«Психология и социология»

12. Социальная психология

Гончар Н.О., Марков С.Л.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Внутрішньоособистісні детермінанти комунікативно-організаторських схильностей особистості

Одночасно з переходом України до ринкової економіки змінилися особливості різних сфер життєдіяльності суспільства: політики, економіки, ідеології, науки, освіти, а також сфери людських взаємин. Така ситуація посилює увагу до питань комунікативної та організаторської діяльності, як факторів стабілізації життєдіяльності суспільства. Крім того, потреба людей у спілкуванні викликана об’єктивною необхідністю їх існування. Життя наповнене контактами з іншими людьми.

Ефективність комунікативно-організаторської діяльності в значній мірі залежить від певних внутрішніх особливостей особистості, таких як: риси характеру, ціннісні орієнтації, організаторські та комунікативні здібності, які проявляються в умінні сприймати людей, давати їм оцінку, досягати взаєморозуміння, здійснювати вплив на оточуючих, будувати свою поведінку згідно з соціальними нормами, вимогами [1, c.4]. Все це зумовило актуальність вивчення психологічних факторів, які визначають комунікативні та організаторські схильності особистості.

Здібності до спілкування та організаторської діяльності вважають частиною сформованих соціальних здібностей особистості [4, c. 19]. Ефективність як особистісного, так і ділового спілкування визначається комунікативною компетентністю кожного з партнерів по спілкуванню [5, c. 15]. Бєлоусова Р.В. пов’язує високий рівень розвитку комунікативних здібностей з поняттям «комунікативної креативності» [2, c. 5].

Комунікативні та організаторські схильності залежать від внутрішніх особливостей особистості. Бодальов А.А., розглядаючи це питання, ввів поняття «комунікативне ядро особистості». Це, по-перше, всі форми знання (образи сприйняття, уявлення, поняття, образи уяви) про людей, які особистість використовує і які актуалізуються у спілкуванні з ними; по-друге, всі переживання, які проявляються в контактах з іншими людьми; по-третє, всі види вербальної та невербальної поведінки, через яку виникають ці контакти [3, c. 77].

Враховуючи той час, протягом якого людині доводиться працювати в контактах з колегами та діловими партнерами, бачимо вагому роль якісної комунікативної та організаторської діяльності. Тому, вивчаючи дане питання, ми провели дослідження впливу рис характеру, ціннісних орієнтацій особистості на її комунікативні та організаторські схильності, у якому взяло участь 60 досліджуваних, студентів віком 18 – 19 років.

Дослідження складалося з п’яти етапів. На першому етапі з метою встановлення домінуючих характерологічних тенденцій була використана методика дослідження комунікативно-характерологічних тенденцій Т.Лірі. Отримані результати свідчать про те, що найбільш яскраво вираженими аж до дезадаптивного прояву у групі досліджуваних є такі характерологічні тенденції: добросердечність, готовність допомогти, домінантність, а найбільш адаптивними є поступливість, довірливість та впевненість у собі. Більшості досліджуваних характерний середній рівень розвитку описаних характерологічних тенденцій.

Наступним етапом нашого дослідження була діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості за методикою С.С.Бубнова. Виявилось, що найбільш вираженими є такі цінності особистого життя: відпочинок, любов, високий рівень розвитку яких реалізують відповідно 63,3 % та 45 % досліджуваних; серед цінностей самореалізації та соціального зростання: високий соціальний статус та управління людьми; допомога та милосердя до інших людей (на високому рівні розвитку характерні 48,3 % та 55 %, відповідно, студентам). Інші ціннісні орієнтації є менш вираженими, хоча за середніми значеннями в групі досліджуваних мають проміжні показники, тобто теж є значимими для студентів та не нівелюються ними.

Наступним етапом нашого дослідження було визначення інтегральних організаторських здібностей за методикою психологічної оцінки організаторських здібностей особистості в рамках організованої групи Л.І.Уманського та ін. Дані, отримані за допомогою даної методики вказують на те, що в групі досліджуваних організаторські здібності є досить розвинутими. Так, на високому рівні, психологічну вибірковість реалізують 33,3 % студентів, практично-психологічне мислення – 45 %, психологічний такт – 36,7 %, соціальну впливовість – 48,3 %, вимогливість до інших людей – 38,3 %, критичність – 48,3 %, схильність до організаторської діяльності – 28,3 % та індивідуальні розрізнення в організаторських здібностях особистості – 38,3 %. Разом з тим дані організаторські здібності присутні в групі досліджуваних і на нижчих, і на вищих рівнях, але менш виражено.

Тест комунікативних умінь Міхельсона був використаний на четвертому етапі нашого дослідження з метою визначення рівня компетентності. Узагальнюючи дані про поширеність комунікативної компетентності серед студентів, можна сказати, що у більшості з них (78,3 %), вона проявляється на середньому рівні, хоча й присутня як на низькому (5 %), так і на високому (16,7 %) рівнях.

На останньому етапі з метою визначення рівня комунікативних та організаторських схильностей було застосовано методику КОС-2 та отримано такі результати: приблизно 13% досліджуваних не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто у новій компанії, відчувають труднощі в установленні активних контактів з людьми, погано орієнтуються у незнайомій ситуації, не відстоюють свої власні погляди; 20 % студентам притаманне прагнення до контактів з іншими людьми, відстоювання своєї точки зору, однак потенціал їхніх схильностей не відрізняється високою стійкістю; трохи більше третини студентів (36,7 %) характеризуються ініціативністю, активністю у спілкуванні, прагненням розширити коло своїх знайомих, швидкістю орієнтації та прийняття рішень у нових, складних, нестандартних ситуаціях. Найвищий рівень комунікативних та організаторських схильностей реалізують 24,2 % досліджуваних, що свідчить про сформовану, стійку потребу в комунікативній, організаторській діяльності, проявляють себе наполегливими, ініціативними, активними, творчими, відкритими особистостями.

Провівши кореляційний аналіз даних, отриманих за допомогою проведених методик, можна зробити такий висновок: на комунікативно-організаторські схильності досліджуваних позитивно впливають домінування, впевненість в собі, компетентність у спілкуванні, розвинуті організаторські здібності, прагнення до пізнання нового, до високого соціального статусу, соціальної активності, любові, пошуку та насолоди прекрасним, а негативно – довірливість, поступливість, скептицизм, залежність та агресивність у спілкуванні.

Рівень розвитку комунікативних та організаторських схильностей третини групи досліджуваних вказує на необхідність проведення формуючого тренінгу з метою підвищення ефективності комунікативно-організаторської діяльності, яка є важливим компонентом професійного становлення студентів.

Список літератури:

1. Батаршев А.В. Диагностика способности к общению. – СПб.: Питер, 2006. – 176с.

2. Бєлоусова Р.В. Індивідуально-типові особливості комунікативної креативності (автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня кандидата психологічних наук), Одеса, 2001.

3. Бодалев А.А. Психология общения: Избранные психологические труды. – 2-е изд. – М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2002. – 256с.

4. Власова О.І. Психологічна структура та чинники розвитку соціальних здібностей (автореферат дисертації на здобуття наук. Ступеня доктора психологічних наук), К., 2006.

5. Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера у процесі професійної підготовки (автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня кандидата психологічних наук), К., 2001.