взаємовідносини” у застосуванні до студента та молодого викладача можна поділити на дві складові: якість викладання та психологічно-емоційний клімат. Якщо перша складова характеризує викладача з професійної точки зору (вміння донести знання, пояснити складні моменти з урахуванням специфіки мислення студента та т.і.), то друга розкриває його глобальне призначення. Тут слід розглядати, в першу чергу, здатність людини, яка зветься „викладач”, зазирати всередину проблеми, знаходити її істинні причини, демонструвати зацікавленість не тільки у результаті навчання, але і в долі того чи іншого студента. Разом з тим, важливо, щоб викладач був спроможний своєю вимогливістю та принциповістю виховати у студентові наполегливість та прагнення до знання. Ці дві складові нерозривно пов’язані між собою і не можуть існувати окремо!

Для реалізації першої складової починаючий викладач повинен, не шкодуючи часу, готуватися до занять (може, навіть більше, ніж готуються студенти). Слід завжди пам’ятати: впевненість у своїх знаннях дає тобі моральне право вчити та оцінювати, а наполегливість у роз’ясненні – вимагати кращого результату. Спокійне, виважене, логічне викладення матеріалу, спланованість практичних і лабораторних занять та їх узгодження за змістом і у часі сформують у свідомості студентів чіткі знання з дисципліни та сприятимуть встановленню теплих відносин з викладачем. В свою чергу, здоровий психологічно-емоційний клімат сприятиме кращому сприйняттю студентом тих знань, які викладач намагається йому передати. І навпаки: загострення відносин або певні непорозуміння між викладачем і студентом можуть призвести до того, що студент взагалі ігноруватиме заняття та дисципліну вцілому. В такому разі результат передбачити неважко. Тому так важливо підтримувати постійний емоційний зв’язок з кожним студентом.

Однак є у такого підходу і свої мінуси. По-перше, підтримувати постійний зв’язок з п’ятидесятьма студентами просто фізично не можливо. Тому така методика актуальна лише в тому випадку, коли мова йде про невелику групу студентів (але ж асистент зазвичай працює саме з невеликою групою, проводячи практичні і лабораторні заняття!). По-друге, цей підхід незавжди дає позитивний «зворотній зв’язок». Зрозуміло, що навчальна група складється з молодих людей, які по-різному сприймають світ навколо себе. Стосовно врівноваженого студента, який ще до вступу до університету розумів свою мету та шляхи її досягнення, така методика майже не матиме побічних ефектів (за винятком окремих поодиноких випадків). Але, якщо твій студент – неординарна особистість зі своїми, відмінними від загальноприйнятих, поглядами, цінностями та цілями, то викладений підход обов’язково слід зкорегувати з урахуванням обставин і поведінки студента.

Наприклад, при побудові взаємовідносин з веселою енергійною студенткою, яка не зазнає жодних незручностей при спілкуванні з тобою, слід вчасно спрямовувати її енергію у необхідне русло. Наприклад, залучити до наукової роботи: підібравши правильну тематику, ти зможешь зацікавити її та навчити наполегливо працювати для досягнення результату. Але не слід забувати, що такий тип особистості потребує постійного нагляду. Тому пильно стеж за її діяльністю, проводи регулярні консультації та контрольні заходи. Крім того, ні в якому разі не можна, наприклад, дозволяти ій звертатися до тебе на „ти” – ви, все ж таки, не друзі. Вона студентка, а ти – викладач, і ви повинні з повагою ставитися один до одного.

Розглянемо інший приклад: наш студент – відлюдний, мовчазний, не цікавиться предметом та навчанням взагалі. Причина може критися глибоко всередині його свідомості. Скоріш за все, він вважає, що ніхто не здатен його зрозуміти. Така проблема притаманна так званому „перехідному” віку. Спробуй поговорити з ним наодинці після заняття. На твоєму боці твій вік: ти молодий і не так давно переживав те саме. Саме через твій вік і твою зацікавленість він може відкритися саме тобі. Але не засмучуйся, якщо нічого не вийде, – деякі проблеми можна обговорювати лише з близькою людиною.

Ще один приклад: студент – здібний, на перший погляд, врівноваженний, але не сприймає тебе як викладача, не йде на контакт, при спілкуванні ставиться без належної поваги. Задумайся, можливо, це твоя провина? Один прояв неповаги до студента зіпсує відносини з ним назавжди. Він не сприйматиме тебе і твій предмет. А, можливо, це просто конфлікт особистості: він не поважає не тільки тебе, він не поважає нікого. Для нього немає авторитетної людини, і він демонструє це, сприймаючи таке ставлення до людей як незалежність. В такому випадку краще спілкуватися зі студентом зтримано і лише по мірі необхідності, не вступаючи у дискусії та реагуючи на його поведінку спокійно.

Не забувай, молодий асистенте, що скільки людей, стільки і прикладів! Але пам’ятай, що встановлюючи свої власні правила спілкування зі студентами, кожен молодий педагог повинен бачити перед собою таких самих людей, як і він, хіба що трохи менших за віком. Тому фундаментом взаємовідносин мають бути, в першу чергу, доброзичливість, людяність, щирість та повага.