Секція: „Право”, підсекція: 2 „Адміністративне та фінансове право”

Золотарьова М.К.

Заступник начальника юридичного відділу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі

Структура адміністративно-правового статусу державних податкових інспекцій

Концепцією єдності і розподілу влад (ст. 6 Конституції України) закріплено призначення виконавчої влади – виконання законів та інших правових актів, єдність цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави. У системі органів виконавчої влади основними органами з питань реалізації державної політики у сфері оподаткування, забезпечення формування доходної частини бюджету є державні податкові інспекції.

Осмислення проблеми адміністративно-правового статусу державних податкових інспекцій у процесі забезпечення надходження податків та зборів передбачає з’ясування структури їх адміністративно-правового статусу як органу державної виконавчої влади.

Так, С. Ківалов, висвітлюючи адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади, проводить їх класифікацію, зазначає функції, завдання, компетенцію, однак підходи до визначення сутності категорії правового статусу цих органів не наведено. В.Б. Авер’янов характеризує орган виконавчої влади, що наділений певним колом повноважень, тобто компетенцією, що закріплена у компетенційних (або “статутних”) нормативно-правових актах. Продовжуючи свою думку, він зазначає, що компетенція органу виконавчої влади доповнюється важливими елементами – завданнями, функціями, характером взаємозв’язків із іншими органами (як “по вертикалі”, так і “по горизонталі”), місцем у ієрархічній структурі органів виконавчої влади, порядком вирішення установчих і кадрових питань.

Виявом неоднозначності підходів до визначення структурних елементів адміністративно-правового статусу органу виконавчої влади є висновки Ю.П. Битяка про те, що органи виконавчої влади наділені необхідною оперативною самостійністю, що виявляється в їх компетенції – предметах ведення, правах, обов’язках, територіальних масштабах діяльності. Підтримуючи цю думку, Д.М. Овсянко окрім компетенції та територіального масштабу діяльності до складових елементів адміністративно-правового статусу відносить структуру, законодавчий порядок створення та метод у роботі. Ю.М. Козлов структуру адміністративно-правового статусу обмежує принципами організації та діяльності й повноваженнями органів державної виконавчої влади.

Інші дослідники основними елементами правового статусу вважають відповідальність та адміністративну правосуб’єктність (компетенцію), яка складається з адміністративної правоздатності та дієздатності.

Розгляд вищенаведених тенденцій та підходів, які містяться у теоретичних джерелах, та сучасний стан практичної роботи ДПІ дозволяють зробити висновок, що головною складовою адміністративно-правового статусу цього органу державної виконавчої влади є компетенція, що доповнюється відповідальністю, завданнями, функціями, організацією (структурою) та порядком діяльності (форми та методи діяльності, порядок створення ДПІ та припинення її діяльності). Враховуючи той факт, що окреслення ДПІ як органу виконавчої влади є вихідним пунктом, слід визначити сутність кожного складового елементу адміністративно-правового статусу ДПІ.

Суперечливість наукових поглядів на структуру адміністративно-правового статусу органу виконавчої влади, в основному зумовлюється визначенням основного структурного елементу – компетенції, хоч на сьогоднішній день єдиний підхід до його визначення відсутній.

Більшість науковців дійшли висновку, що компетенцією визнається сукупність юридично встановлених повноважень (прав і обов'язків) конкретного органу публічної влади, що визначають його місце у системі органів влади.

Основу компетенції складають владні права – права на активні дії, які є юридично значимими для здійснення нормативно-визначених функцій. Тобто державний орган спроможний своїми односторонніми діями (актами) породжувати, змінювати або припиняти конкретні правовідносини.

Беззаперечним є той факт, що компетенція державних органів має спеціальний характер та не є рівною для всіх органів державної виконавчої влади.

Враховуючи викладене, для з’ясування суті та юридичного характеру компетенції ДПІ, доцільно визначити основні її риси:

- нормативне походження, що виникає на підставі чітко сформульованої норми права, яка визначає її обсяг;

- імперативність: встановлюється нормативним шляхом для здійснення публічного, а не корпоративного інтересу органу та особистих інтересів посадових осіб;

- невідчуджуваність: компетенція як сфера імперативних повноважень не може бути передана, за винятком передбачених законом випадків делегування повноважень.

Особливості здійснення компетенції ДПІ як органу виконавчої влади можна окреслити у такий спосіб:

1. ДПІ є контролюючим органом – державним органом, який здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) і погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу, тобто окреслений відповідний предмет відання.

2. ДПІ є органом стягнення – органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених законом.

3. Компетенція цього державного органу поширюється на певну територію (місто, район) та розташованих на цій території платників податків, об’єкти оподаткування, що перебувають на обліку ДПІ.

