Безкровна В. І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Метод проектів як засіб підвищення ефективності пізнавальної діяльності студентів

Сучасне життя не стоїть на місці. Більшість країн переходить до інформатизації усіх його сфер, тим самим надаючи більші можливості для розвитку індивідуальних навичок кожної людини. Але важливою проблемою постає швидкість засвоєння усіх знань та навичок, які суспільство може отримати, якщо знайде шлях до стабілізації розумового навантаження протягом навчального та пізнавального процесів.

Саме тому у сучасному навчальному процесі першу роль грає вміння студента використовувати інформацію для реалізації своїх задач та цілей, проявляти активність. Це і є основним крітерієм компетентного підходу. Впроваджуючи сучасні матеріали і технології в навчальну діяльність учнів, необхідно віддавати перевагу тим методам, які дозволяють в повній мірі донести до учнів зміст виробничого процесу, активізувати їх пізнавальну діяльність, реалізувати проблемно-розвиваючий, творчий характер навчання. Сучасна педагогіка визначила студента суб’єктом, рівноправним партнером процесу навчання. Отже, є всі підстави говорити про необхідність розширити межі діалогового поля, залучення студентів до діалогу з автором підручника, викладачем, однолітками. Загальна стратегія навчання визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку психолого-педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний компетентнісно орієнтований підхід, який зумовлює практичну мету навчання.

Одним із принципів цього підходу є принцип інтерактивності, до якого, серед інших, належить і проектна технологія. Проектна діяльність "змушує" учня по-новому подивитися на свої вміння, на характер взаємодії з навколишнім середовищем. З'являються нові проблеми, які потребують нестандартного вирішення, проявивши значні вольові та емоційні зусилля і досить високий рівень самореалізації. Як результат, наявні якісні зміни в психологічній структурі особистості, яка зумовлює оволодіння звичками спілкування. Це такі зміни, як вміння ставити адекватні, особистісно значущі та соціально важливі життєві перспективи, розвиток потреби і пошукової активності щодо реалізації цих перспектив.

Близько 2,5 тис років тому Конфуцій сказав: “Те, що я чую, я забуваю, те,що я бачу, я пам´ятаю, те,що я роблю, я розумію”. І тільки зараз ці три прості твердження обґрунтовують необхідність змін у системі навчання. За результатами дослідження, проведеного Національним тренінговим центром у 90-х рр. видно, що найменших результатів можна досягти за умови пасивного навчання (лекції – 5%, читання – 10%), а найбільших за умови інтерактивного (дискусійні групи – 75%, навчання інших і засвоєння отриманих знань відразу ж після засвоєння – 90%). Досягнення середнього рівня в процесі засвоєння відео-аудіо матеріалів – 20%, демонстрація - 30%.

Ці дані підтверджуються дослідженнями сучасних психологів. За їхніми оцінками студент може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, обговорюючи – 70%, спільна діяльність, діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%. Отже, набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

Метод проектів-це структурно-організаційна робота в навчальному закладі, що моделює майбутню проофесіональну діяльність студентів, який реалізує особистісно-ориентировачно підхід у навчанні. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок студентів, умінь самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. Метод - це дидактична категорія. Це сукупність прийомів, операцій оволодіння певною областю практичного або теоретичного знання, тієї чи іншої діяльності. Це шлях пізнання, спосіб організації пізнання. В основу методу проектів покладена ідея, складає суть поняття «проект», його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при вирішенні тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність студентів - індивідуальну, парну, групову, яку вони виконують протягом певного відрізка часу, він завжди припускає рішення якоїсь проблеми. Метод проектів як педагогічна технологія передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації студентів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Студенти набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов`язково беруть участь розум, серце і руки, тобто осмислення самостійно набутої інформації здійснюється через призму особистісного відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.

Метод проектів має ще одну назву- метод проблем, який пов'язаний з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Кілпартиком.

Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, пов'язуючи з його особистим інтересом саме в цьому знанні.

З позиції компетентнісного підходу цілі в навчанні можна звести до наступного:

- навчити студентів вирішувати проблеми у сфері наукової діяльності;

- навчити орієнтуватися в ключових проблемах реального життя;

- навчити вирішувати проблеми певних соціальних ролей;

- навчити вирішувати проблеми професійної діяльності та професійного вибору.

Нові цілі в освіті вимагають впровадження в навчальний процес новітніх освітніх технологій. Технологія активного навчання будується на реалізації наступних принципів:

- індивідуалізації навчання;

- гнучкості, яка реалізується у варіантах підготовки;

- елективних, тобто можливості самостійного вибору учнем власної освітньої траєкторії.

