Экономические науки/ 15.Государственное регулирование экономики

К.э.н. Дульська І.В.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, Україна

Соціалізація технологічного прогрессу

В умовах, коли знання та технології стають в світі основним ресурсом соціально-економічного розвитку, перед Україною нагально стоїть питання кардинальних структурних змін в напрямі підвищення переважаючого технологічного укладу економіки шляхом не тільки пріоритетного розвитку високотехнологічних і знаннєвомістких галузей (на що тепер в основному акцентована державна науково-інноваційна і промислова політика), а й інтенсивного технологічного «підтягування» значної частини національної економіки, яка застосовує низькі технологічні уклади і тому не може виробляти потенційно можливий обсяг виробництва і отримувати відповідні доходи, що суттєво обмежує формування достатнього сукупного попиту на високотехнологічний та інноваційний продукт, який створюється в державі. Держава ж замість того, щоб стимулювати технологічні пріоритети розвитку, вимушена здійснювати значні соціальні витрати, щоб забезпечити принаймні мінімальний рівень життя малозабезпечених верств.

За класифікацією Світового банку Україна відноситься до країн з низьким ВВП на душу населення (менше $12 тис.) – лише $3,3 тис. в 2011 р. (або $7,7 тис. за паритетом купівельної спроможності) [1]. Ці дані неповно відображають реальний обсяг національного виробництва, бо значна його частина створюється в тіньовому і нетоварному секторах, проте структура споживання домогосподарств, яка значною мірою визначається їх обсягом, засвідчує практично лише їх автономну складову (Таблиця 1). Цю ситуацію ілюструють і низькі показники наявності у домогосподарствах окремих товарів тривалого користування (Таблиця 2). Певним позитивом тут можна вважати те, що конс’юмеризм в українському суспільстві не встиг розростися до рівня ЄС, США, тому що мав малу доходну базу, а не через малу доступність кредитів. За даними Національного банку України країна достатньо серйозно «підсіла» на кредитну голку: рівень споживчого кредитування в Україні становив у 2011 р. 18% ВВП (в Росії – 7%), тоді як корпоративні кредити – 44% ВВП [2].

Таблиця 1

Структура споживчих витрат домогосподарств за основними статтями витрат

(% сукупних витрат домогосподарств на споживання)

ЄС-25, 2005		Україна, 2010 р.
Стаття витрат	%	Стаття витрат	%
Харчі і безалкогольні напої	12,7	Продукти харчування, безалкогольні напої	53,8
Алкогольні напої, тютюнові вироби і наркотики	3,6	Алкогольні напої	1,8
		Тютюнові вироби	2,3
		РАЗОМ	4,1
Оодяг і взуття	6,0	Одяг і взуття	7,6
Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	21,3	Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	10,7
Меблі, побутові прилади та дрібний ремонт помешкання	6,5	Предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла	2,9
Охорона здоров’я	3,5	Охорона здоров’я	3,6
Транспорт	13,5	Транспорт	4,4
Зв’язок	2,8	Зв’язок	3,3
Відпочинок	9,7	Відпочинок і культура	2,2
Освіта	1,0	Освіта	1,6
Користування готелями і закладами громадського харчування	8,8	Ресторани та готелі (включаючи харчування поза домом)	2,9
Різні товари та послуги	10,7	Різні товари та послуги	2,9

Джерело: [3, 4]

Взагалі, ефективність моделі економічного розвитку, базованої на кредитному мультиплікаторі, що інтенсивно запроваджувалася декілька років тому і в Україні іноземними радниками і деякими політичними силами, врешті-решт виявила свою неспроможність. Адже велетенські державні борги ЄС (Італії – близько $2 трлн., тоді як США – $15 трлн.) були викликані авантюрною монетарною і бюджетно-фіскальною політикою стимулювання економічного розвитку через сукупний попит, що викликало споживчу вакханалію, і ясна річ, економічне і технологічне зростання, яке виявилося надмірним за ціною, що сплачує тепер за нього суспільство. Така модель розвитку в середньотривалий період буде серйозно скорегована через рецесію, викликану боротьбою з дефіцитами бюджетів та значними зовнішніми та внутрішніми боргами країн розвиненого ринку.

Хоча дійсно сильним місцем таких моделей є орієнтація на виробництво товарів з високою доданою вартістю, сформована на базі вільного ринку і свободи ініціативи і підприємництва, що забезпечує необхідний для економічного зростання запас міцності доходів, витрачання яких значною мірою спрямовується на високотехнологічний продукт і послуги, не пов’язані з автономним (за Дж.М.Кейнсом) споживанням. Завдяки цьому такі моделі достатньо резистентні до кризових явищ і після певної корекції продовжать забезпечувати стале економічне зростання цих країн у подальшому.

