Мамченко К.Ю.

аспірант Донецького державного університету управління

Еволюція теорій і практики конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність суб’єктів господарської діяльності є однією з важливіших проблем розвитку національного господарства в ринкових умовах і характеризує ефективність інноваційної діяльності та потенційні можливості підприємства в умовах конкурентного середовища. Тому зараз, у період трансформації економіки України, підвищення конкурентоспроможності економічної системи стало основним завданням економістів. Для підприємців конкуренція виступає екзогенною примусовою силою, яка спонукає до підвищення продуктивності праці, постійного пошуку і вдосконалення виробничої та комерційної діяльності, науково-технічного та інноваційного розвитку, впровадження нових форм організації й управління бізнесом. Тому сьогодні питання конкурентоспроможності знаходиться у центрі уваги наукових і практичних робітників, їм присвячено значну кількість наукових досліджень та опублікованих наукових праць. Разом з тим, як показує аналіз, виконані дослідження та розробки не дають відповіді на багато питань, які назріли в цієї сфері; та не завжди можуть бути ефективними інструменти при плануванні заходів щодо підвищення конкурентоспроможності та оцінюванні цих заходів.

Серед невирішених проблем, в першу чергу, слід відзначити існуючу невизначеність щодо понятійного апарату, який використовується, і відсутність у вітчизняних і зарубіжних учених єдиної думки щодо сутності поняття «конкурентоспроможність». Разом з тим, від розуміння сутності цього питання у значній мірі залежать науково – методичні підходи до вирішення більшості проблем конкурентоспроможності – оцінки її рівня, вибір та обґрунтування заходів щодо встановлення підтримки на необхідному рівні та підвищення конкурентоспроможності тощо.

Метою роботи є аналіз еволюції теорії і практики конкурентоспроможності та удосконалення системи визначень, які використовуються у сфері конкурентоспроможності.

Наведеним питанням присвячені дослідження багатьох вчених. А. Сміт, А. Маршал, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк та інші послідовно розвивали вчення про конкуренцію та її антипод - монополію та сформулювали теоретичні засади її захисту. Сформульовані ними положення були розвинені у працях наших сучасників - зарубіжних і вітчизняних вчених: М. Портера, Дж. Стіглера, Ф. Шерера, Д. Росса, Л. Вавермана, В. Віскузі, Дж. Вернона, І. Кірцнера, С. Авдашевої, Г. Азоєва, М. Книша, В. Новикова, Н. Розанової, Р. Фатхутдінова, А. Шастітко, А. Юданова, а також 3. Борисенко, В. Гейця, І. Дахна, О. Костусєва, О. Шнипко та ін.

Теорія конкурентоспроможності в сучасному її оформленні в досить умовному сенсі може бути визначена як самостійна галузь наукового знання із своїм об’єктом і предметом аналізу. Якщо дотримуватися поділу Дж. М. Кейнсом функцій економічної науки на позитивну і нормативну, то її можна визначити як один із варіантів нормативної теорії конкуренції.

Концептуальну основу теорії конкуренції становлять три базових положення, згідно з якими «конкуренція в галузях економіки» є об’єктом; «принцип діяльності в умовах конкуренції» - предметом дослідження, а надання «детального аналізу конкуренції, які включають сегментацію ринків, диференціацію товарів, технологічні відмінності та ефект масштабу» - завданням теорії конкурентоспроможності [5].

У сучасній економічній теорії виділяють три концептуальні підходи до конкуренції:

• поведінковий, який розглядає конкуренцію як зіткнення, боротьбу, змагання суб'єктів господарювання (його представники -А. Сміт, М. Портер, А. Юданов та ін.);

• структурний передбачає аналіз структури ринку і конкурентного середовища, тобто умов і факторів, що визначають і впливають на розвиток підприємництва (К. Макконелл, С. Брю, Ф. Шерер, Д. Росе, Дж. Мейсон, С. Авдашева, Н. Розанова та ін.);

• функціональний підхід акцентує увагу на ролі конкуренції в економіці (А. Сміт, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк, В. Новиков та ін.) [2].

А.Сміт трактував конкуренцію як категорію, коли індивідуальні продавці і покупці суперничають на ринку за більш вигідні продажі і покупки відповідно. Поведінкове трактування конкуренції полягає в ринковій боротьбі за гроші покупця шляхом постійного задоволення його зростаючих потреб. У той же час структурне трактування конкуренції має на увазі проведення широкого аналізу структурних елементів ринку для визначення правил поведінки, як продавця, так і покупця. Функціональне трактування конкуренції визначає постійне відновлення товару на ринку шляхом впровадження інновацій у розробку і випуск продукції [3].

