Міряха Г.І., Садовська М.В.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ «Університет «Україна»

Психологічні особливості психічного розвитку підлітка

Головний зміст підліткового віку складає його перехід від дитинства до дорослості. Цей перехід поділяється на два етапи: підлітковий вік і юність (рання і пізня). Однак, хронологічні кордони цих віків часто визначаються цілком по-різному. Процес акселерації порушив звичні вікові межі підліткового віку. Медична, психологічна, педагогічна, юридична, соціологічна література визначає різні межі підліткового віку: 10-14 років, 14-18 років, 12-20 років тощо.

На сучасному етапі межі підліткового віку приблизно співпадають з навчанням дітей в середніх класах від 11-12 років до 15-16 років. Але потрібно відзначити, що основним критерієм для періодів життя є не календарний вік, а анатомо-фізіологічні зміни в організмі. Найбільш істотним в підлітковому віці є статеве дозрівання. Показники його і визначають межі підліткового періоду. Початок поступового збільшення секреції статевих гормонів починається в 7 років, але інтенсивний підйом секреції відбувається в підлітковому віці. Це супроводжується раптовим збільшенням росту, змужнінням організму, розвитком вторинних статевих ознак.

Центральним психологічним новоутворенням в підлітковому віці стає формування у підлітка своєрідного почуття дорослості, як суб'єктивного переживання відношення до самого себе як до дорослого [1, 3, 7, 10]. Відбувається становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що висловлюється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості і особливості, свою схожість з іншими людьми і свою відмінність – унікальність і неповторність.

Головна нова риса, що з'являється в психології підлітка у порівнянні з дитиною молодшого шкільного віку, - це більш високий рівень самосвідомості, потреба усвідомити себе як особистість. Л. С. Виготський вважає, що формування самосвідомості складає головний підсумок перехідного віку [2, 6, 8]. Новий рівень самосвідомості, що формується під впливом ведучих потреб віку, а саме самоствердження і спілкування з ровесниками, водночас визначає їх і впливає на їхній розвиток [12].

Розвиток самосвідомості, формування інтересу до себе, самооцінки в VI-VII класах істотно відрізняються. Одинадцять років – період, коли у школяра виникає бажання зрозуміти, краще пізнати себе і появляється потреба в самооцінці [12].

В 12 років інтерес до власного внутрішнього світу стає ще сильнішим. Формується уміння думати і говорити про себе, у підлітків починає складатися необхідний для цього словниковий запас, розвивається особиста рефлексія. Уявлення про власні можливості, інтереси складають основу самооцінки школярів цього віку, є головним предметом їхньої гордості, служать основою для почуття власної гідності.

В подальшому, в 13-14-річному віці, нестабільність цієї сфери посилюється. З максимальною нестійкістю уявлень про себе, або «Я-концепції», пов'язані багато особливостей розвитку цієї сфери в цей період. Підлітки часто роблять подвійний вибір, тобто хочуть водночас бути і маленькими і великими, але тільки не такими, як зараз.

При роботі з дітьми з несприятливими варіантами самооцінок необхідно передусім допомогти їм добитися успіху, тобто допомогти набути необхідні знання і навики. Без цього жодна робота по виправленню відхилень в розвитку самооцінки, по її зміцненню не буде результативною. Для розвитку самооцінки важливо сформувати у підлітка уміння правильно, по об'єктивним критеріям, оцінювати свій успіх або невдачу[5, 12].

Л. С. Виготський підкреслював, що за всяким негативним симптом кризи «переховується позитивний зміст, що складається зазвичай в переході до нової і вищої форми» [2]. Сутність підліткової кризи складає властиві цьому віку підліткові поведінкові реакції. До них відносяться: реакція емансипації, реакція гуртування з ровесниками, реакція захоплення (хобі) [15].

У цьому віці створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості, підприємливості і інших корисних особистих якостей, пов'язаних із взаємовідносинами людей, в тому числі уміння налагоджувати ділові контакти, домовитися про спільні справи, розподіляти між собою обов'язки тощо.

Велике значення для розвитку підлітка має психічне здоров’я, тобто стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя. Ф. Б. Березін відзначив, що стани тривоги (тривожності) — це емоційні стани, що закономірно змінять один одного по мірі зростання [12] .

Робота психолога повинна бути спрямована на формування вміння спілкуватися, на корекцію самооцінки, подолання внутрішніх конфліктів. Однак паралельно з цією роботою, направленою на ліквідацію причин, що викликають тривожність, необхідно розвивати у підлітка уміння справлятися з підвищеною тривогою. Навчити дітей не тільки слухати, але і чути, не тільки дивитися, але і бачити, – ось напрямок роботи психолога з тривожними дітьми. Слід також звернути увагу на дітей, які характеризуються умовно кажучи, «надмірним спокоєм». Подібна нечутливість до неблагополуччя носить, як правило, компенсаторний, захисний характер і перешкоджає повноцінному формуванню особистості. Задача, яку повинен вирішити тривожний підліток, полягає в пошуку для себе «островка безпеки» і його зміцненні. Щоб підліток зміг чітко зазначити кордони своїх негативних почуттів, необхідно створити умови, при яких він зміг би виговоритись, перетворити почуття в образ.

Таким чином, вимагається цілеспрямована корекційна робота з підлітками з підвищеним рівнем тривожності, що передбачає розвиток рефлексії, тобто самопізнання внутрішніх психічних актів і станів, а також формування сталої позитивної самооцінки.

Література:

1. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте / Л.И.Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 412 с.

2. Выготский Л.С. Собрание сочинений : в 6 т. / Л.С. Выготский. – М., 1982-1984.

3. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков / [под редакцией Д. Б. Эльконина, Т. В. Драгуновой]. – М. : Просвещение, 1967.

4. Григорьева Т. Г. Основы конструктивного общения. Практикум / Т.Г.Григорьева. – Новосибирск: издательство Новосибирского университета, 1997.

5. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция. Исправление недостатков характера у детей и подростков / В.П Кащенко ; книга для учителя. – М. : Просвещение, 1994.

6. Клюева Н.В. Программы социально-психологического тренинга / Н.В.Клюева, М. А.Свистун. – Ярославль : Яросл. НПЦ «Психодиагностика», 1992. – 66 с.

7. Кон И. С. Психология старшеклассника : пособие для учителя / И.С.Кон. – М. : Просвещение, 1980.

8. Кон И.С. Психология ранней юности / И.С.Кон. – М. : Просвещение, 1980.

9. Личко А. Е. Подростковая психиатрия / А. Е. Личко. – Д. : Медицина, 1985.

10. Психологическая помощь и консультирование в практической психологии / [Под ред. М. К. Тутушкиной]. – СПб.: Дидактика Плюс, 1999. – 348 с.

11. Психологический словарь / [Под ред. В. В. Давидова и др.]. – М. : Педагогика, 1983. – 448 с.

12. Психологический тренинг с подростком / Л. Ф. Анн. – СПб. : Питер, 2003. – 271с.: ил. – (Серия «Эффективный тренинг»).

13. Психология современного подростка / [под редакцией Д.И.Фельдштейна]. – М. : Педагогика, 1987.

14. Рабочая книга школьного психолога / [под редакцией И.В.Дубровиной]. – М. : Международная педагогическая академия, 1995.

15. Столяренко Л.Д. Основы психологии / Л.Д. Столяренко. – Ростов н/Д. : Изд. «Феникс», 1995. – 736 с.

16. Цукерман Г. А. Психология саморазвития / Г. А. Цукерман, Б.М.Мастеров. – М. : Интерпракс, 1995. – 288 с.16