Костіна Н.А.

Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка

Науково-методологічні підходи до трактування категорії “проект” у муніципальному управлінні

Як свідчить приклад Європи та США управління проектами на сьогодні є однією з найбільш актуальних та прогресивних управлінських технологій, що продовжує швидко розвиватись. Напрямів застосування концепції проектного менеджменту надзвичайно багато, і вони можуть охоплювати практично усі сфери людського життя, вклюючаючи муніципальне управління. Адже саме проектний менеджмент дозволить органам місцевого самоврядування суттєво покращити не тільки сам процес управління на регіональному рівні, але і вирішити проблеми, які склалися нині в Україні і впливають на соціально-економічний розвиток економіки. Проте варто зауважити, що на сьогодні інструменти проектного менеджменту в Україні, зокрема у муніципальному управлінні, усе ще не знайшли широкого застосування.

Практика розбудови проектів прийшла на Україну із Заходу. У 1969 р. у Сполучених Штатах був створений Інститут проектного управління (Project Management Institute – PMI). PMI опублікував “Довідник з управління проектами” (A Guide to the Project Management Body of Knowledge – PMBOK Guide), який описує практики управління проектами, що є однаковими для “більшості проектів у більшості випадків”. Початком розвитку управління проектами на території СРСР вважають розробку у 30-х роках ХХ століття радянськими вченими методів календарного планування з використанням циклограм.

Хоча управління проектами практикувалося ще з початку виникнення цивілізації. До 1900 року творчі архітектори та інженери управляли інженерними проектами самотужки. Наприклад, Вітрувій (1 століття до н. е.), Кристофер Рен (1632–1723), Томас Телфорд (1757–1834) та Ісамбард Кінгдом Брюнель (1806−1859). З 1950 організації почали систематично використовувати інструменти та техніки проектного управління для керування складними проектами. Як наука, управління проектами виникло з декількох прикладних наук, таких як будівництво, інженерія та оборонна діяльність.

Засновником проектного управління вважають Генрі Ганта, якого називають батьком технік планування та контролю. Він відомий завдяки використанню діаграми Ганта, як інструменту управління проектами. Також засновником проектного управління вважають Анрі Файоля, завдяки створенню ним 5 функцій управління, що формують засади знань управління проектами та програмами. Гант та Файоль були прихильниками теорій з наукового управління Фредеріка Уінслоу Тейлора. Його робота – це попередник сучасних інструментів управління проектами, включаючи декомпозицію робіт та розподілення ресурсів.

Основним предметом аналізу та дослідження проектного менеджменту виступає сам проект. Поняття проекту походить від латинського слова “projectum”, що означає “кинутий вперед”, “виступаючий”, є одним з базових елементів концепції проектного менеджменту. Розглянемо значення терміну “проект” та його змістовне навантаження та різні конотації у проектному менеджменті. Різноманітність тлумачень поняття “проект” свідчить про нерівнозначність підходів авторів до його визначення. У літературі існує багато різних підходів до трактування поняття “проект”.

Так, у 1987 року Інститутом управління проектами (США) було запропоновано таке визначення: “Проект є якимсь завданням з певними вихідними даними і бажаними результатами (цілями), які обумовлюють спосіб його вирішення”. Недоліком цього визначення було визнано те, що спосіб вирішення завдання обумовлюється не тільки і не завжди результатами (цілями) його вирішення, також і те, що у визначенні проекту не згадано засоби його реалізації.

На рис. 1. представлені основні науково-методологічні підходи до визначення категорії “проект”.

Рис. 1. Науково-методологічні підходи до визначення поняття “проект”

Отже, технологічний підхід (Н. Алексєєв, Г. Дейниченко, Я. Дитрих, Г. Муравйова) розглядає проект як вибір деякого способу дій; послідовність дій від постановки проблеми до розробки рішення.

При ресурсному підході проект розуміється як процес прийняття рішень з розробки плану перетворення ресурсів у засіб задоволення потреби. Прихильниками даного наукового підходу є автори В. Радіонов та В. Гаспарський.

Аксіологічний підхід (Дж. Джонс, Г. Ільїн, В. Радіонов, Г. Муравйова) стверджує, що проект є інтелектуальною діяльністю, яка пов’язана з ціннісним переосмисленням цілеспрямованих майбутніх дій

Широко розповсюджений при визначенні категорії “проект" евристичний підхід, який визначає проект як творчий процес, із застосуванням фундаментальних принципів і відношень (А. Половінкін, Ю. Столяров, Ф. Ханзен, П. Хілл), а також як творчу діяльність (В. Бєлозерцев, С. Василейський, В. Моляко, Н. Сибирська).

