Сидорко Н.Л., ст. викладач, аспірант

кафедри економіки та підприємництва

Національного університету ДПС України

Виробничий потенціал підприємств хімічної промисловості України: проблеми та перспективи його використання

Питання, пов’язані із дослідженням потенціалу промислових підприємств, з пошуком та реалізацією потенціалу розвитку вже висвітлювалося в працях відомих зарубіжних та вітчизняних економістів. Вважається вкрай важливим приділяти увагу процесу розвитку промислових підприємств на основі вирішення проблем формування та ефективного використання їх виробничого потенціалу.

Метою даного дослідження є аналіз виробничого потенціалу вітчизняних підприємств хімічної промисловості в ретроспективі та сучасних умовах, як важливої базової складової розвитку промислових підприємств.

Виробничий потенціал акумулює в собі значну частку потенціалу підприємства, саме за відсутності виробничого потенціалу немає потреби в наявності інтелектуального, трудового та інноваційного потенціалів. Тому, саме проблеми формування та ефективного використання виробничого потенціалу як важливої складової потенціалу підприємства і будуть досліджені в даній роботі.

Отже, під виробничим потенціалом розуміють „такі можливості підприємства, результатом реалізації яких є товари та послуги.”[1, С.13]. Таким чином, саме виробничий потенціал зумовлює формування стратегії підприємства в цілому і необхідний рівень інших складових, з одного боку, а з другого боку є залежним від фінансової, маркетингової, кадрової складових тощо.

Виробничий потенціал будь якого промислового підприємства характеризується станом основних виробничих фондів (ОВФ), а також виробничою потужністю. Так, в обробній промисловості 8,7% вартості основних засобів зосереджено в хімічній та нафтохімічній промисловості. Загальним показником стану основних засобів є ступінь їх зносу, або коефіцієнт зношеності. Аналіз свідчить, що як у промисловості взагалі, так і окремих галузях спостерігається стійка тенденція зростання ступеня зносу основних засобів. У хімічній та нафтохімічній промисловості ступінь зносу становить 64,1%, що є одним з найвищих поряд з металургією (68,8%) та машинобудуванням (57,9%).

Не зважаючи на скорочення промислово – виробничих основних фондів (ПВОФ) хімічного комплексу, ступінь використання виробничих потужностей у виробництві сірки складає – 23,3%; фосфатних добрив – 19,8%; калійних – 7,4%; соди каустичної – 21,9%; хімічних волокон і ниток – 20,6%; синтетичних барвників – 1,1%; синтетичних смол і пластичних мас – 15,2%; лакобарвних матеріалів – 16,6%; шин сільськогосподарських машин – 23,1%; лікарських засобів в упаковках – 25,4%. В окремих підгалузях хімічного комплексу зменшення потужностей було зумовлено диверсифікацією номенклатури продукції (синтетичні барвники, смоли, пластмаси, полімерні матеріали тощо), що свідчить про перепрофілювання випуску продукції відповідно до ринкового попиту. У наукомістких та енергомістких виробництвах хімічного комплексу, наприклад, таких як хіміко – фармацевтичне виробництво, виробництво хімічних волокон і ниток, лакофарбових матеріалів низький рівень використання потужностей стався через неплатоспроможність внутрішнього ринку, відсутність глибоко продуманих маркетингових досліджень.

Негативні тенденції у сфері відновлення основних виробничих фондів промислових підприємств пов’язані в першу чергу з відсутністю необхідних фінансових ресурсів. Адже, саме інвестиції в основний капітал є визначальним фактором прогресивних структурних зрушень, оскільки завдяки їм здійснюється і оновлення виробничого потенціалу загалом, і зміни у структурі виробництва зокрема. Так, інвестиції в основний капітал галузі, у 2006 році становили 2400 млн. грн., та виросли порівняно з 2005 роком на 35%. У хімічному виробництві інвестиційні вкладення становили 1470 млн. грн.. (приріст 15%), а у виробництві гумових та пластмасових виробів – 930 млн. грн. (приріст в 3 рази) [3,С.8]. Незважаючи на певний приріст, виробничі капіталовкладення, як і раніше, залишаються вибірковими та характеризуються неоднорідністю в залежності від сектору та фінансового стану конкретних підприємств, інвестиційної спрямованості фінансової політики власників та менеджменту на підприємствах.