На думку багатьох учених поведінкове трактування повніше розкриває сутність конкуренції (слово "конкуренція" у перекладі з латинського "competіtіo" означає "змагання", "суперництво"), тому в більшості випадків у науковому світі вживається саме воно. Прикладом може служити визначення конкуренції американським економістом П. Хайне, він виходить з того, що у світі кількість необхідних благ (товари, послуги, ресурси) значно перевищує їх наявність. "Конкуренція - це прагнення як краще задовольнити критеріям доступу до рідких благ," - пише автор [6].

Розглядаючи структурний підхід, можна відзначити, що акцент зміщується у бік аналітичної роботи в дослідженні ринку й умов, які його характеризують. Таким чином, у центрі уваги стає не суперництво фірм за залученням покупців, а виявлення можливостей впливу на загальний рівень цін на ринку. Цей факт підкреслює С.І. Ожегов, визначаючи конкуренцію як суперництво, боротьбу за досягнення великих вигод і переваг [4].

У Законі України "Про захист економічної конкуренції" конкуренція визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою одержання прибутку завдяки власним зусиллям переваг над іншими суб'єктами господарювання [1].

Прихильник третього підходу Й. Шумпетер визначає конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями. При такому підході вчені в першу чергу звертають увагу на важливість наслідків конкурентної боротьби [3].

Аналіз структури і змісту різних трактувань поняття "конкуренція" дозволяє зробити висновок, що в даний час існує безліч різноманітних підходів і кожний з них характеризує один з безлічі аспектів конкуренції.

З урахуванням розглянутих підходів і поглядів пропонується наступне визначення: конкуренція - процес керування суб'єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги чи досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами, за задоволення об'єктивних чи суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах.

В історичному вимірі теорія конкурентоспроможності, яка прийшла на зміну теорії порівняльних переваг, обумовила основні закономірності та тенденції розвитку конкурентоспроможності як одного з елементів ринкового механізму господарювання.

Таблиця 1

Класифікація етапів розвитку методології конкурентоспроможності

Ознаки класифікації	Загальна еволюція розвитку
Етапи розвитку ринку	Неорганізований	Монополізований	Ринок обмеженої монополії
Конкурентні моделі	Модель досконалої конкуренції	Модель чистої, монополістичної, олігополістичної конкуренції, чистої монополії	Модель регульованого ринку
Теоретичні засади формування конкурентоспроможності	Класична школа політекономії	Неокласична школа	Неокласичний синтез
Базисні складові теорії конкурентоспроможності	Теорія порівняльних витрат	Теорія порівняльних переваг	Теорія конкурентних переваг
Форми регульованого ринку	Сучасні етапи розвитку
	Послаблене державне регулювання	Посилене державне регулювання	Системно-регульований ринок
Теоретичні підходи	неокласичний -монетаристська теорія	кейсіанський структуралістська теорія	системний - класична теорія
Методи аналізу конкурентоспроможності	модель М.Портера; аналіз стратегічних груп; метод LOST тощо	аналіз потенціалу; фінансово-економічний; ланцюговий аналіз «створення вартості» тощо	SWOT – аналіз; регіонально-економічний; кластерний тощо.

Представники різних течій сучасної західної економічної думки, в тому числі монетаристи, структуралісти та прихильники економіки пропозиції, суттєво відрізняються в поглядах на чинники динаміки конкурентоспроможності економіки в умовах глобальної конкуренції. Це дозволяє визначити історичну зміну таких підходів, яку відображає класифікація етапів розвитку методології конкурентоспроможності (табл.1). Аналіз розвитку методології конкурентоспроможності дав можливість виділити конкурентоспроможність підприємства як важливий атрибут ринкової економіки в структурі національної конкурентоспроможності.

Отже, утвердження нової парадигми має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Воно обумовлює зміну цільових орієнтирів розвитку суб’єктів господарювання і держави в цілому, модифікує механізм функціонування ринку, його соціально-економічну ефективність. Конкуренція перестає бути руйнівною силою (коли метою підприємницької діяльності є усунення суперника чи виграш будь-якими способами), а виступає креативним чинником, спрямованим на інноваційний розвиток і пошук шляхів кращого задоволення потреб споживача.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 1 січня 2001р. №2210 // Відомості верховної Ради України. -2001.- №12- С.64.

2. Краснов В.Н. Рынок общественное разделение труда и отношения между товаропроизводителями. Экономическая теория: истоки и перспективы / Экономический факультет МГУ. – М: «ТЕИС», 2006.- 263с.

3. Лепа Н.Н. Управление конкурентными преимуществами предприятия / НАН Украины. Институт экономики промышленности. – Донецк: ООО «Юго-Восток,Лтд», 2003.-296с.

4. Ожегов С.И. Шведова Н.Ю., Толковый словарь русского языка / Русская академия наук. –М: Азбуковник, 1998.-944с.

5. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов: Пер. с англ. / М.Е. Портер. – М. – 2005.-452с.

6. Эффективное управление фирмой: современная теория и практика / Бондарь Н.П., Васюхин О.В., Голубев А.А., Подлесных В.И. – СПб: Бизнес-пресса, 1999.-416с.