Щербатенко А.М., Санін А.Ф.
Пошук політичної ренти за рахунок коштів державного бюджету в Україні
Дніпропетровський національний університет
Дослідження рентних відносин впродовж декількох століть є досить актуальною
проблемою. Значний теоретичний внесок у дослідження економічної категорії
“земельна рента” внесли Ф. Кене, В. Петті, А.Смит, Д. Рікардо, С. Міль. На наш
погляд, К. Маркс був останнім економістом, який вніс значний внесок у розвиток
класичної теорії ренти. За своєю сутністю рента є одним із видів доходів на
власність. Також, рента виконує розподільчу функцію, щодо додаткової вартості.
Динамічний розвиток виробничих сил та відносин у ХХ ст. привів до значного
ускладнення світового суспільства. Та незважаючи на різний тип економіки і
рівень соціально-економічного розвитку їх всіх об’єднує наявність інституту
“політична рента”. Цей інститут виник не в останні роки, а з’явився практично
водночас з державою і бюрократичним апаратом, який обслуговував існування
країни. Але дослідження політичної ренти стали можливими лише з розвитком
інституціональної теорії, що вивчає складні соціально-економічні явища. У
подальшому для дослідження цього феномену було розвинуто теорію пошуку ренти. У
своїй праці [1] засновник цієї теорії Г. Таллок описав пошук політичної ренти
від тарифів, монополій та незаконного отримання власності інших осіб. Дж.
Бьюкененом описано отримання політичної ренти від розширення державного бюджету
[2]. Найбільш вдале
визначення пошуку політичної ренти як витрати рідкісних ресурсів задля захоплення
штучно зробленого трансферту зробив Р. Толисон [3]. Отже, відомі економісти додержуються поглядів, що
політична рента - це витрати, які несе суспільство замість вигод, які воно
могло б мати, якби ресурси були використані продуктивно. Таким чином, джерелом
політичної ренти є суспільні блага. Особливою проблемою залишається кількісне
вимірювання політичної ренти. На сьогодні ще не встановлено надійного методу
обчислення обсягів політичної ренти та втрат суспільства від неї.
За результатами досліджень нами внесені уточнення у
визначення політичної ренти - це сукупність індивідуальних благ, які отримує
(або може отримати) постачальник ресурсів, фірма, бюрократ або інші організації
окрім грошових доходів і благ, що можуть бути сплачені в умовах конкурентного
ринку. Використовуючи це визначення, можна зробити
систематизацію та класифікацію основних видів та форм ренти. В першу чергу,
основні види ренти можливо згрупувати у дві великих групи: економічні види
ренти та соціально-економічні види ренти. До економічних видів ренти відносимо
ренти, джерелом яких є труд людини. Причиною виникнення ренти економічної групи
є приватна власність на рідкісний ресурс. До соціально-економічних належать
види ренти з джерелом – праця бюрократа.
Причина виникнення цієї групи ренти – розрив між рівнем мотивації громадян,
бюрократів та груп з особливими інтересами.
На наш погляд, два види ренти мають суттєвий вплив на сучасний етап
соціально-економічного розвитку України. В першу чергу - це класична рента, яка
тісно пов’язана із становленням приватної власності на землю. Цей вид ренти є
найбільш дослідженим, причому в різних типах економік. Другий вид ренти –
політична. Якщо про перший вид ми можемо говорити, що він має стимулюючий і
навіть позитивний вплив на суб’єктів рентних відносин, то про другий вид тільки
те, що він має деструктивний вплив у цілому на все суспільство.
Першою спробою кількісного вимірювання був метод оцінки втрат суспільства
від монополій, запропонований А. Харбергером. Катц і Розенберг розробили
методику оцінки втрат суспільства від політичної ренти за рахунок коштів
державного бюджету. Крім того, вони виявили зв'язок між обсягами політичної
ренти і показником ВВП на душу населення. Для розвинутих країн – чим вище
показник ВВП на душу населення, тим менші обсяги політичної ренти. Для країн,
що розвиваються, – чим нижчий показник ВВП на душу населення, тим більші
розміри політичної ренти [3,4].
Сутність означеного методу полягає у обрахунку суми відносних змін у
пропорційному розподілі між різними бюджетними програмами до попереднього
періоду. Катц і Розенберг визначають перемінну Rt як політичну ренту
для бюджетного розподілу (як пропорцію від загального розподілу урядових
видатків); Rt розраховується як сума абсолютних змін у пропорційному
розподілі у різних бюджетних програмах у році t до року (t-1):
Rt = ½
Σ | S(ti) - S(ti-1)
|, (1)
де S(ti) та S(ti-1) – доля цілі i у видатках
зведеного бюджету у році t, (t-1);
n – кількість цілей у бюджеті. [4]
Значення Rt говорить про
неефективність державних видатків, але результат може не віддзеркалювати
масштаби політичної ренти у разі, коли державний сектор має незначні розміри. У
такому випадку для оцінки втрат суспільства Wt від політичної ренти
пропонуємо використати формулу, запропоновану у роботі [4]:
Wt = Rt*(Gt/GNPt), (2)
де Wt – втрати суспільства у році t; Rt – доля політичної ренти для
бюджетного розподілу; Gt –
сума урядових витрат у році t; GNPt
– валовий внутрішній продукт у році t;
0 < Wt < 100.
Проведемо оцінку обсягів політичної ренти, отриманої за рахунок державного
бюджету, та втрат суспільства від неї в Україні (табл. 1; досліджено Зведені
бюджети України за 1992-2005 р.р.)
