Биологические науки / 6. Микробиология

Ісламова С.К., Воронкова О.С., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Частота виявлення вірусу простого герпесу (ВПГ-1 та ВПГ-2)та зміна інтерферонового статусу хворого

Вступ

Особливе місце в структурі інфекційних захворювань займають герпесвірусні інфекції, які характеризуються широкою географічною поширеністю, високою частотою захворюваності та безсимптомним вірусоносійством.

Згідно з даними серологічних досліджень у 90% дорослого населення виявляються антитіла до вірусу простого герпесу (ВПГ-1 та ВПГ-2), при цьому в 6-10% випадків течія герпетичної інфекції супроводжується клінічними проявами. Відомо 8 типів віруса герпесу, серед яких найбільш важливе медичне значення мають ВПГ-1 та 2 типів, вірус Епштейна-Бар – герпесвірус 4 типу та цитомегаловірус – герпесвірус 5 типу.

Віруси герпесу здатні викликати ураження всіх органів і систем організма-хозяїна, викликаючи латентну, гостру та хронічну рецидивуючу форми інфекції. На даний момент вважається, що активація та реплікація герпесу контролюється факторами клітинного та гуморального імунітету, такими як: цитотоксичні Т-лімфоцити, інтерлейкіни, цитокіни, сивороткові імуноглобуліни, макрофаги, інтерферони і природні кілери.

Висока частота інфікованості людей вірусом герпесу дозволяє розглядати його як вагому медико-соціальну проблему. У зв’язку з цим мета даної роботи – охарактеризувати основні властивості віруса герпесу та виявити частоту захворюваності на герпес у людей працездатного віку.

Матеріали та методи дослідження

Об’єкт дослідження – матеріал від осіб з підозрою на наявність вірусу герпеса віком від 18 до 55 років.

Визначення вірусу проводили методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Досліджували кров на наявність ДНК герпесвірусів 1 та 2 типів. Визначення вірусів здійснювалося із використанням тест-системи «Герпол 1+2» (ВГЛ-1, ВГЛ-2).

Методом імунофлюорисцентного аналізу (ІФ) в сироватці крові визначали антитіла з метою типування вірусів простого герпесу 1 и 2 типів, за допомогою відповідних тест-систем. Дані тест-системи представляють собою набір реагентів для виявлення імуноглобулінів певного класу до ВПГ.

Для імунологічного дослідження забір крові виконувався в першу добу вступу до стаціонару до початку противірусної імунокорегуючої терапії.

Результати та їх обговорення

Для аналізу було отримано 57 зразків біологічного матеріалу від осіб з підозрою на герпес. Для подальшого аналізу матеріал було поділено за віковими групами (табл. 1) та клінічними проявами інфекції.

Таблиця 1

Розподіл хворих на герпес за віковим складом

Вік хворих	Кількість хворих
	абс.	%
До 30 років	24	42,1
31-50 років	21	36,8
51 і більше років	12	21,1

Для 48 зразків матеріалу була примітка про маніфестацію генітального герпесу з вираженими клінічними проявами, ще у 9 випадках – примітка про латентну форму захворювання (рис. 1)

З матеріалів відомо, що у більшої частини пацієнтів тривалість захворювання варіювала від 6 до 10 років. Найбільша кількість серед пацієнтів припадала на осіб, у яких рецидиви герпесу виникали 4-6 раз на рік. Про несприятливий перебіг герпесу свідчило також те, що лише у 20 пацієнтів (35,1%), захворювання було представлене численними згрупованими бульбашками на гіперемійованому фоні.

