Экономика /
15. Государственное регулирование экономики
Пакуліна Г.С.
ЗОСШ № 95, м. Харків
Державне регулювання довгострокового сталого
соціально-економічного
розвитку України
Сучасний етап реформування й модернізації української
економіки, її інтеграція у світове господарство зумовили необхідність перегляду
підходу до вибору нових чинників сталого розвитку і створення умов для їх
використання. Видається доцільним враховувати не лише чинники зростання
економіки, але й умови, механізми та інструменти, за допомогою яких ці чинники
можуть бути комбіновані та найефективніше використані, тобто слід враховувати
потенціал зростання й розвитку економіки, що дозволяє забезпечити їх у довгостроковому
періоді.
Процеси глобалізації чинять істотний вплив на соціальний
розвиток територій (країн, регіонів), виводять його на принципово новий якісний
рівень, що характеризується домінантою соціальних пріоритетів. Йдеться про
сталий соціально-домінантний розвиток територій. Повноцінна стратегія сталого
соціального розвитку кожного регіону, як і України в цілому, повинна
враховувати усі просторові аспекти.
Завданнями стійкого розвитку України в соціальній сфері є:
– ліквідація убогості і зменшення масштабів бідності;
– поліпшення місця існування людини, розвиток його соціальної активності;
– посилення соціальної функції держави;
– забезпечення рівних можливостей в здобутті освіти, отриманні медичної
допомоги і відновленні здоров'я;
– забезпечення соціальної захищеності громадян;
– формування у громадян екологічно орієнтованого світогляду, свідомості
відповідальності за стійкий розвиток;
– формування системи загальної безперервної екологічної освіти, забезпечення
доступу до інформації про рішення проблем стійкого розвитку, посилення цих
складових в програмах навчання усіх рівнів;
– формування нової етики, заснованої на відношенні до біосфери, як фундаменту
життя; на необхідності дотримання законів її розвитку, витікаючих з них
обмежень і заборон; на ефективному господарюванні, раціональному споживанні і
здоровому способі життя.
Інтеграція України в європейські структури
неможлива без забезпечення порівнянності показників сталого соціально-домінантного
розвитку в Україні та країнах Європи. Інтеграційний
вектор обумовлює необхідність проведення реформ у соціальній сфері України, в
якій нині спостерігається падіння щорічно обчислюваного індексу якості життя.
Те, що Україна займала у 2009 році 85 місце за Індексом розвитку людського
потенціалу, знаходячись у групі країн із середнім рівнем розвитку, не сприяє її
інтеграції з країнами Європи за рівнем Індексу, що представлено на верхніх
ланках рейтингу.
Соціальна сфера повинна стати реальним чинником
довгострокового сталого соціально-економічного розвитку України. Практичне
використання цього чинника можливе лише на основі створення всебічних умов для
розвитку усіх видів діяльності соціальної сфери, за рахунок фінансового
оздоровлення державної компоненти, її ресурсів, а також залучення приватних
ресурсів, засобів підприємств, громадських фондів і організацій. Сталий
розвиток соціальної сфери регіонів сприяє успішному просуванню України у
напрямі створення соціальної держави.
Форми і методи державного регулювання сталого
соціального розвитку,
які використовуються на регіональному рівні, поки мають недостатню ефективність,
оскільки вони не об’єднані в єдину цілеспрямовану систему. Переважає поточне
приватне регулювання, слабо використовуються податкові регулятори. Це говорить
про виняткову важливість відновлення системи регіонального соціально-економічного
прогнозування та планування як основи системного регулювання та стратегічного
управління економікою регіону.
При плануванні сталого соціального розвитку доцільно
застосування соціальних стандартів, а не соціальних мінімумів, перегляд чинної
нормативно-правової бази регулювання соціальних стандартів і соціальних
гарантій та приведення її у відповідність до європейських стандартів. Для реалізації планів, програм і
прогнозування сталого розвитку стосовно до розвитку регіону може бути запропонована система
перспективних економічних документів, кожен з яких виконує свою функцію. Одні з
них вже застосовуються в практиці, інші доцільно в цю практику впровадити.
Рекомендований перелік такого роду документів включає: довгострокову
стратегічну концепцію сталого соціально-домінантного розвитку; економічні, соціальні, ресурсні прогнози;
стратегічний план сталого соціально-домінантного розвитку регіону, який розгортає стратегічну
концепцію розвитку на період найближчих 10-15 років; середньострокову програму
адміністрації щодо стабілізації та подальшого розвитку економіки, що
розробляється на термін 3-4 року; цільові програми та інвестиційні проекти;
річні прогнози сталого розвитку, що розробляються в єдиній системі прогнозів України;
середньостроковий план сталого соціально-домінантного розвитку регіону, що складається на період 4-5
років.
Ефект
синергії виникає в результаті реальної консолідації можливостей,
взаємодоповнення різних ресурсів суб'єктів державного регулювання сектора
соціальних послуг. В основу ключових показників оцінки ефективності роботи цього
сектора пропонується покласти єдині принципи, що мають бути прозорими і
доступними для всіх соціальних служб. Вони не повинні суперечити таким
положенням, як дотримання прав сім'ї, дітей і молоді, дотримання принципів
рівності доступу до соціальних послуг та інших видів соціальної підтримки,
партнерство фахівців в сфері соціального обслуговування, економія фінансових і
матеріальних ресурсів, пріоритет етичних цінностей і прозорість діяльності,
самооцінка і активна участь фахівців соціальних служб в оцінці ефективності
соціальних послуг. Залучення громадськості до оцінки ефективності діяльності
соціальних служб є одним з найважливіших напрямів створення досконалішої та
збалансованої системи управління сектором соціальних послуг.