Ще однією важливою проблемою є технічне переозброєння підприємств галузі, зменшення диспропорцій у структурі їх виробничого апарату, поліпшення організації виробництва на основі впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, це дозволить забезпечити певний ціновий запас конкурентоспроможної продукції, що випускається галуззю. Можливості підприємств накопичувати власні кошти, необхідні для оновлення виробництва, визначаються їх фінансовим станом (рівнем прибутковості). Порівнюючи фінансові результати підприємств хімічного комплексу за січень–жовтень 2006 року і січень – червень 2007 року, слід зазначити, що фінансовий стан галузі ускладнився, це в основному обумовлено зростанням цін на енергоносії, зменшенням обсягів виробництва та погіршенням цінової кон’юнктури на основну хімічну продукцію, яка реалізується на зовнішніх ринках, крім того зберігається дефіцит обігових та інвестиційних ресурсів.

Так, за попередніми оцінками, фінансове сальдо роботи підприємств галузі у 2006 році, становить 1320 млн. грн., кількість прибуткових підприємств дещо знизилась та становить близько 64,5%. Підсумковий прибуток попередньо оцінюється в 1820 млн. грн.. сумарний збиток підприємств галузі виріс на 20% порівняно з 2005 роком та становить за попередніми оцінками, 500 млн. грн.[3,С.8]. Кількість збиткових підприємств в поточному році склала приблизно 40%. Відзначається також і істотне зниження рівня рентабельності на підприємствах галузі, порівняно з аналогічним періодом 2005 р. в декілька разів, та не перевищує на багатьох виробництвах 3-9% [4, С.13].

Важливим складовим елементом потенціалу виступає інноваційна складова, адже саме завдяки впровадженню новітніх технологій та розробок можливо вплинути, або суттєво змінити, структуру сучасного виробництва та підвищити його конкурентні можливості. Аналіз інноваційної активності промислових підприємств дозволяє зробити висновки, про зниження інноваційної діяльності на підприємствах хімічної галузі у 2007 році порівняно з аналогічним періодом 2006 року, але дана тенденція є характерною для всієї промисловості країни. Так у січні – вересні 2006 р. витрати на виконання інноваційних робіт становили 3,4 млрд. грн., з яких 0,7 млрд. грн. – реалізовані на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості.

Таким чином, аналіз потенціалу підприємств хімічної промисловості дозволяє сформувати наступні висновки:

1. Загальна оцінка стану хімічних підприємств України свідчить про накопичений виробничий потенціал, а орієнтація на експорт вітчизняної хімічної промисловості дозволила зберегти наявний виробничий потенціал галузі.

2. Більшість виробничих технологій хімічної промисловості вже застаріли, значна частина підприємств є збитковими, а витрати на відновлення виробничого апарату та відновлення колишнього рівня використання виробничого потенціалу будуть дуже значними і в більшості випадків не під силу самими підприємствам.

3. Значна структурна деформація галузі, коли питома вага енергомістких і сировинних виробництв основної хімії в загальному обсязі продукції продовжує залишатись стабільно високою, а підгалузей орієнтованих на кінцеву продукцію – скорочується, що підкреслює екстенсивність розвитку виробництв та їх технологічну відсталість.

4. Важливою проблемою є технічне переозброєння підприємств галузі, зменшення диспропорцій у структурі їх виробничого апарату, поліпшення організації виробництва на основі впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій.

5. Фінансовий стан галузі ускладнився, що в основному обумовлено зростанням цін на енергоносії, зменшенням обсягів виробництва та погіршенням цінової кон’юнктури на основну хімічну продукцію, що реалізується на зовнішніх ринках.

6. Обсяг інвестицій у хімічний комплекс має вкрай не стабільний характер та характеризується вибірковістю. Збільшення та відповідне спрямування необхідних інвестиційних коштів, з орієнтацією на ринковий попит, дозволить галузі реалізувати інноваційні проекти передбачені Концепцією розвитку хімічної промисловості України до 2010р. та державною Програмою розвитку хімічної промисловості України до 2011р.

6. Необхідно створити економічний механізм управління виробничими потужностями хімічного комплексу з метою використання його виробничого потенціалу в інтересах і регіону і країни в цілому.

Таким чином, аналіз роботи хімічного комплексу України свідчить, що потужний виробничий та економічний потенціал хімічної промисловості слід розуміти не як прихований запас або можливості у віддаленій перспективі, а як здатність через об’єднання зусиль держави, власників, підприємців, управлінців, науковців створити умови перетворення наявних матеріальних та інтелектуальних ресурсів, у стратегію сталого розвитку та забезпечення конкурентних переваг на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Список використаних джерел

1. Щелкунов В.І. Виробничий потенціал України. Стратегія формування та використання. – К.: Наукова думка, 1999. – 238с.

2. Статистичний щорічник України за 2005 рік. – К.: Консультант, 2006.-С.70-74.

3. Інформаційний бюлетень Мінпромполітики України №1 (11), 2007.- С.8 – 17.

4. Ковеня Т.В. Підсумки функціонування хімічного комплексу України в І півріччі 2006 року//Хімічна промисловість України. - 2006. - № 5.- С.3 -13.