Миронова С.П., доктор педагогічних наук, професор,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Підготовка вихователів до виховання дітей-сиріт з вадами інтелекту

У наш час загострились проблеми соціальної та психологічної адаптації дітей-сиріт та їхньої інтеграції у суспільство. Політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в країні у останні роки, призвели до падіння рівня життя великої частини населення, прогресуючого послаблення етичних мотивацій у суспільстві, загостривши тим самим проблему соціального сирітства. Статистичні відомості свідчать, що збільшилась кількість дітей-сиріт із психофізичними вадами, педагогічною занедбаністю. Це не лише підтверджує актуальність зазначеної проблеми, а й вимагає нових педагогічних підходів до виховання і розвитку цієї категорії дітей.

Реалізація спеціальних освітніх та корекційних завдань у роботі з дітьми-сиротами залежить передусім від фаховості педагогічного персоналу. Одним із дидактичних принципів корекційної педагогіки є принцип вирішальної ролі вчителя у навчанні дітей з вадами інтелекту (О.М.Граборов, Г.М.Дульнєв, І.Г.Єременко та ін.). Вагомість прикладу педагога, його особистості та діяльності стосовно розвитку розумово відсталих вихованців висвітлена у працях О.М.Граборова, Г.М.Дульнєва, І.Г.Єременка, С.П.Миронової, А.І.Селецького, В.М.Синьова та ін. Вченими доведено прямий зв’язок між професійною кваліфікацією корекційного педагога і якістю корекційно-виховної роботи з дітьми. Водночас дослідження О.П.Гаврілушкіної свідчать, що вихователі спеціальних дитячих садків є переважно необізнаними у питаннях корекційної педагогіки, тому навіть якщо хочуть допомогти дітям, які відстають від ровесників, вони невзмозі це здійснити успішно. Такої ж думки дотримуються й Е.А.Єкжанова і О.А.Стрєбєлєва, які наголошують, що педагогічна робота з розумово відсталими вихованцями набуває корекційної значущості за умови її виконання фахівцем, який має відповідну освіту.

Водночас вчені наголошують і на винятковій відповідальності педагогічної діяльності вихователів, які працюють у дитячих будинках. В.С.Басюк, Т.Т.Бурлакова, В.І.Діанова, М.Н.Колмакова, Н.В.Москоленко, А.М.Щербакова однією із найважливіших умов розв’язання проблем інтернатних закладів та їх вихованців називають особистісно-професійне зростання педагогів. Дитина, яка має сім’ю, взаємодіє з великою кількістю людей, завдяки чому оволодіває різним досвідом. У дитячому ж будинку, як наголошує Т.Т.Бурлакова, найбільш значущою фігурою для дитини є вихователь. У зв’язку з цим вагомого значення набуває його особистість, методи впливу, його ставлення до кожної дитини. Т.Т.Бурлакова зазначає, що важливою умовою успішного розвитку дітей-сиріт є створення стосунків, заснованих на любові й взаємоповазі. Педагогічною основою таких стосунків є прийняття і засвоєння педагогом особистісного підходу у вихованні, розуміння проблем дитини, розвиток здібності працювати не стільки на організаційно-педагогічному, скільки на психолого-педагогічному рівні. Позиція вихователя при цьому, на думку Т.Т.Бурлакової, суттєво змінюється: на перший план висуваються не функції контролю і організації, а створення умов для позитивного розвитку вихованців і розв’язання їхніх особистісних проблем, допомога у осмислені оточуючого життя, переживання важливих для дітей подій. Зусилля вихователя при цьому спрямовуються на організацію психолого-педагогічної підтримки дитини у процесі виховання.

Нами було проведено дослідження готовності вихователів до роботи з розумово відсталими дітьми-сиротами, у процесі якого вивчали:

· рівень знань з питань дошкільної корекційної педагогіки та виховання дошкільників-сиріт;

· ставлення до роботи з розумово відсталими дітьми-сиротами;

· самооцінку готовності до роботи з розумово відсталими сиротами;

· причини готовності (неготовності) до роботи з розумово відсталими дітьми-сиротами;

· обізнаність у методиці виховання розумово відсталих дітей-сиріт.

Результати засвідчили, що вихователі мають поверхневі знання з корекційної педагогіки і одержують їх у процесі самоосвіти; не володіють методикою роботи з розумово відсталими дітьми. Респонденти не висловлюють бажання працювати з цією категорією дітей, пояснюючи це відсутністю знань і вмінь, недостатністю методичної літератури, складністю роботи. Навіть вихователі, які працюють у дитячих будинках, не є професійно компетентними у методиці корекційного виховання розумово відсталих дітей-сиріт. Ми з’ясували, що це обумовлено недостатньою підготовкою у процесі одержання фахової освіти, оскільки у навчальних планах спеціальності «Дошкільна освіта» практично не передбачено дисциплін, які забезпечують системний підхід і чітку орієнтацію на роботу з дітьми-сиротами, що мають психофізичні вади.

Водночас вихователі дошкільних закладів можуть працювати у різних типах установ, тому вони мають бути готовими до диференційованої роботи залежно від контингенту. При цьому недостатньо окремо навчити їх працювати з розумово відсталими дітьми, і окремо – з сиротами. Адже особливості розвитку розумово відсталих дітей-сиріт не додаються механічно, а є досить своєрідними. З огляду на це, вихователі мають оволодіти знаннями про цю своєрідність та відповідними методиками виховання. Таку підготовку вихователі можуть отримувати шляхом вивчення спецкурсу, науково-методичної роботи, самоосвіти.

Отже, вище висвітлене дозволяє зробити висновок про необхідність спеціальних досліджень у галузі підготовки вихователів до роботи з різними категоріями дошкільників, розробки відповідного змісту й методики розвитку професійної компетентності фахівців дошкільної освіти.

Література.

1. Бурлакова Т.Т. Педагог-исследователь детских домов и учреждений интернатного типа. – http://www.tolstoyschool.ru/teach/teach3.htm.

2. Миронова С.П. Підготовка вчителів до корекційної роботи в системі освіти дітей з вадами інтелекту: Монографія. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. – 304 с.