Современные
информационные технологии/Вычислительная техника и программирование
Квятковська О.О., Мясіщев О.А.
Хмельницький національний університет
Критерії
оцінки протоколів динамічної маршрутизації
У наш час важко
знайти організацію чи компанію, що не має мережевої інфраструктури. Практично
всі сучасні мережі використовують маршрутизацію. У разі збільшення розмірів
мережі системним адміністраторам доводиться переходити від статичної
маршрутизації до динамічної, що передбачає використання протоколів динамічної
маршрутизації, яких існує значна кількість.
Вибір протокола має
великий вплив на ефективність і надійність роботи мережі, тому він має бути
обґрунтованим. Таким чином постає важливе завдання, що полягає у виділенні
найбільш суттєвих критеріїв порівняння протоколів і факторів, що впливають на
їх вибір для корпоративної мережі.
Існує декілька вимог, які висувають мережі
щодо вибору протоколу динамічної маршрутизації. Для того, щоб обрати ефективний
протокол, необхідно враховувати наступні фактори:
–
Розмір
мережі і необхідність її масштабування в майбутньому. Можливості
деяких протоколів в цьому плані обмежені.
–
Топологія
і складність мережі. Наприклад, наявність
резервних ліній зв’язку чи деревовидна топологія мережі, що зводить до мінімуму
можливості динамічної маршрутизації.
–
Вимоги
щодо надійності мережі. Визначення максимального
часу простою чи нестабільної роботи мережі.
–
Завантаженість
мережі. Важливою є здатність протокола перерозподіляти потоки
даних для мереж із високим коефіцієнтом завантаження ліній зв’язку.
–
Можливість
організації програмних маршрутизаторів. На
окремих ділянках мережі доцільним з економічної точки зору є використання
комп’ютера із декількома мережевими адаптерами і відповідним ПЗ із функціями
протоколів маршрутизації, замість апаратного маршрутизатора. Проте не для всіх
протоколів є таке програмне забезпечення. Також від складності його реалізації
залежать вимоги щодо обчислювальних ресурсів комп’ютера.
–
Вимоги
до захисту інформації. Визначаються ступенем
ризику, що пов’язаний із отриманням зловмисниками інформації про адреси і
маршрути в корпоративній мережі. Це є важливими для мереж, що мають зовнішні
канали зв’язку.
–
Можливість
підключення сегменту, що маршрутизується, до вже існуючої мережі. В даному випадку варто звернути увагу на сумісність протоколів динамічної
маршрутизації, а також засобів їх
реалізації.
–
Кваліфікація
і суб’єктивний вибір обслуговуючого персоналу.
Складність налаштування маршрутизаторів і адміністрування мережі для різних
протоколів суттєво відрізняються. В такому випадку варто враховувати зручність
використання і наявність досвіду роботи із протоколом у адміністратора мережі.
Таким чином,
враховуючи перераховані вимоги, можна виділити ряд критеріїв порівняння
протоколів динамічної маршрутизації.
–
Метод
поширення маршрутної інформації в мережі.
Протоколи внутрішніх шлюзів поділяються на дистанційно-векторні і стану каналів
зв’язку. В методі вектора відстані кожний маршрутизатор розсилає сусіднім
пристроям оновлення всієї або частини своєї таблиці маршрутизації через рівні
проміжки часу. В методі врахування стану каналу зв’язку кожний мережевий
пристрій розсилає іншим маршрутизаторам інформацію про свої безпосередні
з’єднання із мережами і маршрутизаторами. На основі отриманих даних про всі
локальні з’єднання кожний маршрутизатор будує повний топологічний граф, потім
заповнює свою таблицю, використовуючи складний алгоритм першого найкоротшого
шляху (SPF – Shortest Path First). Таким чином, протоколи, що базуються на векторі відстані, потребують
менше обчислювальних ресурсів маршрутизатора, ніж протоколи із складними SPF-алгоритмами. Проте, протоколи із врахуванням стану
каналу займають меншу частину смуги пропускання, крім початкового етапу
вивчення топології мережі, тому що вони поширюють тільки інформацію про зміни,
а не всю таблицю маршрутизації, що є досить важливим для великих мереж.
–
Швидкість
збіжності. Цей критерій визначає часовий інтервал тимчасової
непрацездатності мережі, протягом якого протокол виявляє недоступний маршрут,
проводить пошук нового та інформує сусідні пристрої про зміни. Швидкість
реакції на зміни в топології мережі є важливою при роботі критичних додатків,
що вимагають високу степінь готовності мережі. Дистанційно-векторні протоколи
потребують більше часу для збіжності алгоритму, ніж інший тип протоколів,
оскільки інформація про новий маршрут поширюється поступово без зазначення
джерела її походження в процесі періодичних розсилок.
–
Можливість
балансування навантаження між декількома маршрутами.
Зберігання в таблиці декількох маршрутів до однієї мережі із однаковими чи
різними метриками дає можливість зменшувати завантаженість ліній зв’язку,
розсилаючи пакети почергово по різним маршрутам. Проте у випадку, коли
використовуються дейтаграмні протоколи канального і транспортного рівня
(наприклад, ТСР), які не нумерують і не відновлюють порядок слідування пакетів,
можуть виникнути проблеми.