Таблиця 2.

 Наявність у домогосподарствах України окремих товарів тривалого користування¹

(у середньому на 100 домогосподарств, штук)

	2000	2005	2006	2008	2010
телевізори кольорові	69	91	96	107	110
відеоплеєри, відеомагнітофони, DVD-програвачі, цифрові фотоапарати	13	22	21	21	41
фотоапарати	22	36	35	38	26
персональні комп’ютери	1	9	12	22	25
холодильники і морозильники	93	99	100	106	109
мікрохвильові печі	1	9	14	29	33
кухонні комбайни	3	5	5	9	10
пральні машини	74	77	78	84	85
електропилососи	56	62	64	74	75
кондиціонери	-	1	1	4	6
супутникові антени	-	1	3	10	13
мотоцикли, сноумобілі	7	4	3	3	2
велосипеди, моторолери, мопеди, скутери	43	44	44	48	47
автомобілі	17	16	17	20	21
мобільні телефони^2	…	44	81	149	167

¹ проводиться Держстатистикою раз на два роки

² Показник включено у програму обстеження умов життя домогосподарств, починаючи з 2004р.

Джерело: [4]

В цих умовах стає помітною дія мультиплікаторів та акселераторів видатків і економічне зростання пришвидшується навіть без дії форсування кредитного мультиплікатора і негативних наслідків, що виникають внаслідок надмірного захоплення кредитами (кредити треба віддавати разом з відсотками, що зменшує споживання у майбутньому).

Для України, як і для ряду посттрансформаційних країн, гостро стоїть питання достатньо швидкого, проте системного підвищення доходів населення. Для досягнення цієї мети необхідний пошук способів зламу негативних тенденцій в структурі суспільного виробництва, орієнтованого на виробництво товарів в послуг з низькою доданою вартістю. Таким способом є масштабне підвищення переважаючих технологічних укладів суспільного виробництва шляхом запровадження високих технологій в усі галузі, що викличе збільшення доходів населення і підприємців, збільшить внутрішній попит на високотехнологічний продукт і запустить акселеративно-мультиплікаційний механізм збільшення доходів.

На наш погляд, найбільший потенціал у терміновому вирішенні цієї задачі, або принаймні у масштабному сприйнятті суспільством в якості програми дій, є перехід сільського господарства на засади біоекономіки. Адже навіть при низькій продуктивності, технічній оснащеності та рівні технологій агросектора України (у середньому в 2009 р. зернових та зернобобових в Україні зібрали - 29,8 ц/га, то в Швеції – 50,1; Нідерландах – 88,8; ФРН – 71,6; США - 71,4 ц/га; цукрових буряків (фабричних) в Україні – 314,9 ц/га; Іспанії – 835,8; Нідерландах – 788,9; Франції – 937,6 ц/га; картоплі – в Україні – 139,3 ц/га, у Великобританії – 431,1; Нідерландах – 462,7; США – 462,7; Швейцарії – 461,0 ц/га; овочів та баштанних – в Україні – 166,8 ц/га, в Австрії – 387,8; Нідерландах – 479,8 ц/га; надої від однієї корови в середньому становили в Україні 4049 кг/рік, Данії – 8549, Канаді – 8395, США – 9332; Фінляндії – 8040, Швеції – 8396 кг/рік [5]) постійно виникають проблеми зі збутом продукції з кон’юнктурних (іноді трапляються і великі врожаї) або політичних (як молочно-сирні війни) причин.

Такий вектор розвитку достатньо швидко уможливить широке проникнення в галузь достатньо високих біотехнологій, ветеринарії, технологій біоенергетики (тоді селяни відчують, що НТП дійсно покращує життя, а не є приводом для неефективного витрачання державних коштів на красиві, але захмарні цілі), що викличе потребу у відповідній техніці (законодавці мають подбати, щоб ця техніка була переважно вітчизняного виробництва); реально зменшиться залежність країни від імпорту енергоносіїв, ціни на які в перспективі лише збільшуватимуться; люди відчують також і позитивні екологічні наслідки, коли відходи ферм не будуть зливатися у річки, а приноситимуть зручності і економію; зростуть доходи селян; прискоряться ринкові трансформації в селі, можливо, відродиться підприємницький дух, і люди відчують себе власниками власної долі, а не гвинтиками в державній машині, від яких нічого не залежить.

