Лапан О.В.
Донецький національний університет
економіки і торгівлі
імені М. Туган-Барановського
ЗНАЧЕННЯ ОФШОРНИХ
ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
У другій половині ХХ ст. швидкий розвиток
світового ринку капіталів разом зі зростанням податкового
пресу в деяких країнах та надмірною регламентацією підприємництва створили
передумови для розширення сфери офшорного бізнесу. Широке застосування в
бізнесі офшорів врешті-решт призводить країни з різним рівнем
соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо
цього явища. Рішення можуть бути різними: від обмеження практики зарубіжних
офшорів – до заборони національним
підприємцям користуватись офшорними схемами або – до створення офшорного центру на власній
території.
Протягом останніх десяти років офшорні зони виступають у якості основних
інвесторів в економіку України. За даними Держкомстату, у 2007 р. Кіпр посідає
першу позицію серед іноземних інвесторів – 20,1% загального обсягу ПІІ, що
пояснюється значним зростанням обсягу інвестицій з цієї країни (на 97%
порівняно з 2006 р.). Взагалі протягом 1997-2007 рр. інвестиції з країн і
територій, що визначаються в Україні офіційно офшорними, становили від 16 до
27% загального обсягу ПІІ в українську економіку. При чому сумарна частка лише трьох
з них (Кіпр, Віргінські острови,
Нідерландські Антильські острови) має стійку тенденцію до зростання: у 2003 р. –
23%, у 2005 р. – 24,6%, у 2007 р. – 32,2%.
Важливість “офшорної” проблем для України підкреслює той факт, що загальна
сума інвестицій Кіпру (у 2007 р. – 5,9 млрд. дол.) більш ніж у 4 рази перевищує
обсяги інвестицій США (1,4 млрд. дол.) та Російської Федерації (1,5 млрд. дол.),
у 3 рази – Великої Британії, у 5 разів – Франції. Крім того, обсяг ПІІ з Кіпру
дорівнює сумарному обсягу інвестицій зазначених країн, які традиційно виступають
важливими інвесторами для України. У 2006 р. навіть інвестиції острівного
офшорну Аруби (81,8 млн. дол.) майже втричі перевищили інвестиції в українську
економіку США [2].
Варто звернути увагу
на те, що перелік
офшорних зон, визначений українським законодавством, є неповним (наприклад, в
ньому не зазначені Ліхтенштейн і Швейцарія). Крім того, певні країни, які
загалом розглядаються як “неофшорні” (Нідерланди, Велика Британія, Данія),
передбачають суттєві пільги для зареєстрованих у них іноземних компаній.
Враховуючи це, можна сказати, що у 2007 р. обсяги ПІІ в Україну з офшорних
територій значно перевищують 32%.
Якщо говорити про відтік ПІІ з української економіки, то на офшорні
закордонні інвестиції у 2007 р. припадало 94,5% ПІІ: Кіпр – 94%, Панама – 0,3%,
Віргінські острови – 0,2% [2]. Для таких країн, як Панама, відтік інвестицій
навіть перевищує притік. Для Кіпру сальдо
прямого інвестування з Україною у 2007 р. становило 116300 дол., а відтік
інвестицій сягнув 98% притоку, що вказує на певне дублювання інвестицій, тобто
вивіз капіталу з України з метою наступного іноземного інвестування.
Сутність офшорних операцій полягає у використанні компаній, які
зареєстровані в іноземних юрисдикціях, що дає змогу “перенести” прибутки
отримані в Україні в юрисдикцію, де ці прибутку будуть оподатковуватися за
значно меншою податковою ставкою. При цьому в Україні відповідні виплати повинні
відраховуватися від оподаткованого прибутку, зменшуючи суму податку до сплати в
Україні [1, с. 69].
Останнім часом цілі використання офшорних компаній змінилися. Так, якщо
раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він
виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни
експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав,
оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в
лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі
нерухомості за рубежем [3].
Популярність Кіпру серед офшорів пояснюється сприятливим податковим режимом
(10% податок на прибуток, дивіденди і capital gains не
оподатковуються), сприятливими положеннями угоди про уникнення подвійного
оподаткування Україна-Кіпр (0% податку на репатріацію на відсотки, дивіденди,
роялті, capital gains),
закріплення репутації Кіпру після вступу до ЄС, розвинена банківська
інфраструктура і сервіс з підтримки діяльності зареєстрованих компаній [1, с.
71].
Таким чином, сьогодні офшор є найбільш ефективним механізмом внесення
інвестицій в Україну. На думку експертів, протягом останніх років приблизно 80%
інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть
використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні
підприємства. Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді
устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги [3].
Високий рівень інвестицій з Кіпру означає повернення до країни вітчизняних
капіталів, що ховаються в офшорній зоні, також із Кіпру надходять російські
капітали. Такий спосіб інвестування викликаний двома чинниками: іноземні
інвестиції більш захищені і 1 лютого 2006 р. своєю постановою Кабінет Міністрів
України виключив Кіпр із переліку офшорних зон [4].
Україна поступово перетворюється з країни
нетто-експортера капіталу на країну нетто-імпортера, залучаючи необхідні для
інвестицій ресурси на міжнародному ринку капіталів. Для подальшої
стабілізації і розвитку економіці країни потрібні інвестиції і кредити, широкий
розвиток зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами, залучення
інвесторів, відкриття вільних економічних зон на території країни, які б
реально діяли, відповідали своєму призначенню і перебували під суворим правовим
контролем з боку держави.
Література:
1. Оффшорная
экономия // Инвестгазета. – 2007. – 22-28 января. – С. 69-71
3. http://free.infoworks.com.ua/view 4.
www.yur-gazeta.com/article/929/