Пакулін С.Л., Євсєєва О.О.

Українська державна академія залізничного транспорту

Регіональний аспект дослідження проблем соціальної

сфери

Виклики часу, які постали перед Україною, вимагають від економічної науки ґрунтовного наукового аналізу та осмислення тих нагальних проблем, що виникли у процесі глибоких суспільних перетворень. Останнім часом, як свідчать результати досліджень, відбувалась фактично руйнація створеної раніше матеріальної бази соціальної сфери. Непоодинокими стали випадки позбавлення жителів можливості задовольнити свої соціальні потреби в результаті відсутності дитячих дошкільних, медичних, клубних та інших закладів. У зв'язку з цим нагальним є регіональний аспект дослідження проблем соціальної сфери.

Регіональна соціальна сфера (соціальна регіоналістика) – це міждисциплінарний комплекс, у якому регіон як цілісна одиниця розглядається в різних аспектах. На жаль, ще до цього часу проблемам регіональної соціальної політики приділяється недостатньо уваги. У той же час регіональна соціальна політика все частіше зіштовхується з іншими місцевими проблемами (здоров'я, міграції, демографії, безпеки, порядку тощо). Кожен регіон створює власну систему охорони здоров'я, освіти, культури зі своїми структурами, системами фінансування та управління для виконання конкретних соціальних завдань, досягнення цілей і відповідно до цього будує власну, необхідну певному регіону соціальну політику. При цьому принцип регіонального розвитку, обсяг і регулювання соціальної сфери не означає розподіл капіталів соціального розвитку за регіональними ознаками, а передбачає здійснення єдиної регіонально-державної політики в інтересах усього населення з урахуванням його потреб.

Регіональне в соціальній сфері виражається перш за все в принципових змінах соціального ракурсу як у змісті, так і в методах надання соціальних послуг. Це, у свою чергу, актуалізує появу нових видів послуг, нових видів і механізмів суб'єктивно-об'єктивних відносин. Нова ситуація у розвитку соціальної сфери вимагає аналізу, осмислення та узагальнення тих процесів, що відбуваються у розвитку соціальної сфери.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що синергетичного ефекту в розвитку цієї сфери можливо досягнути лише там, де спостерігається збалансованість інтересів, заходів і зусиль, визначені ті сфери діяльності на певному етапі економічного розвитку, ті послуги, які можуть бути конкурентоспроможними. З цією метою, здійснюючи комплексний аналіз сучасних проблем розвитку соціальної сфери, необхідно забезпечити поєднання загальноекономічного і регіонального аспектів. Саме такий підхід, на думку авторів, є найбільш ефективним.

Поглиблене вивчення проблем соціальної сфери в такій площині має бути, фактично, міждисціплінарним дослідженням на межі економічної науки і теорії державного управління та місцевого самоврядування. Таким чином, вивчення регіональних проблем розвитку соціальної сфери має стати одним з найбільш актуальних і перспективних напрямів дослідження наук, які вивчають суспільні процеси. Актуальність такого бачення підтверджує винесення на порядок денний українського суспільства завдань реалізації політичної реформи, здійснення адміністративно-територіального реформування, головною метою якого, як було неодноразово заявлено на високому урядовому рівні, є збільшення обсягу соціальних послуг для громадян держави. Завдяки цьому передбачається набуття органами місцевого самоврядування відповідно до європейської практики повноважень та фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення соціального розвитку на власних територіях.

Регіоналізація соціальної сфери повинна сприяти: послідовній орієнтації діяльності її закладів на підвищення ефективності; забезпеченню комплексного соціально-економічного розвитку регіону; послідовному переходу від галузевого до регіонального управління. Саме регіональні програми покликані: забезпечити регіоналізацію та інтеграцію всіх складових соціальної сфери; зупинити деструктивні тенденції, що виникли у 90-х роках минулого століття у розвитку соціальної сфери; вирішити проблеми, пов'язані з перетворенням соціальної сфери в дійовий фактор соціально-економічного розвитку регіону; створити цілісну регіональну соціальну систему з єдиним органом управління незалежно від відомчої приналежності тощо.

Основними складовими регіональної соціальної політики повинні стати податкові, тарифні, фінансові, інфраструктурні та організаційні. Перша складова включає пільги місцевих податків, реструктуризацію заборгованості в регіональний бюджет, пільги по земельному податку, відстрочки зборів та обов'язкових платежів. Тарифна складова містить пільги щодо оренди земельних ділянок, державного майна, а також пільги по тарифах за комунальні послуги. Фінансова складова – це пільги щодо кредитування із регіонального бюджету; субсидування процентних ставок по комерційних кредитах; державні кредитні гранти; прямі державні інвестиції; спільне фінансування проектів і програм. Інфраструктура складова – це інформаційно-комунікаційна та виставково-ярмаркова підтримка, а також передача результатів НДР на пільгових основах. Організаційна складова включає державні закупки послуг на регіональні потреби; сертифікацію послуг; сприяння експорту послуг, залучення до реалізації регіональних програм, координацію структур у соціальній сфері.

Процес модернізації соціальної сфери повинен відбуватися як на загальнодержавному, так і регіональному й політичному рівнях формування інноваційної моделі соціального розвитку, пов'язаної з розробкою та впровадженням технологічно нових і технологічно вдосконалених продуктів і процесів соціального призначення. І в цьому суттєва роль належить соціальному комплексу. Основу ж інноваційного розвитку становить освіта – частина соціального комплексу, яка сприяє формуванню механізму управління всіма складовими цієї сфери, що може забезпечити стійкість розвитку соціальної сфери. А це передбачає як необхідність конкретних досліджень, так і системного підходу. Тобто в соціальній сфері на будь-якому рівні переплітаються політика й економіка, інтереси держави і різних груп населення. При цьому процес управління соціальною сферою повинен будуватись на всебічно зважених принципах взаємовигідних методів управління і регіонально-локального самоуправління.