Лапан О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

 імені М. Туган-Барановського

ЗНАЧЕННЯ ОФШОРНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

У другій половині ХХ ст. швидкий розвиток світового ринку капіталів разом зі зростанням податкового пресу в деяких країнах та надмірною регламентацією підприємництва створили передумови для розширення сфери офшорного бізнесу. Широке застосування в бізнесі офшорів врешті-решт призводить країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища. Рішення можуть бути різними: від обмеження практики зарубіжних офшорів – до заборони національним підприємцям користуватись офшорними схемами або до створення офшорного центру на власній території.

Протягом останніх десяти років офшорні зони виступають у якості основних інвесторів в економіку України. За даними Держкомстату, у 2007 р. Кіпр посідає першу позицію серед іноземних інвесторів – 20,1% загального обсягу ПІІ, що пояснюється значним зростанням обсягу інвестицій з цієї країни (на 97% порівняно з 2006 р.). Взагалі протягом 1997-2007 рр. інвестиції з країн і територій, що визначаються в Україні офіційно офшорними, становили від 16 до 27% загального обсягу ПІІ в українську економіку. При чому сумарна частка лише трьох з них  (Кіпр, Віргінські острови, Нідерландські Антильські острови) має стійку тенденцію до зростання: у 2003 р. – 23%, у 2005 р. – 24,6%, у 2007 р. – 32,2%.

Важливість “офшорної” проблем для України підкреслює той факт, що загальна сума інвестицій Кіпру (у 2007 р. – 5,9 млрд. дол.) більш ніж у 4 рази перевищує обсяги інвестицій США (1,4 млрд. дол.) та Російської Федерації (1,5 млрд. дол.), у 3 рази – Великої Британії, у 5 разів – Франції. Крім того, обсяг ПІІ з Кіпру дорівнює сумарному обсягу інвестицій зазначених країн, які традиційно виступають важливими інвесторами для України. У 2006 р. навіть інвестиції острівного офшорну Аруби (81,8 млн. дол.) майже втричі перевищили інвестиції в українську економіку США [2].

Варто звернути увагу на те, що перелік офшорних зон, визначений українським законодавством, є неповним (наприклад, в ньому не зазначені Ліхтенштейн і Швейцарія). Крім того, певні країни, які загалом розглядаються як “неофшорні” (Нідерланди, Велика Британія, Данія), передбачають суттєві пільги для зареєстрованих у них іноземних компаній. Враховуючи це, можна сказати, що у 2007 р. обсяги ПІІ в Україну з офшорних територій значно перевищують 32%.

Якщо говорити про відтік ПІІ з української економіки, то на офшорні закордонні інвестиції у 2007 р. припадало 94,5% ПІІ: Кіпр – 94%, Панама – 0,3%, Віргінські острови – 0,2% [2]. Для таких країн, як Панама, відтік інвестицій навіть перевищує притік. Для Кіпру сальдо прямого інвестування з Україною у 2007 р. становило 116300 дол., а відтік інвестицій сягнув 98% притоку, що вказує на певне дублювання інвестицій, тобто вивіз капіталу з України з метою наступного іноземного інвестування.  

Сутність офшорних операцій полягає у використанні компаній, які зареєстровані в іноземних юрисдикціях, що дає змогу “перенести” прибутки отримані в Україні в юрисдикцію, де ці прибутку будуть оподатковуватися за значно меншою податковою ставкою. При цьому в Україні відповідні виплати повинні відраховуватися від оподаткованого прибутку, зменшуючи суму податку до сплати в Україні [1, с. 69].

Останнім часом цілі використання офшорних компаній змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем [3].   

Популярність Кіпру серед офшорів пояснюється сприятливим податковим режимом (10% податок на прибуток, дивіденди і capital gains не оподатковуються), сприятливими положеннями угоди про уникнення подвійного оподаткування Україна-Кіпр (0% податку на репатріацію на відсотки, дивіденди, роялті, capital gains), закріплення репутації Кіпру після вступу до ЄС, розвинена банківська інфраструктура і сервіс з підтримки діяльності зареєстрованих компаній [1, с. 71].

Таким чином, сьогодні офшор є найбільш ефективним механізмом   внесення інвестицій в Україну. На думку експертів, протягом останніх років приблизно 80% інвестицій в Україну внесені  українцями  через офшорні  компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства. Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги [3].

Високий рівень інвестицій з Кіпру означає повернення до країни вітчизняних капіталів, що ховаються в офшорній зоні, також із Кіпру надходять російські капітали. Такий спосіб інвестування викликаний двома чинниками: іноземні інвестиції більш захищені і 1 лютого 2006 р. своєю постановою Кабінет Міністрів України виключив Кіпр із переліку офшорних зон [4].

Україна поступово перетворюється з країни нетто-експортера капіталу на країну нетто-імпортера, залучаючи необхідні для інвестицій ресурси на міжнародному ринку капіталів. Для подальшої стабілізації і розвитку економіці країни потрібні інвестиції і кредити, широкий розвиток зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами, залучення інвесторів, відкриття вільних економічних зон на території країни, які б реально діяли, відповідали своєму призначенню і перебували під суворим правовим контролем з боку держави.

Література:

1. Оффшорная экономия // Инвестгазета. – 2007. – 22-28 января. – С. 69-71

2. www.ukrstat.gov.ua/

3. http://free.infoworks.com.ua/view        4. www.yur-gazeta.com/article/929/