Педагогічні науки/ 5. Сучасні методи викладання

Маланюк Н.М.

Заступник директора з навчально-виховної роботи,

ПП «ОЦ «Лінгвіст» (м. Київ), Україна

Евристичний підхід в навчанні математики

В основі евристичного підходу лежить психологія творчого мислення, процедура пошуку нового, намагання формалізації творчої діяльності [1, 76]. Тому, на нашу думку, евристичний підхід може бути активно використовуваний під час навчання математики з метою розвитку математичних творчих здібностей учнів.

Суть евристичної освіти полягає не стільки в передачі учневі досвіду «минулого», скільки в набутті ним власного освітнього досвіду, який спроможний забезпечити особистісний, а в ідеалі і загальнокультурний приріст знань, досвіду та освітніх цінностей [2, 146]. Діяльність, яка веде до створення дітьми освітніх продуктів, виявляє і розвиває їх індивідуальні здібності, своєрідність яких сприяє побудові індивідуальних освітніх траєкторій. Таким чином, дидактична евристика (за О.Хуторським) – теорія навчання, що визначає систему цілей, закономірностей, принципів, змісту, технології, форм, методів і засобів, що забезпечують самореалізацію та освітній розвиток учнів та вчителів в процесі створення ними освітніх продуктів у різноманітних областях знань та діяльності. Тому, на нашу думку, дидактична евристика може бути використана в дидактиці математики з метою розвитку творчих математичних здібностей учнів.

Задача евристичної освітньої діяльності учня – конструювання ним своєї освіти через створення продуктів, що входять у зміст цієї освіти. Зовнішній освітній продукт учасника освіти забезпечує отримання ним внутрішнього продукту – зміни знань, досвіду, можливостей, здібностей, способів діяльності та інших особистісних якостей. Внутрішній продукт освіти учня і є той якісно новий результат, на який направлена дидактична евристика [2, 148]. Тому, аналізуючи вище сказане, дидактичну евристику можна вважати одним із шляхів розвитку творчих здібностей загалом та математичних творчих здібностей учнів зокрема.

Як математика - наука базується на системі аксіом, так дидактична евристика базується на сукупності провідних закономірностей та принципів.

Закономірності евристичного навчання (за О.Хуторським):

- освітня продуктивність учнів зростає, якщо вони усвідомлено беруть участь у визначенні цілей навчання, виборі його технологічних елементів, у створенні особистісного компонента змісту освіти;

- евристичне засвоєння учнями фундаментальних освітніх об’єктів закономірно призводить до побудови їх особистісної системи знань, адекватної до тієї дійсності, що вивчається, та до освітніх стандартів;

- первинність отримання учнем особистісного освітнього продукту по відношенню до аналогічних зовнішніх освітніх стандартів сприяє підвищенню навчальної мотивації та продуктивності навчання;

- динаміка творчих досягнень учнів випереджає динаміку росту рівня засвоєних базових освітніх нормативів. Творча результативність навчання в більшій мірі вливає на розвиток особистісних якостей учнів, ніж на рівень засвоєння ними освітніх стандартів;

- зміни зовнішніх освітніх продуктів учня відображають його внутрішні освітні зміни – розвиток креативних, когнітивних та оргдіяльнісних особистісних якостей;

- включення в освітній процес мета предметного змісту виводить учня за межі навчального матеріалу та приводить до встановлення ним особистісно значимих зв’язків з іншими освітніми галузями, що визначають цілісність змісту його освіти;

- збільшення в навчальному процесі числа відкритих завдань, що не мають однозначно передбачених розв’язків, збільшують інтенсивність та ефективність розвитку креативних якостей творчо орієнтованих учнів;

- рівень творчої продукції учнів визначається їх індивідуальними здібностями та степенем засвоєння ними евристичної технології діяльності.

Вище перелічені принципи, на нашу думку, не суперечать, а доповнюють дидактику математики, піднімаючи її на якісно новий рівень – перехід в математичній освіті від сукупності означень, теорем, аксіом та їх застосування до обмеженого кола задач до набуття кожним учнем власного математичного досвіду, який полягає у розумінні математичних одиниць та їх конструкцій, досвіду їх використання, вибору оптимального методу розв’язання математичних проблем. За оптимального поєднання «класичної» дидактики математики з дидактичною евристикою вчителем буде досягнута в повній мірі не лише дидактична мета навчально-виховної діяльності, а й виховна та розвиваюча.