Це, безсумнівно, потребуватиме початкової фінансової, організаційної та іншої підтримки з боку держави, однак це того варте!

Оскільки до вирішення цієї проблеми слід підійти комплексно, необхідно врахувати всі наслідки такого напряму розвитку, в т.ч. негативні. Так, наприклад, зараз сільському господарству України вже властива праценадлишковість – частка зайнятих значно перевищує відповідні частки ВДВ, створених у галузі

у більшості регіонів, в цілому по країні – вдвічі (Таблиця 3).

Пришвидшення ринкових процесів, у т.ч. консолідація (збільшення кількості крупних агрокомпаній) в галузі призведе до ще більшого вивільнення менш ефективно зайнятих і може викликати явища на кшталт обгородження – насильницької ліквідації общинних земель і звичаїв в Англії, коли з розвитком англійської суконної промисловості при Тюдорах XV–XVI ст. і зростанням цін на вовну особливе значення придбали пасовища, які вилучалися землевласниками-лордами у селян і здавалися в найм фермерам. Тоді багато хто з колишніх общинників, втративши не лише землю, але й житло, люмпенізувалися, частину поглинула промисловість, що лише народжувалася. Обгородження викликало численні селянські повстання. В сучасних умовах це може критично	Таблиця 3 Частка сільського господарства, мисливства, лісового господарства; рибальства і рибництва в загалі, %
	Регіон	ВДВ	Зайняті
	Україна	7,8	15,6
	АРК	9,7	18,8
	Вінницька	20,5	27,8
	Волинська	15,2	25,2
	Дніпропетровська	4,6	7,0
	Донецька	3,4	8,7
	Житомирська	16,2	14,1
	Закарпатська	13,8	23,4
	Запорізька	7,4	12,9
	Івано-Франківська	11,4	24,6
	Київська	12,1	9,4
	Кіровоградська	20,4	27,5
	Луганська	5,5	12,4
	Львівська	9,3	16,1
	Миколаївська	13,4	25,2
	Одеська	6,2	14,6
	Полтавська	12,9	18,6
	Рівненська	16,3	15,8
	Сумська	13,5	17,7
	Тернопільська	20,6	26,3
	Харківська	5,8	9,9
	Херсонська	21,3	28,9
	Хмельницька	17,4	26,5
	Черкаська	18,0	26,4
	Чернівецька	17,9	27,0
	Чернігівська	18,4	23,8
	м. Київ	0,0	0,2
	м. Севастополь	0,1	3,1
	Розраховано за [6, Ч. І., с. 142-144; Ч.ІІ, с. 16-24].

посилити урбанізацію, погіршити криміногенну ситуацію. Тому державі слід розробити систему заходів для упередження цих негативних явищ – у першу чергу сприяти розвитку працепоглинаючих сервісних галузей (туризм, рекреація, різні послуги – в протипожежному порядку), імпортозаміщенню, а потім вже високотехнологічних, коли на їх продукцію та послуги сформується достатній сукупний попит.

Але для цього слід терміново припинити навколоінноваційну риторику, оскільки це лише дискредитує в суспільстві саму ідею, і, врешті-решт, реалізувати не такі вже і дорогі проекти, які знаходитимуться на вістрі НТП, що принесуть реальну користь людям, покращать їх життя, збільшать доходи.

Тобто не вести розмови про рівень інноваційної та технологічної культури в суспільстві, а соціалізувати сам НТП.

Література:

1. Україна і світ в 2012 році. Спільне видання «Український тиждень» і «The Economist”.

2. 200 эффективных компаний. ТОП-100 Рейтинг лучших компаний Украины // Инвестгазета №4 ноябрь-декабрь 2011.

3. «Європа в цифрах – річник Євростату 2006-2007 рр.» – [Електронний ресурс]. – Доступний з <http: www.eu.prostir.ua/library/53896.html >. First published in English as ’Europe in figures – Eurostat Yearbook 2006-07’ by the Office for Official Publications of the European Communities © European Communities, 2007, source: Eurostat

4. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2010 році – [Електронний ресурс]. – Доступний з < http: www.ukrstat.gov.ua >

5. "Сільське господарство України" за 2010 рік. Статистичний збірник Держкомстату України. К. – 2011 – Т.1. – [Електронний ресурс] – Доступний з <http: www.ukrstat.gov.ua>.

6. «Регіони України» 2010. Статистичний збірник Держкомстату України. – У 2-х Ч. - [Електронний ресурс]. – Доступний з <http: www.twirpx.com/file/348665/>.