Студентка, Постникова Уляна Леонідівна

Донецький державний університет управління, Україна

Мінімізування кредитних ризиків шляхом страхування

 

З розвитком кредитних відносин в Україні кредитні операції, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, супрово­джувалися ризиком неповернення позичаль­ником банку основного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитом у терміни, визначені в кредитному договорі. Саме тому в сучасних умовах ринкових відносин (конкуренція, нестійка кон'юнктура і непередбачувана політична ситуація) сфо­рмувалися різні системи запобіжних заходів, одним із яких є сучасний вид страхування банківських кредитних ризиків кредитні ризики можуть мінімі­зуватися не тільки за допомогою відповідно­го забезпечення, до якого належить: не­устойка, застава, порука, а й у разі застосу­вання страхування.

Розглянути підхід до страхування кредитів як новий тип захисту на українському ринку, узагальнити питання використання страхування від імовірності несплати позичальником основного боргу та відсотків, визначених у кредитному договорі.

Страхування кредитних ризиків є пер­шою і найбільшою ланкою співро­бітництва банків та страхових ком­паній. На думку німецького вченого Юргена Фортерера, історія співпраці банків і страховиків налічує у Європі вже щонайменше 130 років - від ча­су, коли винахідник кредитних спілок Фрідріх Вільгельм Райффайзен тео­ретично і практично довів переваги поєднання страхової та кредитної діяльності в одній спеціальній фінан­совій установі [1,с.34].

Ефективними інструментами наслідків фінансових ризиків є різні види страхування. Саме напрямок страхової діяльності, пов'язаний з обслуговуванням фінансових ризиків підприємництва заслуговує глибокого вивчення і теоретичного узагальнення як з боку страхової справи, так і з боку податкового обліку.

Страхування кредитів як новий тип захи­сту на українському ринку практикується порівняно недавно (від початку 1990-х рр.) у таких двох варіантах:

а)       добровільне страхування ризику непогашення кредитів (страхувальником у цьому разі виступає банк, тобто типове делькредерне страхування, коли банк, пе­рекладаючи ризик на страховика, є водно­
час страхувальником і застрахованим);

б)       добровільне страхування відповіда­льності позичальника за непогашення кре­дитів (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь свого кредито­ра) .

Страхувальник-банк при укладенні кре­дитного договору може самостійно застра­хувати надану позику, підписавши із страхо­вою компанією угоду про добровільне стра­хування кредитного ризику. У цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановленій ставці відсотка за кредит. За логікою пов'язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій мають бути банки як шукачі страхового захисту. За характе­ром ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким власне і є непове­рнення кредиту [3,с.9].

У вітчизняній практиці перший варіант страхування поки що непопулярний. Го­ловна причина полягає в тому, що комер­ційні банки побоюються використовувати страхування кредитів як основну форму захисту від ризиків банківської діяльності.

Не сприяє поширенню цього варіанта страхування й ускладнена процедура офо­рмлення страхового договору.

Дещо простішим щодо процедури є стра­хування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, оскільки страховий поліс розглядається як різновид гарантійно­го папера страхової компанії і банку за фі­нансовими зобов'язаннями до його клієн­тів - позичальників. Цей варіант страхуван­ня може забезпечити повернення кредиту і сплати відсотків лише у випадку, коли стра­хова фірма згодна і спроможна виплатити страхову винагороду [3,с.10].

Таким чином, страхування може забезпечити ви­конання зобов'язань боржника перед кредитором лише у випадку, якщо кредитор є вигодонабувачем (бенефіціаром) за договором страхування і це пря­мо зазначено у договорі. За відсутності у договорі умови про виплату страхового відшкодування безпосередньо банку, що надав кредит, банк не має право­вих підстав вимагати від страховика сплати суми неповернутого позичальником кредиту та процентів [2,с.27].

Страховим   випадком   при   страхуванні відповідальності  за  непогашення  кредиту визнається неповернення кредитних коштів, викликане будь-якими причинами, у тому числі:

·                     банкрутством позичальника;

·                     невиконання постачальником своїх зо­бов'язань за кредитним договором, як­що це викликано обставинами, за якими позичальник не несе відповідальності (форс-мажорні обставини) [3,с.10].

Правила страхування кредитних ризиків, зокрема відповідальності страхувальника з виконання фінансо­вих зобов'язань перед банком-кредитором, встанов­люються кожною страховою компанією самостійно [4,с.251].

Договір страхування є письмовою угодою між двома особами - страхувальником та страховиком, чи між трьома особами - страхувальником, страхо­виком та кредитором. Згідно з такими угодами страховик бере на себе зобов'язання у разі настан­ня страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми страхувальнику чи кредитору, а страхувальник зобов'язується спла­чувати страхові внески у встановлені терміни та ви­конувати інші умови договору.

Завершенням договору страхування є погашен­ня кредитоотримувачем кредиту та процентів за користування ним в розмірах та строк, визначені кредитною угодою, тобто повне виконання страху­вальником взятих на себе зобов'язань за кредит­ною угодою [2,с.27].

Банкам необхідно на даному етапі налагоджувати відносини із страховими компаніями. Банки мають великий вплив на становлення професійного страхового бізнесу в Україні, але для цього страховиків необхідно розглядати як найближчих партнерів у кредитній діяльності, а не як машину для друкування грошей з метою компенсації збитків, яких зазнав банк у зв’язку з видачею явно безповоротного кредиту.

Аналіз стану кредитних відносин банку з позичальниками в умовах становлення ринкової економіки України, спаду виробництва, подальшої інфляції та поглиблення кризи неплатежів свідчить, що у зв’язку із зростанням кредитних ризиків однією з найактуальніших проблем є забезпечення виконання зобов’язання позичальників з повернення кредитів.

Існує ряд помилок, зроблених під час надання кредитів: надання кредитів без економічного обґрунтування та повного пакета документів; недостатнє вивчення платоспроможності позичальників та їх гарантів; формальна оцінка застави, що приймається в забезпечення кредитів.

Саме тому в сучасних умовах розвитку банківського кредитування найбільш важливим питанням є страхування кредитних ризиків, тому що управління ризиками і страхування - основні складові  безпеки і стабільності бізнесу загалом і банківського зокрема у всьому цивілізованому світі.   

Література

1. Зубарєв В. Банк і страхування: «за» і «проти» // Вісник НБУ.- 2004.-№11.- С.32-38.

2. Артеменко А. Кредитні ризики і страхування // Справочник экономиста. - 2005. -№11. -С.26-30.

3. Бражко О. Мінімізування кредитних ризиків шляхом страхування // Держава та регіони. Серія « Економіка та підприємництво». -2007. -№5. -С.9-12.

4. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред.. С.С.Осадець, д-р наук, проф.-К.: КНЕУ,1998.-528с.