Наступним елементом адміністративно-правового статусу ДПІ є її функції та завдання як органу виконавчої влади. Розгляд цієї складової дозволяє дійти висновку про можливість відокремлення функцій та завдань як окремого елементу адміністративно-правового статусу ДПІ, що з техніко-юридичної точки зору підтверджується чітким формулюванням у Законі Україні «Про державну податкову службу в Україні» функцій і завдань, притаманних органам державної податкової служби.

Іншою структурною складовою адміністративно-правового статусу ДПІ є відповідальність. З цього приводу існують певні суперечності у визначенні сутності цієї категорії. Деякі науковці не розглядають відповідальність органу виконавчої влади як окремий структурний елемент його адміністративно-правового статусу. О.Д. Крупчан зазначає, що визначення компетенції має бути доповнено положенням про покладену на орган виконавчої влади соціально-політичну відповідальність за результати своєї діяльності. Йдеться про відповідальність перед громадянським суспільством за стан справ у галузі чи галузях, які відносяться до сфери відання органу виконавчої влади, тобто власне за свою діяльність у цій сфері. Деякі вчені-правознавці розглядають питання про існування таких видів відповідальності, як конституційно-правова, матеріальна, відшкодування моральної шкоди.

На нашу думку, відповідальність ДПІ як органу виконавчої влади не може в повній мірі розглядатись як відповідальність її посадових осіб. Однак, базуючись на твердженні, що адміністративно-правовий статус посадових осіб є похідним від адміністративно-правового статусу органу виконавчої влади можна зробити висновок про відокремленість, та одночасно, взаємозв’язок між відповідальністю органу виконавчої влади та її посадових осіб. Головною спільною їх рисою є те, що відповідальність є в будь-якому разі наслідком неправомірної діяльності або бездіяльності. У свою чергу взаємозв’язок між ними пояснюється тим, що посадові особи органу виконавчої влади діють у сфері реалізації державної виконавчої влади не від свого імені як окремі індивіди, а від імені певного державного органу. Їх службові дії можуть тягти за собою певні юридичні наслідки для організації та визнаються діями самого органу виконавчої влади.

Відповідно ж до положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні” відповідальність органу державної податкової служби ототожнюється з відповідальністю її посадових осіб.

Слід окремо вказати на те, що відповідальність саме ДПІ як органу не має чіткого законодавчого формулювання: за наявності розділу ІІІ Закону України “Про державну податкову службу в Україні” “Права, обов’язки і відповідальність органів державної податкової служби”, ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» містить положення про відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби, які за невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Додатковими елементами адміністративно-правового статусу ДПІ є її організація (структура) та порядок здійснення діяльності. Під організацією (структурою) розуміється внутрішня побудова ДПІ із сукупністю державних посад (штатів), розподілом між ними обов’язків та відповідальності, визначення обсягу повноважень кожного працівника (посадової особи), які займають відповідну державну посаду. Виділення цього елементу адміністративно-правового статусу ДПІ обумовлюється положенням ст.4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, що передбачає можливість створення Державною податковою адміністрацією України залежно від територіального масштабу діяльності у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних ДПІ, які відрізняються своєю побудовою.

Порядок здійснення діяльності, на наш погляд, повинен характеризуватись наявністю таких складових: форми та методи діяльності, порядок створення та припинення ДПІ.

Підсумовуючи усе вищевикладене, слід зазначити, що ДПІ має спеціальний адміністративно-правовий статус, що відрізняє її як окремий орган державної виконавчої влади та складову частину податкової служби України.

Особливість адміністративно-правового статусу ДПІ зумовлена його структурою, що має складний характер, та окреслює її роль в адміністративних та податкових правовідносинах. Основним елементом у структурі адміністративно-правового статусу ДПІ є компетенція, під якою розуміється сукупність її прав та обов’язків. До складових структури адміністративно-правового статусу ДПІ доцільно віднести і відповідальність, функції, завдання, організацію (структуру) та порядок здійснення діяльності.

За результатами проведеного аналізу необхідно значно підвищити якість адміністративно-правової регламентації структури та діяльності ДПІ у напрямку більш чіткого і обґрунтованого закріплення прав, обов’язків та функцій цих органів, а також конкретизації порядку їх створення та припинення діяльності. Базовим елементом такої регламентації повинен стати єдиний законодавчий акт, що у повній мірі визначав би компетенцію, організацію та порядок діяльності ДПІ. При цьому слід врахувати, що найбільший ефект може бути досягнутий у разі врегулювання питань правового статусу і компетенції на єдиних концептуальних засадах усієї системи органів виконавчої влади.

Золотарьова М.К.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Прізвище: Золотарьова
Ім'я: Марія

Карлівна: Карлівна

Місце роботи: заступник начальника юридичного відділу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничого-металургійного комплексу у м.Кривому Розі

Адреса: м.Кривий Ріг, вул..Кропивницького буд.21 кв.31, тел.80564531061, 80667201130

Адрес електроної пошти: mокіуа@tnet.dр.uа