Акмеологічний підхід представляє проект як засіб найвищого інтелектуального, творчого розвитку суб’єкта діяльності. Авторами даного науковго підходу є О. Газман та Л. Теплоухова.

При застосуванні кібернетичного підходу ряд науковців таких як В. Беспалько, П. Балабанов, Є. Машбиць визначили, що проект передбачає розробку і створення систем управління задля виконання певних функцій

Синергетичний підхід (В. Львович, І. Пригожин) визначає проект як процес самоорганізації діяльності під впливом зовнішніх чинників.

Компетентнісний підхід стверджує, що проект являє собою діяльність, яка спрямована на формування проектної компетенції (Дж. Дьюї, І. Єрмаков, Л. Теплоухова).

Наведемо ще кілька спроб визначення поняття “проект”, які зустрічаються у літературі. Наприклад всесвітньовідомий спеціаліст з управління проектами Рассел Арчибальд стверджує, що “проект - це комплекс зусиль, здійснюваних з метою отримання конкретних унікальних результатів у рамках відведеного часу і в межах затвердженого бюджету, який виділяється на оплату ресурсів, що використовуються або споживаються у ході проекту”. Також окремі науковців (І.Мазур, В. Шапіро, Н. Ольдерогге) визначають: “проект – це сукупність цілі на вході (проблеми) й результату на виході (розв’язання проблеми), зв’язаними засоби реалізації”. Ці визначення можна вважати універсальними, методично виваженими й достатньо повними.

Не торкаючись теоретичних суперечок про недоліки та переваги різних визначень проекту, пропонуємо керуватися поняттям, яке найближче до визначення, даного у методичних матеріалах Всесвітнього банку: “Проект – це комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях”.

У загальному ми можемо визначити проект як цілеспрямований, запланований план дій, задум, тимчасовий захід, створений з метою виробництва унікального продукту, унікальної послуги або досягнення конкретного результату.

У таблиці 1 наведені найбільш розповсюдженні у літературі визначення категорії “проект”.

Таблиця 1

Підходи до трактування поняття “проект”

№	Джерело	Визначення
1.	Тлумачний словник з управління проектами	Певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення.
2.	Словник Webster’s	Усе, що задумується або планується, велике підприємство.
3.	Кодекс знань про уравління проектами	Задача з відомими початковими даними і результатами, які визначають спосіб її розв’язання.
4.	Англійська асоціація проект-менеджерів	Окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досягаються.
5.	Методичні матеріали Всесвітнього банку	Комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.
6.	Британський стандарт BS 6079-1:2000	Унікальна сукупність скоординованих дій (робіт) з певними початком та закінченням, що здійснюється певною особою або організацією для досягнення певної мети у заздалегідь визначені термін, витрати та параметри виконання
6.	Рассел Арчибальд	Комплекс зусиль, здійснюваних з метою отримання конкретних унікальних результатів в рамках відведеного часу і в межах затвердженого бюджету, який виділяється на оплату ресурсів, що використовуються або споживаються в ході проекту.

Таким чином, незважаючи на різні акценти трактувань, усі визначення мають одну спільну рису: кожен проект має ціль на вході (проблему) й результат на виході (розв’язання проблеми). Відповідно до визначень можна визначити складові проекту. Будь-який проект має наступну будову, яка зображена на рис. 2.

Рис. 2. Складові елементи проекту

Він включає проблему (замисел), засоби реалізації проекту (способи вирішення проблеми) та результати проекту.

Отже, управління проектами  у муніципальному управлінні – це діяльність з планування, організації та управління ресурсами з метою успішного досягнення цілей та завершення завдань проекту.

Список використаних джерел

1. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г. Управление проектами:

Учебное пособие / Под общ.ред. И.И. Мазура. – 2-е изд. – М.: Омега-Л, 2004. – с. 664.

2. Мартин П., Тейт К. Управление проектами / Пер. с англ. – С-Пб.: Питер, 2006. – 224 с.

3. Товб А.С., Цинес Г.Л. Управление проектами: стандарты, методы,

опыт. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. – 240 с.

4. British Standard BS 6079-1:2000. Project management – Part 1: Guide to Project management. – 182 p.

5. A Guide to the Project management Body Knowledge. Project Management Institute Standards Committee. 2000 Edition., 2000. – 224 p.