Економічні науки/16. Макроекономіка

Аспірантка Гаврилюк Р.П.

Національний авіаційний університет

Макроекономічні наслідки ігнорування інноваційного вектору розвитку

Розвиток світової та національних економік на межі тисячоліть відбувається під впливом науково-технічного і технологічного прогресу, що характеризується посиленням інноваційної активності й новим підходом до визначення інновацій, який поєднує знання, техніку і технології з ринком.

Тривале зростання економіки країни в першу чергу визначається науково-технічним прогресом та адаптивністю держави до інноваційних змін. Цілеспрямованість на досягнення лідерства в технологічній сфері реорганізовує соціально-економічні моделі розвинутих країн. Для більшості розвинених країн світу характерним є зростання інтелектуальної складової в економіці, що передбачає прискорений розвиток галузей з інтенсивним використанням знань як фактора виробництва. Тенденціями світового розвитку стало широке впровадження в життя досягнень технологічної революції, що сприяє перебудові економіки і формуванню інноваційної моделі розвитку. Інноваційна модель розвитку забезпечує конкурентоспроможність національної економіки завдяки використанню світового та власного науково-технологічного потенціалу.

Інноваційною вважають таку модель розвитку, яка базується на отриманні нових наукових результатів та їх впровадженні у виробництво, що забезпечує приріст ВВП. Характерними для інноваційної моделі розвитку вважається державна політика, яка направлена на стимулювання інноваційних процесів, переважання технологічних укладів 5 та 6 рівня, дорога робоча сила, в якій переважає інтелектуальна складова. Така система властива країнам з високророзвиненим науковим потенціалом, який виступає стратегічним ресурсом (США, Фінляндія, Японія, Швеція, Швейцарія, Франція та ін..)

Об'єктивно потребує аналізу проблема перетворення науки та інноваційного чинника і ефективної державної науково-технологічної політики на визначальний фактор реформування економіки, який має формувати стратегічні пріоритети розвитку країни, через призму інноваційної політики.

Наслідками ігнорування інноваційного вектору розвитку є слабка економіка країни з екстенсивною моделлю розвитку, відсутність приросту ВВП, низький індекс людського розвитку.. Важливе значення для країни, що розвиваються має творче використання досвіду розвинутих країн по реалізації заходів державної підтримки інноваційних процесів в економіці.

Разом із тим слід зазначити, що країни, що розвиваються, займають особливе місце в світовому господарстві. Переважна більшість цих країн є слаборозвинутими. Хоча частка країн, що розвиваються, у світовому виробництві за останні десятиліття дещо підвищилася, виробництво ВВП на душу населення зростало дуже повільно через високі темпи росту населення, а в багатьох державах навіть абсолютно скоротилося.

Це зумовило збереження значної дистанції між розвиненими країнами з ринковою економікою і країнами, що розвиваються, щодо рівня економічного розвитку. Ще більш разючим є відставання країн, що розвиваються, від розвинених країн за рівнем науково-технічного потенціалу, так званого «людського капіталу». Процес підготовки там робочої сили в середньому обмежується 3,7 року шкільної освіти порівняно з 10 роками у розвинених країнах.

Значної гостроти в Азії, Африці та Латинській Америці набувають соціальні проблеми. У країнах з високим рівнем безробіття мільйони людей позбавлені можливості брати участь у виробництві та різко обмежені у споживанні. Для створення нових робочих місць, підвищення кваліфікації або забезпечення існування маси незайнятих людей потрібні великі кошти, тоді як існує гострий дефіцит фінансових ресурсів.

Особливості сучасного інноваційного процесу полягають у тому, що він вирішальною мірою залежить від інтелектуального потенціалу і творчих начал людини. НТР ставить нові вимоги до процесу праці, його культури, висуває на перший план такі якості працівника, як дисципліна мислення, точність реакції, морально-вольові риси, уміння швидко адаптуватися до вимог виробництва, які постійно змінюються.

Більшість країн, що розвиваються, не володіють необхідним потенціалом людського капіталу, і розгортання цих тенденцій у світі робить ці країни несприйнятливими до процесу глобалізації, що означає подальшу консервацію їхньої архаїчності та відсталості.

НТР дедалі більшою мірою впливає на структурні зрушення світової економіки, приводить до зниження матеріало- і енерго- місткості сучасного виробництва. Нові технології, особливо у сфері інформації, докорінно змінюють підходи до виробництва товарів і послуг (що нерідко веде до зміни самого характеру товарів і послуг), а також до організації виробництва.

Технологічна революція, яка сприяє динамічному формуванню елементів нової всесвітньої виробничої системи, глибоко впливає на порівняльні переваги країн, що розвиваються, та їхнє місце у міжнародному поділі праці (МПП). Більшість країн, то розвиваються, не можуть швидко реагувати на ці нові виклики й адаптувати свої господарські структури до структури світової економіки, що трансформується. Через це в них виникають дедалі серйозніші проблеми, пов'язані з пошуком свого місця в МПП.

Зростаюча невідповідність економічних структур периферії технологічній моделі відтворення у промисловому центрі призводить до явища, названого примусовим відчуженням країн, що розвиваються, від глобальної економіки (примусовим відокремленням).

Хоча тенденція відносною витиснення країн, що розвиваються, із МПП зазнає спадів і підйомів, її наслідки вже позначаються на становищі багатьох із них. НТР, наприклад, зменшує порівняльні переваги країн, що розвиваються, які мають сировинну спеціалізацію у світовому господарстві. Під впливом технічного прогресу скорочується споживання багатьох видів сировини, натуральні матеріали замінюються штучними.

НТР знецінює важливість ще одного фактора, який традиційно визначає порівняльні переваги країн, що розвиваються, — дешевої робочої сили. Інформаційні технології, електронізація, роботизація виробництва, забезпечуючи різке підвищення продуктивності праці, зменшують колишнє значення низької заробітної плати. Навіть найбільш праце місткі галузі (текстильна індустрія, виробництво одягу, взуття тощо) нині стоять на порозі радикальної перебудови.

У ряді випадків унаслідок технічних інновацій у цих галузях, зокрема поширення комп'ютерного моделювання і проектування, витрати виробництва в розвинутих країнах стають навіть нижчими, ніж у країнах, які розвиваються, що підриває конкурентоздатність експорту цієї продукції із країн з дешевою робочою силою. Ця тенденція у поєднанні з імпортними обмеженнями в промислове розвинутих країнах на продукцію для праце містких галузей промислового авангарду країн , що розвиваються, примушує по новому поглянути на перспективи їхньої участі в міжнародному поділі праці.

Література:

1. Інноваційни розвитко економіки:модель, система управління, державна політика / За ред. д-ра економ. наук, проф. Л. І. Федулової. –К.: «Основа», 2005.-552с.

2. Иванов В.В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества / Инновации.- 2004.- №5.-С.3-10.

3. Технологічна структура промисловості України: реалії та перспективи розвитку / І. В. Одотюк,. – К.: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009.-304с.

4. Парадигма современного научно-технического развития: Монография / РАН. ИНИОН. Центр науч.- информ. Исслед. по науке, образованию и технологиям. – М., 2010.-304 с.