Экономические науки /3.Финансовые отношения.

Асист. Британська Н.Н., Чигрин В.В

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Державні фонди цільового призначення

в контексті реалізації стабілізаційної політики

Для України суспільні відносини, що виникають з приводу створення та функціонування фондів соціального страхування, досить складні й не втрачають актуальності, відколи держава здобула незалежність. Ось чому питання щодо регулювання державних цільових бюджетних коштів в Україні потребує детального розгляду. Основними наслідками глобальної фінансової кризи для України стало різке зростання дефіциту державного бюджету; ускладнення ситуації в соціальній сфері внаслідок згортання виробництва, що призвело до збільшення рівня безробіття в країні. За цих умов все більш актуальним постає пошук шляхів не тільки протистояння кризовим явищам, що виникають у внутрішньому та зовнішньому середовищі, але й формування збалансованої системи фінансових відносин в соціальній та економічних сферах. Вирішити це завдання покликана стабілізаційна політика яка спрямована на відновлення і підтримання макроекономічної рівноваги на рівні, близькому до повного використання факторів виробництва в умовах стабільного рівня цін. За своїм характером майже всі елементи програм стабілізаційних заходів різних країн світу мають соціальну спрямованість. Адже соціальна орієнтація стабілізаційної політики має на меті підтримання та розвиток споживчого попиту, який розглядається як один з базових елементів ефективного розвитку економіки, а також дозволяє зберегти людський капітал – ключову конкурентну перевагу в новітній економіці. Важливим інструментом успішної реалізації політики стабілізації є діяльність державних фондів цільового призначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичним питанням державних цільових та централізованих бюджетних цільових фондів в приділено певну увагу. Окремі аспекти функціонування державних бюджетних цільових фондів розглядали такі вчені, як Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко, О. П. Орлюк, О. П. Гетманець, В. Ф. Роль, В. В. Сергієнко, С. М. Попова. Однак комплексного дослідження розвитку сучасних стабілізаційних процесів бюджетних цільових фондів до теперішнього часу практично не здійснювалось.

Метою статті є вивчення особливостей функціонування державних цільових фондів соціального страхування в Україні та пошуки можливих шляхів удосконалення їх діяльності в сфері ефективної реалізації стабілізаційної політики держави.

Виклад основного матеріалу. Державні цільові фонди — форми перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, які мають цільові призначення. У сучасних умовах через державні фонди цільового спрямування здійснюється важливий вплив на соціальні процеси, які відбуваються в суспільстві. Необхідність таких фондів тісно пов’язана з тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава має ефективно організувати перерозподіл валового внутрішнього продукту, формуючи фонди грошових коштів з метою повної реалізації своєї політики. Основними ознаками державних фондів цільового спрямування є наступні: цільове призначення коштів; правове регулювання формування і використання коштів; перебування коштів у розпорядженні спеціальних органів державної влади; динамічність; мобільність [4]. У фінансових системах більшості країн світу спеціальні фонди займають вагоме місце, а обсяг акумульованих у них коштів є значним.

Врівноважений розвиток економіки України передбачає послідовний розвиток соціальної галузі з метою досягнення стратегічних цілей держави. Соціальний захист населення є одним із найважливіших напрямів державної політики. На сьогодні у сфері соціального страхування діють чотири позабюджетні державні цільові фонди: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Соціальному страхуванню властиві певні суттєві риси, що втілюються у взаємозумовлених функціях зі збирання, акумулювання, обліку й розподілення фінансових ресурсів, призначених для заміщення втраченої заробітної плати працівника і в внаслідок настання негативних наслідків впливу соціальних ризиків, а також надання необхідних послуг особам, які їх потребують. Це, зокрема: розподіл матеріального тягаря таких ризиків між державою, роботодавцями і працівниками на підставі поєднання солідарності, колективного й індивідуального фінансування; відокремленість і автономність фінансових ресурсів соціального страхування від державних та суспільних (бюджетних) ресурсів; відповідальність усіх суб’єктів фінансових відносин у цій сфері за неухильне виконання покладених на них обов’язків [2].

