Економічні науки 15. Державне регулювання економіки

Віхорева Н.І.

Донецькій національній університет економіки і торгівлі імені М.І. Туган-Барановского, Україна

Мотиваційна система у трансформаційній економіці

Будь-яка сфера економічної діяльності передбачає наявність у ній людини, суб'єктивного чинника. Саме людина приймає рішення щодо спрямування, використання і застосування ресурсів, розширення чи скорочення обсягів виробництва. Людина є центральною і головною ланкою та революціонізуючою складовою усього суспільного виробництва. Від її дій залежить результативність будь-якого підрозділу та економіки в цілому.

Для спрямування дій людини в певному напрямі важливо знати, що спонукає її до діяльності, які мотиви лежать в основі її дій. Виходячи з цього можна створити умови, за яких вся мотиваційна система спрямовується на розвиток економіки та її складових.

Однією зі структурних ланок мотиваційної системи є потреби. Саме потреби є визначальним джерелом мотивації. Завдяки задоволенню потреб здійснюється поповнення життєвої енергії людини та формуються стимули її вдосконалення як необхідної умови подальшого розвитку економіки. Залежно від орієнтації на задоволення конкретної складової потреб формуються мотиви діяльності.

Норми поведінки людини як соціальної складової формуються під впливом її уявлення щодо цінностей, їх ролі та значення у процесі життєдіяльності й життєзабезпечення. Спрямованість людей на матеріальні й духовні цінності слугує орієнтиром їх суспільної поведінки, формує систему відносин і разом з тим є основою мотиваційної поведінки. Під мотивом розуміють причини поведінки людини, внаслідок яких вона приймає рішення з приводу власних дій.

На сучасному етапі розвитку в умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні, суспільне визнання діяльності людини, або її мотиви престижу, мають грошову форму вираження і виступають як стимули. Можна сказати, що мотиви є внутрішньою складовою поведінки людини, а стимули є тіш зовнішнім чинником, який формує мотиви. Як мотиви, так і стимули мають переважно матеріальну основу і походять від потреб, хоча самі потреби у процесі розвитку суспільства і досягнення успіхів у життєзабезпеченні мають тенденцію до видозміни в напрямі суспільного визнання, проте останнє теж має матеріальну основу, яка трансформується у форму грошового багатства [1].

Мотиваційна система повинна контролюватися суспільством, яке через інститут соціальної справедливості корегує взаємодію складових системи інтересів, рівень задоволення потреб відповідно до суспільно значущої діяльності особи. Вона структурується через єдність і взаємодію таких її складових, як: потреби, стимули, інтереси, кожний з яких має свою власну структуру і по-різному сприймаються людьми залежно від їх соціального статусу, функціональних обов'язків та психофізичного стану.

Сформована у процесі трансформації система виробничих відносин передбачає формування власної соціальної структури суспільства. Кожна соціальна група, залежно від її місця і суспільної ваги щодо участі у створенні й привласненні суспільного багатства, форм життєдіяльності і умов життєзабезпечення, має власні інтереси і керується власною мотивацією дій. Соціальне розшарування населення не може не впливати на пріоритети в мотивах діяльності та на структуру самих мотивів. Ніхто не стане заперечувати, що мотиви діяльності власника підприємства або володаря контрольного пакета акцій в акціонерній компанії відрізняються від мотивів поведінки менеджерів, а тим більше від найманих працівників, так само як відрізняється ієрархія потреб останніх та механізми їх задоволення. Проте реалізація інтересів однієї соціальної групи не повинна бути на заваді реалізації інтересів іншої соціальної групи.

Для працівників найманої праці, єдиним джерелом існування яких є заробітна плата, головним мотивом діяльності є її максимізація. Мотивом діяльності власника підприємства є максимізація прибутку. Праця — це ресурс, який підприємець залучає поряд з іншими ресурсами для досягнення мети. Тому чим вищий рівень заробітної плати, тим нижчий рівень прибутковості підприємця. Разом з тим мінімізація заробітної плати зменшує купівельну спроможність населення, що стає на заваді реалізації прибутку і подальшого розвитку виробництва. Ця суперечність розв'язується державними структурами через механізми реалізації принципів соціальної справедливості.

Справедлива винагорода є основним мотивом діяльності людей праці, але важливе значення поряд із цим має й результативна праця. Праця, яка приносить повагу і задоволення разом із винагородою, є також ефективною системою мотивацій людей праці [2].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку економіки головною рушійною і революціонізуючою силою залишається праця. Створення ефективної економіки неможливе без працівників, орієнтованих на максимальні досягнення у праці та зацікавлених у кінцевих результатах виробничої діяльності. Для спрямування поведінки економічних агентів в умовах ринкової саморегуляції велике значення має мотиваційна система суспільства, яка є складовою економічної системи і трансформується разом із нею. Складовими мотиваційної системи є потреби, цінності, інтереси та стимули, які визначають поведінку в умовах панування приватно-капіталістичних економічних відносин. Мотиви мають індивідуальний характер, опосередковуються соціальним статусом та інституціональним середовищем, в якому перебуває людина. Також необхідно запровадити сучасні форми й системи винагороди на підприємствах разом з дієвою соціальною політикою держави, орієнтованою на захист найманих працівників та створення сприятливих умов для розвитку бізнесу.

Література:

1. Трансформаційна економіка: Навчальний посібник / В.С. Савчук, Ю.К.Зайцева, І.Й. Малий та ін.; За ред. В.С, Савчука. – К.: КНЕУ, 2006.

2. Интернет портал для управленцев // http://www.management.com.ua/