Рис. 1 Частота виявлення вірусу герпесу при маніфестації інфекції та при латентному перебігу

У інших випадках прояв герпесу характеризувався утворенням папул, пустул і одиничних везикул. При використанні методу ІФ специфічні антитіла до ВПГ-1 і ВПГ-2 були виявлені у 24 і 14 хворих відповідно, а до обох типів – у 19 пацієнтів. Методом ПЛР ВПГ-1 типу визначений у 39 зразках, а ВПГ-2 – у 15 зразках (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльні результати верифікації виявлення вірусу простого герпесу методами ІФ та ПЛР

Тип вируса	Кількість зразків	Число позитивних реакцій за результатами ПЛР та ІФ ПЦР та ІФА
		ПЛР	ІФ
ВПГ-1	57	39	24
ВПГ-2	57	15	14
ВПГ-1та ВПГ-2 ит и ВПГ-2	57	0	19

У хворих з клінічними проявами герпесу виявлено статистично достовірне зниження середніх рівнів сироваткового інтерферону (ІФН) (табл. 3). Продукція ІФН-γ лейкоцитами при стимуляції фітогемаглютиніном (ФГА) у хворих з клінічними проявами герпесу виявилася достовірно нижчою за показники в групі донорів (19,8±1,7 Од/мл при нормі 34,3±4,3 Од/мл). У хворих з латентною формою герпесу відмічений більш виражений дисбаланс в системі інтерферону.

Таблиця 3

Інтерфероновий статус у хворих з різними типами герпесу

Показник, Од/мл	Здорові донори (п=20)	Хворі з клінічними проявами герпеса(п=20)	Хворі з латентною формою герпесу
Сироватковий ІФН	5,2±0,6	2,9±0,5*	3,2±0,4*
Спонтанна ІФН реакція лейкоцитів	4,1±0,04	5,5±0,3	4,7±0,2
Продукція ІФН-α/β на введення циклоферона	64,0±1,4	39,9±1,1*	24,2±0,5*
Продукція лейкоцитами ІФН-γ при індукції ФГА	34,3±4,3	19,8±1,7*	12,8±1,0*

*р < 0,05 по відношенню до здорових донорів

Таким чином, проведені дослідження показали, що у хворих з генітальним герпесом на усіх етапах захворювання простежувалося значне зниження неспецифічної резистентності організму у вигляді вираженого дисбалансу в системі інтерферону.

Висновки

1. Визначено значно більшу ефективність методу ПЛР порівняно з методом ІФ при виявленні вірусів герпесу різних типів в разі присутності у організмі одного типу вірусів. Метод ІФ показав більшу ефективність при визначенні одночасної присутності обох типів ВПГ.

2. Виявлено пригнічення в системі продукування інтерферону у хворих на вірус простого герпесу на відміну від здорових людей. У хворих на латентну форму герпесу відмічений більш виражений дисбаланс в цій системі.

Література:

1. Адаскевич В.П. Заболевания, передающиеся половым путем / В.П. Адаскевич. – Витебск, 1997. – 308с.

2. Исаков В.А. Неизвестная эпидемия: герпес / В.А. Исаков, В.В. Борисова. – Смоленск, 1997. – С. 20-31.

3. Моноклональные антитела в диагностике инфекций, вызываемых вирусом простого герпеса / P.P. Климова, О.В. Масалова, С.Н. Атанадзе [и др.] // Журн микробиол. – 1999. – №5. – С. 99-103.

4. Детекция антигена вируса простого герпеса 1-го и 2-го типов при помощи моноклональных антител в клинических образцах / P.P. Климова, О.В. Масалова, Т.Б. Семенова [и др.] // Журн микробиол. – 1999. – №6. – С. 76-80.

5. Павлюк А.С. Методы лабораторной диагностики заболеваний, вызванных вирусом простого герпеса / А.С. Павлюк. – ЗППП. – 1994. – №3. – С. 3-7.

6. Семенова Т.Б. Генитальный герпес у женщин: клиника, диагностика, профилактика, лечение / Т.Б. Семенова. – М: Аир-Арт, 1999. – 39 с.

7. Щербо С.Н. ПЦР-диагностика заболеваний, передаваемых половым путем / С.Н. Щербо, В.Б. Макаров // Клиническая лабораторная диагностика. – 1998. – №2. – С. 21-24.

8. Gibb A.P. Inhibition of PCR by agar from bacteriological transport media / A.P. Gibb, S. Wong. // J. Clin. Microbiol. – 1998. – Vol. 36, №1. – P. 275-276.