Бевз М.В., Манжурова Ю.В., к.е.н. Богацька Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Теоретичні аспекти управління трудовими ресурсами

Взятий нашою країною курс на становлення інноваційно-інвестиційної моделі економіки з особливою гостротою поставив проблему формування трудових ресурсів усіх видів економічної діяльності [2, c.61].

Узагалі теоретичними аспектами сфери організації праці та управління персоналом займаються такі закордонні вчені, як А. І. Кочеткова, В, К. Куроч-кін, Е. Лазар, Дж. М. Малкомс, Р. Марра, А. Маршал, П. Милгром, Дж. Стігліц, Г. Фельдман, С. Шапіро, Н. Шеремет, Г. Шмідт і такі вітчизняні науковці, як Д. Богиня, О. Грішнова, Я. Крушельницька, Г. Щекін [3, c.32].

Трудові ресурси — це не лише соціально активне населення країни, а й найважливіша складова діяльності будь-якого підприємства. Саме трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрями подальшого розвитку.

Сучасні концепції управління базуються на тому, що люди є одним з найважливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкурентоспроможності і розвитку [1, c.67].

Ринковий механізм управління трудовими ресурсами ефективно працює за умов розвинутої ринкової економіки та потужної сфери соціального захисту. Відсутність регульованого механізму управління трудовими ресурсами у нашій країні призводить до нерівномірного розвитку регіонів: відпливу трудових ресурсів з одних регіонів та концентрації їх в інших [3, c.32].

Управління трудовими ресурсами — це прикладний напрямок, що здійснює дослідження виробничого потенціалу країни чи регіону в розрізі трудових ресурсів, тобто всього населення, зайнятого в процесі суспільного виробництва. Якість трудових ресурсів можна охарактеризувати декількома головними ознаками, а саме:

1) рівень здоров'я населення, його вплив на рівень трудової участі в процесі суспільного відтворення, якість та продуктивність праці;

2)рівень професійної підготовки, освіти та досвіду роботи на конкретних робочих місцях, професійно-освітній показник якості трудових ресурсів;

3) рівень економічної свідомості населення, що полягає в поділі населення на економічно активні та економічно пасивні групи;

4)якісний вміст індивідів, що мають підприємницькі здібності, як потенціал до подальшого розвитку недержавного виробничого сектору та сфери державного управління.

Серед пріоритетних теоретичних та практичних завдань управління трудовими ресурсами слід назвати:

- планування та прогнозування майбутньої чисельності трудових ресурсів з метою планування обсягів виробництва в певних галузях та на певних територіях;

- створення загальнодержавної системи професійної орієнтації, професійної підготовки та перепідготовки працівників відповідно до прогнозованого обсягу та кваліфікаційної структури трудових ресурсів;

- удосконалення системи нагляду за дотриманням безпеки праці на підприємствах, організаціях, установах усіх форм власності з метою збереження фізичних та психологічних здібностей працівників як елементів народонаселення.

Метою діяльності у галузі управління трудовими ресурсами є не тільки забезпечення ефективної діяльності підприємства, а й задоволення потреб кожного робітника. Однією з трьох головних функцій управління трудовими ресурсами є управління соціально-демографічними процесами у вигляді допомоги сім’ям, будівництва й утримання об’єктів соціально-культурного призначення тощо.

На даний момент українська економіка характеризується майже повною відсутністю контролю з боку органів державного регулювання трудового законодавства, що є фундаментом для багатьох порушень. Серед найпоширеніших слід виділити: ненормованість робочого дня, відсутність чітких інструкцій і нормативів виконуваних робіт, відсутність чітко визначеного механізму нарахування заробітної плати, недотримання трудових договорів з боку роботодавців, порушення політичних та загальних прав людини. Все це негативно позначається на стані здоров’я населення та на якісних показниках трудових ресурсів.

Ефективне функціонування системи управління можливе лише за умови високого рівня кадрового потенціалу. Рівень кваліфікації персоналу повинен випереджати розвиток технології виробництва і системи виробничо – трудового процесу. Чим вищий загальний рівень розвитку економіки, чим складніші завдання йому доводиться вирішувати, тим важливішою є потреба у трудових ресурсах високої кваліфікації [4, c.14].

Отже, можна зробити висновок, що від ефективного управління трудовими ресурсами залежить не тільки стан окремого підприємства, а стан економіки в цілому і життя кожної працездатної людини.

Список використаної літератури:

1. Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2. – C. 67.

2. Криклій А. С. теоретико-методологічні основи дослідження трудового потенціалу // економіка і держава. – 2005. – №8. – С. 61.

3. Смачило В., Колмакова О. Формування механізму перерозподілу трудових ресурсів із застосуванням систем стимулювання праці.

4. Яковенко Р. В. Місце категорій «людина» і «народонаселення» в системі сучасних соціально-економічних відносин // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №1. – С. 14.