Гриценко М.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ КНЕУ ім. В. Гетьмана

Факторинг в комерційних банках України : перспективи його розвитку

Актуальність – На сучасному етапі глобалізації й інтернаціоналізації світогосподарських зв’язків для української банківської системи стало актуальним підвищення конкурентоспроможності та ефективності надання фінансових послуг в умовах подальшого сходження України до світового конкурентного середовища.

Тому цілком логічна стійка спрямованість до масового переходу українських та інших банків країн СНД на перспективнішу форму роботи з клієнтами – надання їм комплексних банківських послуг. Це пов’язано з тим, що ринок класичних односкладових банківських послуг виявився практично заповненим.

Метою статті є – дослідження розвитку факторингових операцій комерційних банків України, так як факторинг набув широкого розвитку в усьомому світі. Факторинговою концепцією займаються близько 1000 спеціалізованих організацій і банків, які надають свої послуги в усіх фінансово розвинутих країнах.

Сучасний факторинг – не лише перевідступлення боргу, а досить складний фінансовий інструмент, який вітчизняні банки та інші фінансові установи нашої держави починають поступово освоювати. Зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення в умовах переходу до ринкової економіки неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково – платіжних відносин, аналіз перспектив розвитку факторингу в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.

Факторингові операції в Україні поки що недооцінюються підприємцями. Спеціалісти пояснюють це тим, що до цих пір не прийняті відповідні нормативні документи і відсутня нова редакція Цивільного кодексу. Тому така фінансова послуга як факторинг в Україні поки що використовується недостатньо. Раніше її практикували лише спеціальні підрозділи банків. Однак останнім часом в Україні починають з’являтись перші факторингові компанії, що є свідченням актуальності та своєчасності науково – практичних досліджень цього сегмента ринку фінансових послуг.

Для використання переваг факторингу в Україні вкрай важливо на державному рівні вирішити правові суперечки.

Значний внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій зробили такі науковці, як Л.М. Кіндратська, А.М. Герасимович, Т.В. Кривовяз, О.А. Мазур та ін. Розвиток ринку факторингових послуг і дослідження його перспектив у банківський практиці України здійснено в роботах таких науковців, як Борового С., Губіної І., Завгороднього В., Короп О., Склепового Є.

Факторинг – кредитна операція, за якою банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості. Ідеться про придбання платіжних документів за продану продукцію або надані послуги за узгодженою ціною.

Факторингові операції – це продаж рахунків фактору (посереднику), в особі якого як правило, виступають комерційні банки, фінансові компанії, а також спеціалізовані факторингові компанії.

На сьогодні факторинг є інструментом розвитку. Спеціалісти в області фінансів стверджують, що основною метою факторингу є стимулювання збуту. До того ж факторинг дозволяє збільшити рентабельність підприємницької діяльності.

Ринок факторингових послуг в Україні не розвинений, але за останні роки спостерігається поява перших факторингових компаній, що є свідченням актуальності та своєчасності науково – практичних досліджень цього сегмента ринку фінансових послуг.

Масовий продаж продукції на умовах відстрочки платежу за допомогою факторингового обслуговування швидко збільшує обсяги. Факторинг задовольняє потреби виробника або продавця продукту на оборотний капітал, що в Україні гостро відчувається через періодичне збільшення термінів реалізації товарів чи послуг і є проблемою, притаманною вітчизняній економіці.

Щодо методики надання факторингових послуг в Україні, то потенційні клієнти виконують обмежену кількість вимог. У діловій практиці сьогодення вітчизняні фінансові установи керуються здебільшого тим, щоб компанія працювала чи хотіла працювати зі своїми споживачами на умовах відстрочки платежу і мала кілька постійних покупців.

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5 – 2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 70 – 80% від зазначених сум. Вітчизняні банки намагаються продати такі послуги, використовуючи регресивну шкалу комісійних. Комісія зменшується у міру збільшення обсягу дебіторської заборгованості.

Щодо визначення інтересів вітчизняних комерційних банків у факторингових операціях, то в цій площині містяться певні можливості оптимізації кредитного портфеля. Згідно з нормативами НБУ і внутрішньобанківськими положеннями факторинг не вважається аналогом кредиту. Тому, збільшуючи обсяги факторингових операцій, клієнт не плюсує до власного кредитного портфеля у банку додатковий борговий вантаж, зменшуючи свої подальші можливості при кредитуванні.

Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг в Україні стало створення Східноєвропейської факторингової асоціації у 2001 році. Її головне завдання – розвиток факторингу на відносно нових ринках – на постсоціалістичному просторі.

Одним із головних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий між факторний договір. Це договір між факторинговими компаніями, який укладається для міжнародних факторингових операцій, коли одна зі сторін працює в країні експортері, інша – у країні імпортері. Співробітництво країн регіону, безумовно, відкриває широкі можливості для виходу фінансових установ країн – учасниць на новий міжнародний рівень роботи з клієнтами.

Одним із перспективних напрямів розвитку факторингу в Україні є оновлення інструментарію запровадження таких послуг. Йдеться про факторинг з регресом, який доволі популярний в індустріально розвинених країнах.

Факторингове обслуговування сьогодні – найбільше розвивається з поміж усіх видів фінансових послуг. За останні десятиріччя світовий сукупний обіг факторингових компаній збільшився в 3-4 рази. В Україні інститут факторингу введений порівняно недавно і він набуває швидких темпів розвитку.

Використання факторингу дозволяє клієнту :

· Швидко збільшити обсяги продажу;

· Залучити нових покупців;

· Запропонувати своїм покупцям пільгові умови купівлі;

· Якісно збільшити свою конкурентноздатність на ринку;

· Закупити товари у своїх постачальників за більш низькими цінами через відмову відстрочки платежу з їх сторони;

· Отримати більш гнучке та оптимальне, ніж традиційний банківський кредит фінансування зростаючого продажу за умови нестачі власних оборотних засобів;

· Перетворити продаж з відстрочкою платежу в продаж з швидкою оплатою : клієнту більше не доведеться чекати оплати товару покупцем – він отримає більшу частину суми платежу як тільки здійснить поставку;

· Відмовитися від банківського кредиту – йому вже не буде потрібно ніякого забезпечення, він перестає нести всі витрати, пов’язані з оформленням кредиту, він вже не буде переплачувати за користування коштами банку .

Таким чином, можна зробити висновок , що використання факторингу веде до зростання клієнтури і збільшує обсяги продажу.

Факторингові операції в Україні поки що не дооцінюються підприємцями. Це пояснюється тим, що до цих пір не прийняті відповідні нормативні документи . Для використання переваг факторингу в Україні вкрай важливо на державному рівні вирішити правові суперечки. І хоча українськими фінансовими установами факторинг використовується ще недостатньо, останнім часом, з розвитком банківської системи, такі послуги стають привабливими для суб’єктів господарської діяльності України не лише як форма захисту від ризиків, а й засобом оптимізації фінансових потоків банку та клієнта, що безперечно, є запорукою розвитку вітчизняного ринку факторингових послуг.

Література :

1. Боровой С. Факторинг как современное решение финансовых проблем // Финасовая консультация. – 2002.- №10. – с.4

2. Губіна І. Факторинг – нова назва старого поняття? // Бухгалтерія. – 2004. - № 10. – с.44

3. Завгородній В. Факторинг : особливості деяких операцій // ГоловБух. – 2005. - №9. с.25

4. Короп О. „Факторинговий” облік // Бухгалтерія. – 2004. - №10. – с.48

5. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. – 2005. - № 9. – с.109.