Экономические науки/3. Финансовые отношения

Попазова О.В.

Асистент кафедри економіки Мелітопольського державного педагогічного університету, Україна

Розвиток методології нормування оборотного капіталу в Україні

Розмір оборотного капіталу, необхідного підприємству для нормальної виробничої діяльності, визначається шляхом розробки норм і нормативів оборотних коштів, що повинні забезпечити постійну потребу підприємства у виробничих запасах, незавершеному виробництві, у залишках готової нереалізованої продукції з урахуванням умов виробництва, постачання і збуту продукції.

Методологія нормування запасів і оборотних коштів створюється нашою економічною наукою з 30-х років XX століття. Першою методичною розробкою тут можна вважати Інструкцію про нормування запасів матеріальних цінностей постачання на підприємствах (1930 р.). У наступному році були затверджені “Основні принципи формування оборотних коштів об'єднань, трестів та інших господарських організацій”. Період з 1955 по 1985 рр. можна вважати найбільш інтенсивним у розвитку методології нормування запасів і оборотних коштів. У цей час була опублікована значна кількість методик, інструкцій (у тому числі галузевих), монографій по нормуванню запасів і оборотних коштів. Основними з них є роботи С.Б. Барнгольц [1], П.Г. Кунича [2], В.Л. Перламутрова, Л.Х. Соколовського, П.Н. Жевтяка, А.В. Курьянова [3], О.І. Лученка, Н.С. Шумова та ін.

Централізоване затвердження норм для промислових підприємств відноситься до 1963 р. При цьому робота здійснювалася в наступній послідовності. Держплан СРСР і Міністерство фінансів СРСР розглядали представлені проекти норм оборотних коштів, розроблені підприємствами, і затверджували ці норми в розрізі міністерств і союзних республік. Останні, у свою чергу, з урахуванням зроблених коректувань затверджували ці норми для підприємств. Оскільки робота виконувалася в масштабі країни по всіх застосовуваних марках матеріальних ресурсів, була відсутня обчислювальна техніка і розрахунки виконувалися вручну, різні методичні підходи застосовувалися для розрахунку різних норм, то остаточного рішення поставлена задача не отримала. Крім того, роль нормативів тоді зводилася до обмеження підприємств мінімумом оборотних коштів, що не стимулювало підприємства до пошуку внутрішніх резервів для прискорення оборотності оборотних коштів і кращого їх використання. Підприємства прагнули до того, щоб їм було більше виділено оборотних коштів.

Період кінця 80-х - початку 90-х років характеризується відсутністю розробок з даних питань. В сучасних умовах аналіз оборотного капіталу по суті зведений до розрахунку показників оборотності в межах фінансового аналізу.

Ослаблення уваги підприємств до планування оборотних коштів, яке спостерігалося впродовж становлення української економіки, відбулося головним чином унаслідок зовнішніх факторів. Норматив оборотних коштів був виключений не тільки з бухгалтерського балансу, але й з поля зору економічних служб підприємств. З однієї сторони це пояснюється появою безлічі інших проблем, раніше не властивих вітчизняним підприємствам, а з іншого боку – бажанням відмовитися від будь-яких норм і обмежень. Відзначимо, що в цей період нормативне господарство було зруйновано на переважній більшості підприємств. Однак глибинна потреба в раціональному управлінні оборотними коштами не тільки збереглася, але й загострилася. Таким чином, не викликає сумніву необхідність і можливість відродження практики планування оборотних коштів підприємств, але на новій якісній основі.

Негативні процеси, що спостерігалися впродовж перших років української незалежності, зокрема взаємні неплатежі підприємств один одному, недоїмки по платежах у бюджет, неповернення банківських кредитів, перехід до бартерного обміну, представляли своєрідну реакцію підприємств на дефіцит оборотних коштів. Слід зазначити, що скільки б не називалося причин глибинної платіжної кризи в національному господарстві, у його основі лежить серйозний розлад фінансів підприємств і незадовільне управління ними. Не викликає сумніву необхідність і можливість відродження практики планування оборотних коштів підприємств, але на новій якісній основі.

У процесі планування і нормування оборотних коштів важливо також розмежовувати норму-міру і норму-директиву. Це справедливо відзначають А.Р. Радіонов і Р.А. Радіонов [4-5], які зробили спробу узагальнити раніше існуючий досвід і доповнити його з урахуванням сучасних особливостей діяльності підприємств. Як відзначають названі автори, у самому розумінні, норма – це міра належного, але в умовах командно-адміністративної системи управління превалював принцип обов'язковості виконання норми-директиви, не надавалося належного значення дійсно універсальної вимірювальної функції норм.

В сучасних економічних умовах підприємства самі розробляють для застосування норми й нормативи і тому, насамперед, вони зацікавлені у визначенні потреби в оборотних коштах. Нормування є при цьому не тільки економічним методом точного розрахунку величини оборотного капіталу кожного підприємства, але й способом виявлення внутрішніх резервів. Підприємства зацікавлені, з одного боку, у правильному розрахунку нормативів оборотних коштів для того, щоб підвищити ефективність виробництва і фінансово-господарської діяльності, а з іншого боку – у пошуку внутрішніх резервів: виявленні й реалізації непотрібних і не використовуваних матеріальних ресурсів, проведенні заходів щодо поліпшення організації матеріально-технічного постачання і збуту, скороченні тривалості виробничого циклу. Все це призводить до зниження витрат, підвищення прибутку й рентабельності.[1-3]

Література:

1. Барнгольц С.Б. Оборотные средства промышленности СССР. – М.: Госполитиздат, 1965. – 283 с.

2. Бунич П.Г., Перламутров В.Л., Соколовский Л.Х. Экономико-математические методы управления оборотными средствами. – М.: Финансы, 1973. – 240 с.

3. Курьянов А.В. Оборотные средства промышленных предприятий и эффективность их использования. – К.: Наукова думка, 1975. – 150 с.

4. Радионов А.Р., Радионов Р.А. Управление запасами и оборотными средствами в условиях рыночной экономики // Финансовый менеджмент. – 2003. - №5. – С.66-76.

5. Радионова О. Методология нормирования, риски и надежность обеспечения запасами и оборотными средствами // Финансовый бизнес. – 2004. - №5. – С.15-34.