–
Врахування
в метриці вибору найоптимальнішого маршруту різних характеристик шляху. Метрики можуть враховувати одну чи декілька характеристик маршруту.
Найбільш популярними є: кількість переходів, затримка на шляху, пропускна
здатність каналу, вартість, навантаження, надійність (частота виникнення
помилок). Метрики, що обчислюються на основі декількох характеристик, є більш
гнучкими, що дозволяє протоколам задовольняти вимоги QoS-трафіка.
–
Максимальна
кількість маршрутизаторів в мережі. Виявляє можливість
масштабування мережі.
–
Можливість
об’єднання маршрутів на співпадаючих ділянках. Впливає
на зниження відносної складності великої мережі, скорочення кількості записів в
таблиці маршрутизації і прискорення пошуку в ній. Для об’єднання маршрутів
необхідно, щоб протокол підтримував маски підмереж змінної довжини, а також щоб
він міг поширювати інформацію про маски разом з даними про маршрути.
–
Перспективність. Реалізація в протоколі перспективних можливостей, наприклад, підтримки
трафік-інжиніринга, протокола ІРv6.
–
Доступність
програмного забезпечення реалізації протокола маршрутизації. Протоколи можуть бути відкритими і підтримуватись різними виробниками, а
також закритими і реалізовуватись тільки певними компаніями.
–
Необхідність
попередньої логічної підготовки мережі.
Деякі протоколи для зменшення використання обчислювальних ресурсів і смуги
пропускання вимагають виокремлення в мережі логічних сегментів і зв’язків між
ними. Тому для впровадження таких протоколів необхідна серйозна інженерна
обробка проекту мережі, а саме її топології і схеми адресації.
–
Забезпечення
безпеки при обміні маршрутною інформацією.
Підтримка протоколом аутентифікації джерела і шифрування маршрутної інформації
набуває важливого значення, особливо у випадку обміну маршрутними даними між
підмережами, з’єднаними глобальними зв’язками, оскільки отримання такої
інформації зловмисниками може завдати значної шкоди безпеці мережі.
В таблиці 1
представлена порівняльна характеристика основних протоколів динамічної
маршрутизації.
Таблиця 1. –
Порівняльна характеристика протоколів динамічної маршрутизації
Критерії
протоколи |
RIP v2 |
IGRP |
IS-IS |
OSPF |
EIGRP |
BGP v4 |
Безпека |
Відкритий пароль чи аутентифіка-ція по ключу MD5 |
– |
– |
Відкритий пароль чи аутентифіка-ція по ключу MD5 |
Аутентифікація по ключу MD5 |
Різні методи аутентифіка-ції |
Тип алгоритму |
Вектор відстані |
Вектор відстані |
Стан каналів зв’язку |
Стан каналів зв’язку |
Комбінований |
Вектор відстані |
Балансування навантаження |
– |
Різні метрики |
Однакові метрики |
Однакові метрики |
Різні метрики |
Різні метрики (напівавто-матично) |
Об’єднання маршрутів |
– |
– |
– |
+ |
+ |
+ |
Маски підмереж змінної довжини |
+ |
– |
– |
+ |
+ |
+ |
Максимальна кількість маршрутиза-торів |
15 |
255 (рекомендовано <50) |
1024 |
65534 |
255 |
65534 |
Врахування в метриці різних характеристик шляху |
Одна основна |
Комбінована |
Одна основна і три додаткові |
Одна основна і три додаткові |
Комбінована |
Довільна |
Підтримка QoS |
– |
+ |
+ |
+ |
+ |
– |
Оновлення маршрутної інформації |
Вся таблиця |
Вся таблиця |
Тільки зміни |
Тільки зміни |
Тільки зміни |
Тільки зміни |
Необхідність логічної підготовки мережі |
– |
– |
Виділення центральної області і зв’язних областей |
Виділення центральної області і зв’язних областей |
– |
Розбиття мережі на автономні системи і опис взаємодії
між ними |
Доступність реалізації |
Відкритий |
Тільки на обладнанні Cisco Systems |
Відкритий |
Відкритий |
Тільки на обладнанні Cisco Systems |
Відкритий |
Підтримка IPv6 |
– |
– |
– |
+ |
+ |
+ |
Таким чином, вибір
протокола динамічної маршрутизації залежить від розмірів мережі, а також від
вимог конкретної корпоративної мережі. Виходячи із даних таблиці 1, можна
визначити, що найбільш досконалими протоколами маршрутизації внутрішніх шлюзів
являються EIGRP та OSPF.
Література:
1. В.Г. Олифер, Н.А. Олифер. «Компьютерные
сети. Принципы, технологии, протоколы. 4-е издание», «Питер», 2010 г.
2. База даних RFC-документів. — http://www.rfc-editor.org.
3. Cisco Systems. Руководство Cisco по
междоменной многоадресной маршрутизации. — М.: «Вильямс», 2004.