Фостолович В.А. к. с.-г. н. доцент кафедри аудиту та державного контролю, Гуртовий Ю. А. магістрант агрономічного факультету

Вінницький державний аграрний університет

ПРОБЛЕМА ЕКОЛОГІЧНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ – ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

Глобальні екологічні зміни, які викликані інтенсивною діяльністю підприємств, що супроводжується надмірним і неефективним використанням природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища за рахунок великої кількості викидів та скидів змушують бити на сполох міжнародні організації і змушують ООН і його статистичний відділ включати до макроекономічних показників і екологічний фактор на основі вартісної оцінки втрат природних ресурсів і еколого-економічні збитки від забруднення.

Найбільшими забруднювачами на сьогодні є підприємства. Тому необхідно розробити механізм регулювання їх діяльності. Питома вага важкої промисловості з її ресурсоємними технологіями в економіці України становила 61% ВВП при порівнянні із 34% у країнах ЄС. Висока питома вага ресурсоємних і енергоємних технологій в економіці України при відсутності ефективно-діючих правових адмістративних і економічних механізмів природокористування і без врахування вимог охорони навколишнього середовища призвели до значної деградації навколишнього середовища України, надмірному забрудненню поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, накопиченню великої кількості відходів виробництва. За роки дослідження нами відмічено збільшення викидів шкідливих речовин у повітря підприємствами. Якщо прослідкувати у динаміці по роках розміри викидів, то матимемо таку картину: у 1990 р їх кількість становила 15549,4 тис. т, у 2000 році – 5908,6 тис. т, а у 2006 р - 7027,6 тис. т., що у 1,2 рази більше при порівнянні із даними 2000 року.

За даними статистики України за період 2000-2006 рр. відмічено посилення втручання держави та її вплив на стан навколишнього природного середовища. Найбільш ефективним методом управління є економічні методи впливу на підприємства що є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища.

Із впровадженням та розробкою екологічного законодавства стосовно регулювання утворення відходів, розміру плати за них та впровадженням інноваційних маловідходних та безвідходних технологій відмічено, що утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки у 2006 році зменшилось до розміру 2370,9 тис т, тоді як у 2000 році їх кількість становила 2613,2 тис. т., що на 242,3 тис т. більше при порівнянні із даними звітного року.

Поряд із цим встановлено збільшення підприємствами капітальних інвестицій та поточних витрати на охорону навколишнього природного середовища за роками. У 2006 році їх розмір збільшився на 5086,9 млн. грн.. при порівнянні із даними 20000 року і становив 8311,2 млн. грн.

Рис. 1. Стан величини утворюваних відходів І-ІІІ класів небезпеки та розміру екологічних зборів пред’явлені підприємствам, організаціям, установам України за забруднення НПС, 2000-2006 рр.

Сфера використання природних ресурсів: землі, вод, лісів, надр землі та атмосферного повітря - потребує особливо ретельної організації, оскільки від цього залежить стан економіки держави, здоров'я і добробут українського народу. Саме тому управління природокористуванням відіграє одну з провідних ролей в еколого-економічних відносинах. Україна, як і більшість розвинутих держав цьому питанню приділяє велику увагу.

Ці важливі питання екологічності підприємств може вирішити лише держава на основі законодавчого регулювання. На сьогодні діяльність держави, спрямована на організацію раціонального використання та відтворення природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також забезпечення законності в еколого-економічних відносинах. Основними пріоритетами національної екологічної стратегії в сучасних умовах є екологізація всіх сфер життєдіяльності населення у контексті національної безпеки через удосконалення законодавчо-нормативної бази, гармонізацію екологічного законодавства і стандартів з огляду на світові тенденції глобалізації, кооперації та конкуренції; формування екологічно збалансованої системи природокористування; стабілізація та поліпшення екологічної ситуації фактично у всіх регіонах держави тощо.

Державна система екологічного управління діє згідно із Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про екологічну експертизу» та ін., кодексами, які забезпечують правову регламентацію функцій контролю, охорони, планування, використання тощо. Система державного екологічного управління постійно розширюється й поглиблюється у системно-методологічному і функціональному напрямах. Що передбачає напрацювання сучасних механізмів екологічного управління, їх підпорядкування механізму біотичного регулювання довкілля та еколого-врівноваженому розвитку. Контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону довкілля всіма установами та організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами; виявлення порушень та застосування заходів впливу до порушників чинного природоохоронного законодавства сприятиме забезпеченню екологічності підприємств.