О.Хуторськой пропонує враховувати наступні принципи евристичного навчання:

- принцип особистісного цілепокладання учня: освіта кожного учня протікає на основі та з урахуванням його особистих навчальних цілей;

- принцип вибору індивідуальних освітніх траєкторій: учень має право на усвідомлений та погоджений з педагогом вибір основних компонентів своєї освіти: смислу, цілей, задач, темпу, форм і методів навчання, особистісного змісту освіти, системи контролю та оцінки результатів;

- принцип метапредметних основ змісту освіти: основу змісту освітніх галузей і навчальних дисциплін складають фундаментальні метапредметні об’єкти, що забезпечують можливість суб’єктивного особистісного пізнання їх учнями;

- принцип продуктивності навчання: головним орієнтиром навчання являється особистий приріст учня, що складається з його внутрішніх та зовнішніх освітніх продуктів навчальної діяльності;

- принцип первинності освітньої продукції учня: створюваний учнем особистісний зміст навчання випереджає вивчення освітніх стандартів і загальновизнаних досягнень у галузі, що вивчається;

- принцип ситуативності навчання: освітній процес будується н ситуаціях, що передбачають самовизначення учнів і пошук їх розв’язку; вчитель супроводжує учня у його освітньому русі;

- принцип освітньої рефлексії: освітній процес супроводжується його рефлексивним усвідомленням суб’єктами освіти [2, 153-159].

На нашу думку, принципи, які перелічені О.Хуторським, можуть бути доцільно використані при організації евристичного навчання математики з метою розвитку математичних творчих здібностей учнів.

Розглядаючи навчання математики з точки зору спрямованості на розвиток творчого мислення учнів, О.Чашечникова представляє систему критеріїв ефективності навчання предмету:

1. «Дієва обізнаність» учня: оволодіння учнем системою знань та відповідних вмінь з математики, системою метазнань. Спроможність учня опертивно та адекватно ситуації використовувати наявні знання та метазнання, відповідні уміння. Під метазнанням ми слідом за О.Чашечниковою будемо розуміти знання ефективних прийомів і засобів пошуку та переробки нової інформації, що подана в різних формах репрезентації; раціональних та продуктивних шляхів опрацювання навчального матеріалу, засвоєння нових знань; можливих «підходів» до виконання нешаблонних завдань.

2. Інтелектуальна самостійність учня.

3. Сформованість здатності учнів до ефективного спілкування.

4. Економність процесу навчання: з точки зору витрат часу та зусиль вчителя та учнів; доцільна економність у використанні матеріальних засобів навчання.

5. Інтегративність, комплексність, неперервність (позитивний вплив надбань учнів, отриманих у процесі навчання математики на вивчення інших предметів; встановлення міжпредметних зв’язків; сприяння навчання математики всебічному розвитку особистості; принцип неперервності розуміється ще й як наступність, наслідковість між різними навчальними предметами).

6. Системність та систематичність (систематична діагностика рівнів навченості, научуваності та інтелектуального розвитку учнів; відповідна корекція та удосконалення процесу навчання; використання різноманітних методів, прийомів та засобів навчання в системі адекватно наявним умовам).

7. Перспективність: навчання учнів із врахуванням подальшої перспективи, можливих змін у соціальній сфері, у прагненнях та інтересах учнів тощо; спроможність учнів до самостійного поповнення та вдосконалення власної системи знань та вмінь; сформованість прагнення учнів до творчої діяльності, до вироблення власної думки; смак до процесу розв’язування творчих завдань, задоволення від нього.

8. Гуманність: врахування вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів; сформованість самоповаги, поваги до інших; сформованість в учнів здатності витримувати емоційні навантаження в процесі роботи; адекватно реагувати на критику; знання основ наукової організації праці; сформованість в учнів культури інтелектуальної роботи [3, 146-147].

Нам імпонують вище викладені думки О.Чашечникової, бо розвиток творчих математичних здібностей учнів органічно пов’язаний із загальним розвитком особистості, тому вимагає комплексного врахування всіх критеріїв ефективності навчання, неможливий без урахування індивідуальних та психологічних особливостей учнів.

Таким чином, евристична дидактика поряд із кращими традиціями «класичної» дидактики математики, сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу, забезпечує розвиток творчих математичних здібностей учнів, навчає творчому підходу до вирішення різноманітних проблемних ситуацій.

Література:

1. Скафа О., Тутова О. Комп’ютерно-орієнтовані уроки в евристичному навчанні математики: навчально-методичний посібник. – Донецьк: «Вебер», 2009. – 320 с.

2. Хуторской А.В. Дидактиктическая эвристика: Теория и технология креативного обучения. –М.: Изд-во Моск.универ., 2003. – 416 с.

3. Чашечникова О.С. Створення творчого середовища в умовах диференційованого навчання математики. Монографія. – Суми: В-во ПП Вінниченко М.Д., ФОП Литовченко Є.Б., 2011. – 412 с.