Хвалінський С.О.

КРИЗОУТВОРЮЮЧИЙ ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Явища, що мають місце в останні роки в галузі економіки, політики, культури та ідеології, виразно свідчать про глибинні зміни у всіх сферах суспільного життя. Подібні зміни останнім часом спостерігались принаймні двічі: на початку ХХ ст., коли світ перейшов від вільної ринкової конкуренції до монополій, і в середині століття, коли різко посилилась роль державних інститутів. Мова йде про посилення впливу фінансової глобалізації як на економіки країн світу в цілому, так і на їх фінансовий сектор зокрема. Цей вплив досі не конкретно не визначений в світових наукових колах. Вітчизняні дослідники та дослідники з СНД схильні вважати його більш негативним, ніж позитивним [1-2], а західні – розділилися на два табори (прихильники та противники фінансової глобалізації) [3].

Зважаючи на таку невизначеність в даному питанні, в даному дослідженні поставлено за мету з'ясувати зв'язок між фінансовою глобалізацією та фінансовими кризами, що почастішали останнім часом.

Характеризуючи нинішній етап змін в суспільному житті, дослідник І.Ковзанадзе [2] відмічає дві безсумнівно взаємопов'язані тенденції розвитку: глобалізацію та зростання нестабільності. Такі тенденції чітко проглядаються приблизно з середини 80-х рр., але події останніх років вказують на їх явне посилення, в тому числі в економіці і, зокрема, у фінансовій системі.

Слід зазначити, що в наукових колах Заходу, вплив фінансової глобалізації остаточно не визначений. Дебати точаться щодо плюсів та мінусів фінансової глобалізації. Деякі дослідники (наприклад, Д. Родрік, Я. Бхагваті, Й. Стігліц) вбачають наслідками фінансової глобалізації порушення світової фінансової стабільності, що у свою чергу вимагає контролю за переміщенням капіталів та інших обмежувальних заходів. Інші науковці (С. Фішер та Л. Саммерс) доводять, що фінансова глобалізація, і як наслідок, зростаюча відкритість потокам капіталів, в основному допомагають підвищити рівень доходу країн з низькими відповідними показниками, та посилити свої позиції поміж індустріально розвинених країн [3].

Дослідник О.Л. Бакаєв [1] зазначає, що вже зараз можна прослідкувати певні наслідки процесу фінансової глобалізації:

- Випереджаючі темпи зростання обсягів операцій на міжнародних фінансових ринках порівняно з темпами зростання реального сектору економіки та бурхливий розвиток тих сегментів фінансових ринків, що дуже слабо пов'язані з реальною економікою. Фактично мова йде про зростання самодостатності міжнародних фінансових ринків.

- Розвиток міжнародних фінансових ринків у напрямку послаблення контролю над їх діяльністю з боку урядів окремих країн світу та міжнародних організацій. Цьому сприяють зростання відкритості національних економік для міжнародних комерційних фінансових установ в наслідок лібералізації за рахунком руху капіталу, неоднорідність національного законодавства різних країн світу у сфері регулювання фінансових послуг та ін..

- Загальне зростання конкуренції на фінансових ринках зумовлює процес укрупнення міжнародних комерційних фінансових установ шляхом злиття та поглинання, який призведе до утворення універсальних глобальних фінансових холдингів, що контролюватимуть суттєві частки світового ринку фінансових послуг. Позитивною стороною цього процесу є зниження вартості та підвищення якості фінансових послуг, а негативною – зростання нестабільності на фінансових ринках, гостріше протікання, швидке розповсюдження фінансових криз та їх надскладне прогнозування (оскільки вони матимуть здебільшого внутрішньо корпоративний характер), та ін..

Дослідник О.Л. Бакаєв [1] намагаються спрогнозувати майбутні наслідки фінансової глобалізації. В загальних рисах це можна описати наступним чином:

- Подальший розвиток глобалізації фінансових ринків за умов наявної системи державного та міжнародного регулювання їх діяльності поставить стабільність розвитку світового господарства в цілому в безпосередню залежність від комерційних інтересів міжнародних приватних фінансових корпорацій, що безумовно не сприятиме стабільності, скороченні розриву у ступені економічного розвитку розвинених країн, країн що розвиваються та країн з транзитивною економікою.

- Розвиток механізмів розповсюдження та ускладнення прогнозування фінансово-економічних криз (внутрішньокорпоративні причини виникнення криз, глобальна синхронізація економічних циклів) за умов нездатності ефективного протистояння ним з боку світового суспільства сприятиме трансформуванні таких криз з регіональних у глобальні, поглибленню негативних наслідків.

Але, деякі західні дослідники вказують на те, що за останні десятиліття не зібралася достатня кількість емпіричних даних які могли б остаточно визначити фінансову глобалізацію як джерело фінансових криз чи навпаки – причину значного економічного підйому [3]. Отже, це питання досі залишається відкритим. Не підлягає сумніву лише один факт – фінансовій глобалізації, як і будь-якому іншому явищу, притаманні як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні наслідки (за умови спільних зусиль світової спільноти в напрямку підвищення керованості та прогнозованості фінансової глобалізації) стануть помітними з роками, а негативні проявляються вже одразу (зважаючи на стрімкість та масштабність цього процесу), тому ефект від фінансової глобалізації в цілому можна буде визначити згодом. Тому, зважаючи на вищезазначене, доцільно відстоювати позицію, що фінансова глобалізація сама по собі не провокує кризу, але привносить нестабільність, тобто можливість розгортання фінансової кризи залежить від міцності фінансової системи конкретної країни. Тому, наприклад, для країн із транзитивними економіками ці наслідки є скоріше негативними, ніж позитивними.

Література

1. Бакаєв О. Л., Міжнародні фінансові ринки майбутнього у світлі тенденції фінансової глобалізації // Прометей: Регион. сб. науч. тр. по экономике. – Донецк, 2004. – Вып.1 (13). – С.159–161.

2. Ковзанадзе Ираклий. Системные банковские кризисы в условиях финансовой глобализации. — Тбилиси, 2003. — 311с.

3. M. Ayhan Kose, Eswar Prasad, Kenneth Rogoff, and Shang-Jin Wei, Financial Globalization: Beyond the Blame Game // Finance & Development. – March 2007, Volume 44, Number 1, http://www.imf.org/external/pubs/ft/fandd/2007/03/kose.htm