Проект завжди пов'язаний з реальним життям. Виконуючи проект, студенти отримують можливість познайомитися з деякими сторонами реального життя або своєї майбутньої професійної діяльності. Дуже важливий етап - наявність інтересу до виконання проекту. Необхідна внутрішня і зовнішня мотивація. зацікавленість учня в розв’язаннні поставленої проблеми.

Можна позначити основні компоненти проектної діяльності студентів як дидактичного методу:

● наявність соціально значущої задачі (проблеми) - дослідної, інформаційної, практичної (робота над проектом - це дозвіл даної проблеми);

● реалізація першого етапу роботи над проектом як планування дій з вирішення проблеми, іншими словами - проектування самого проекту;

● обов'язкову присутність діяльності з пошуку інформації, яка потім буде оброблена, осмислена і представлена учасниками проектної групи;

● наявність значущого продукту (виходу проекту) як результату роботи над проектом;

● представлення (презентація) продукту і його соціальної значущості на останньому етапі роботи над проектом.

Тобто проект - це «п'ять П»: Проблема - Проектування (планування) - Пошук інформації - Продукт - Презентація. Шосте «П» проекту - його Портфоліо, тобто папка, в якій зібрані всі робочі матеріали проекту. Серед них чернетки, денні плани, звіти.

Робота над проектом дає можливість задіяти в процесі навчання не тільки інтелект, досвід, свідомість людини, а й її почуття, емоції, вольові якості, сприяє "зануренню" в навчальний матеріал, визначенню особистістю свого емоційно-ціннісного ставлення до нього, підвищенню ефективності засвоєння , дає відчуття успіху.  Проектна робота передбачає включення механізмів запам'ятовування і відтворення інформації; передачу інформації іншим; застосування знань у варіативних ситуаціях; розуміння причинно-наслідкових зв'язків, співвідношення частин і цілого; наведення аргументів і доказів, перегрупування окремих частин і створення нового цілого і т.п.

З точки зору методики розвитку дослідницьких умінь і навичок дуже важливим є питання про те, чи слід вимагати, щоб студент , починаючи власне дослідження, чітко словесно сформулював проблему. Чи треба чітко визначати, що буде досліджуватися, перед тим як починати діяти? Якщо міркувати формально, це абсолютно необхідно. Реальний процес творчості - це завжди спроба зробити крок у незвідане. Тому й саме формулювання проблеми часто виникає лише тоді, коли проблема вже вирішена. Як не крамольною це звучить, але навіть «дорослий» дослідник, починаючи пошук, далеко не завжди ясно усвідомлює, навіщо він це робить, і вже тим більше не знає, що він знайде в результаті. Виконуючи цю частину дослідницької роботи з студентами , слід проявляти гнучкість, не варто неодмінно вимагати ясного усвідомлення і формулювання проблеми, чіткого словесного позначення мети. Цілком достатньо її загального, приблизного опису. Найчастіше в дослідженні усвідомлення мети відбувається паралельно з її досягненням та вирішенням проблеми. Здатність спроектувати план власної дослідницької роботи багато в чому залежить від уміння висувати гіпотези - тобто підстави, припущення, судження про закономірного зв'язку явищ. Будь- яке зіткнення з проблемою змушує нас шукати способи її вирішення - висувати гіпотези. Тому і в науковому пошуку слідом за виявленням проблеми йде пошук її вирішення, тобто розгортається наступна фаза розумового процесу - план дослідницького проекту. Одним з головних, базових умінь дослідника є вміння висувати гіпотези, робити припущення. У цьому процесі обов'язково потрібні продуктивність мислення, а також оригінальність і гнучкість. Народжуються гіпотези як в результаті логічних побудов і міркувань, так і в підсумку інтуїтивних здогадок. Гіпотеза - це гадане, вірогідне знання, ще не доведене логічно і не підтверджене досвідом, це передбачення подій. Чим більше число подій може передбачати гіпотеза, тим більшою цінністю вона володіє.

Головні цілі проектної методики:

- продемонструвати вміння використовувати придбаний в процесі навчання дослідницький досвід;

- реалізувати свій особистий інтерес до проблеми дослідження;

- створити умови для активного розвитку особистості учня;

- навчити "добувати" знання самостійно.

Діяльність студентів по створенню проекту буде для нього значущою особливо тоді, коли він бачить результати своєї праці і їх оцінку. Тому викладач повинен оцінити роботу і зробити її короткий аналіз бажано спільно з усіма студентами . Якщо робота над проектом проводилася в мікрогрупі, то важливо проводити проміжний контроль, який дуже зручно заносити в спеціальну карту спостереження, створену для кожної групи. Оцінка більшою мірою повинна виставлятися не за відтворення пройденого матеріалу, а за старання самостійно розширити свої знання, знайти їм практичне застосування.