Важливе місце в системі державних цільових фондів посідає Пенсійний фонд України, діяльність якого на сьогоднішній день має значні проблеми, зокрема в частині його фінансового забезпечення. Протягом останніх 5 років спостерігається хронічний дефіцит Пенсійного фонду України. Так, у 2008 р. дефіцит коштів Пенсійного фонду склав 14,7 млрд, на 2009 р. – понад 44 млрд грн, на 2010 рік – понад 34,8 млрд грн. Незважаючи на деяке зменшення дефіциту Пенсійного фонду за період 2012-2013 рр., майже 25% всіх пенсій фінансується за рахунок Державного бюджету України. Однією із ключових причин ситуації, що склалася у системі пенсійного забезпечення в Україні є невідповідність між чисельністю працюючих та пенсіонерів.За даними Держкомстату України на 1 січня 2014 р. протягом найближчих 5 років пенсійного віку досягнуть 1331894 чоловіків і 1806190 жінок, усього – 3138084 чол. У робочий вік вступлять 3218533 чол., тобто в працездатного населення буде на 80 тис. чол. більше, ніж вийде на пенсію. Однак, у наступному п'ятилітті це співвідношення різко погіршиться. Прогнозні дані, які характеризують динаміку співвідношення осіб пенсійного та робочого віку наведені у табл. 1 [1].

Таблиця 1 – Прогнозні дані щодо співвідношення осіб пенсійного

та робочого віку у 2014-2023 рр., кількість осіб

Період	Кількість осіб, які досягнуть пенсійного віку	Кількість осіб, які увійдуть до трудового віку	Різниця Показників
2014-2018	3131999	2398150	-733849
2019-2023	3365873	1931995	- 1433878

Дані, представлені в таблиці 1, свідчать про значне зростання різниці кількості осіб які досягли пенсійного віку та кількості осіб які увійдуть до трудового віку, що в свою чергу негативно вплине на доходи Пенсійного фонду України. Збільшення пенсійного віку в Україні, який є найнижчим серед Європейських країн (55 років для жінок і 60 – для чоловіків дозволить знизити кількість нових пенсіонерів і зменшити навантаження на пенсійну систему. Поєднання солідарного й накопичувального підходів до формування й витрачання пенсійних коштів є забезпечити соціальні гарантії й фінансову стабільність пенсійної системи. Складною залишається ситуація щодо функціонування соціального страхування на випадок безробіття. Система соціального страхування на випадок безробіття виявилася неспроможною адекватно реагувати на зростання навантаження, пов’язаного зі збільшенням числа безробітних, які потребують соціального захисту. На сьогоднішній день постала нагальна проблема збільшення доходної частини бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Серед основних факторів, які негативно впливають на формування фондів соціального захисту сьогодні можна виділити такі [3].

- постійне скорочення чисельності активного населення, що працює, і зростання чисельності населення, яке потребує соціального захисту;

- низький рівень прибутковості підприємств, високий рівень підприємницьких ризиків, інфляційні процеси, недостатність інформації та знань для прийняття дієвих управлінських рішень тощо;

- постійне зростання цін на споживчі товари та послуги, що призводить до зниження доходів населення та ін.

Аналізуючи діючу систему формування доходів державних фондів цільового

спрямування слід відмітити, що до основних недоліків системи зборів на соціальні заходи належать: низька внутрішня функціональна ефективність системи соціального страхування; дублювання функцій фондів; низький рівень охоплення системою, що за оцінками становить 50-60% загального фонду оплати праці застрахованих осіб, які відповідно до чинного законодавства підлягають державному соціальному страхуванню, що пояснюється високим рівнем тінізації економіки [5]. Складність соціальної ситуації потребує реформування механізму функціонування цільових фондів, які на нашу думку необхідно проводити в наступних напрямах:

- визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального

страхування на основі реальних макроекономічних показників розвитку України;

- усунення дублювання функцій фондів соціального страхування;

- збереження державних соціальних гарантій;

- створення економічних передумов зростання заробітної плати та зниження рівня інфляції як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.

Реформування функціонування державних цільових фондів дозволить створити підґрунтя для ефективної реалізації державної стабілізаційної політики в Україні.

Висновки. Отже, можна зробити висновок про важливий вплив державних фондів цільового спрямування на реалізацію стабілізаційної політики держави. Проведення широкомасштабних реформ у сфері соціального забезпечення громадян України дозволить реалізувати пріоритетні напрямки державної політики, спрямованої на компенсацію та обмеження негативних соціальних наслідків кризових явищ в Україні, з метою підтримання соціальної та економічної стабільності і збереження соціального капіталу нації.

Література

1. Воробйова О. В. Проблеми правового забезпечення пенсійної реформи в Україні

2. Сільченко С. О. Соціальне страхування: реалії та перспективи правового регулювання

3. Томчук В. В. Державні цільові фонди в Україні: стан і перспективи роз витку

4. Фінанси [Текст] : підручник ; ред.: С. І. Юрій, В. М. Федосов. – К. : Знання, 2008. – 611 с

5. Цибульська О. М. Основні проблеми та шляхи реформування системи соціального страхування

6. Шлапак В. О. Соціальний захист України за умов ринкової економіки [Електронний ресурс] / В. О. Шлапак