Як видно із табл. 1 розміри політичної ренти та втрати суспільства мають
значні коливання по роках. Ми вважаємо, що відбувається встановлення та
закріплення політично-кон’юнктурного циклу, який залежить від термінів
проведення виборів до Верховної Ради України.
Аналіз звітів Рахункової палати України виявив значні обсяги політичної
ренти, яка отримана з порушеннями, що можуть бути згруповані за наступними
напрямами: безпосереднє розкрадання, неефективне використання та використання
не за призначенням. Крім того, дослідження фактичного матеріалу дозволило
встановити та систематизувати основні способи отримання політичної ренти за
рахунок бюджетних коштів, серед яких перерозподіл
обсягів фінансування витрат; зростання загальних обсягів бюджету; безпосереднє
розкрадання бюджетних коштів; використання не за призначенням, завищення цін на
продукцію, товари та послуги, що замовлені за державними контрактами,
збільшення видатків на утримання органів державного управління та інші.
Таблиця 1. Розрахункові розміри політичної ренти та втрат суспільства, %
|
Рік |
Rt |
Wt |
|
1993 |
33,8 |
5,40 |
|
1994 |
14,1 |
2,73 |
|
1995 |
49,87 |
10,61 |
|
1996 |
5,36 |
1,17 |
|
1997 |
19,165 |
4,58 |
|
1998 |
16,34 |
3,52 |
|
1999 |
21,93 |
4,35 |
|
2000 |
9,0 |
1,68 |
|
2001 |
14,75 |
2,89 |
|
2002 |
4,9 |
0,90 |
|
2003 |
6,6 |
1,26 |
|
2004 |
5,25 |
0,92 |
|
2005 |
10,35 |
2,01 |
Примітка. Таблиця розрахована за даними [ 5-9].
Також було проведено постатейний аналіз Державного Бюджету України за
1992-2006 р.р. і виявлено політичну ренту у вигляді пільг для бюрократичного
апарату, а саме: відомча медицина та фінансування незаконно утворених органів
державного управління. На сьогодні,
інститут політичної ренти є невід’ємною частиною нашого суспільства. Розвитку
цього феномену безпосередньо сприяє сучасна інституціональна структура нашої
держави, яка складається із старих інститутів, успадкованих від СРСР, нових
інститутів капіталізму та гібридних інститутів, які утворилися внаслідок
поєднання неформальних норм та імпортованих інститутів.
На наш погляд, інститут політичної ренти належить водночас до двох
макроінститутів економіка та політика і тісно пов’язаний з інститутами
власність і державне управління. За
результатами дослідження можна виділити окремі фактори, які сприяють збереженню
і розвитку інституту політична рента, а саме: недостатній розвиток
макроінститута право і політика; правовий нігілізм; масштаби державного
сектору; інститут влада-власність; висока картелізація ринку; криза
національної ідентичності; відсутність національної еліти; простий утилітаризм,
персоніфікована довіра, опортунізм, низький рівень економічної свободи;.
наявність “груп тиску”; бюрократичний централізм.
Таким чином, за результатами дослідження вперше для України обраховано
обсяги політичної ренти, отриманої за рахунок коштів державного бюджету, та
втрати суспільства. Виявлені та систематизовані основні напрями отримання
політичної ренти за рахунок державного бюджету. Результати дослідження можуть
бути використані у розробці соціально-економічної політики нашої країни, а
також відповідниз змін у законодавстві, що унеможливлять розкрадання державного
бюджету.
Література.
1. Tullock
G. The Welfare Costs of Tariffs, Monopolies and Theft
(Електрон.
Ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.gmu.edu. – Загол. з екрана.
2. Бьюкенен Дж.
Границы свободы. Между анархией и Левиафаном. (Електр. Ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://economicus.ru. – Загол. з екрана.
3. Заостровцев А. Рентоориентированное поведение: потери для общества //
Вопросы экономики. – 2000. – №5. – С. 31–44.
4. Demirbas
D. Rent-seeking in developed and developing countries: cross section and time
series studies. (Електрон.
Ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://inomics.com – Загол. з екрана.
5. Україна у цифрах у 1995 році: Корот. стат. довід. / Міністерство
статистики України / Відп. за вип. В.В. Самченко. – К.: Техніка, 1996. – 143 с.
6. Україна у цифрах у 1997 році: Корот. стат. довід. / Державний комітет
статистики України / Відп. за вип. О.Г.Осауленко – К.: Наук. думка, 1998. –
183 с.
7. Бюджет України за 2000 (Електрон.
Ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.minfin.kmu.gov.ua. – Загол. з екрана.
8. Бюджет України за 2002 (Електрон. Ресурс) / Спосіб доступу: URL:
http:// www.minfin.kmu.gov.ua. – Загол. з екрана.
9. Статистичний щорічник України за 2005
рік / за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Вид-во “Консультант”, 2004. – 631 с.
10. Аналіз видатків на утримання органів
державного управління України в 1994 - 1999 роках /Затверджено постановою
Колегії Рахункової палати від 25 січня 2000 року за № 2-2/ Відпов. за випуск
департамент контролю та аналізу видатків бюджетів Випуск 4. (Електрон. Ресурс) / Спосіб
доступу: URL: http://www.ac-rada.gov.ua. – Загол. з екрана.
11. Про
результати аналізу використання коштів державного бюджету органами виконавчої
влади у 2002 році / Підготовлено департаментом
контролю видатків на державне управління і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 12.06.2003 № 13-2.
Випуск 19 (Електрон.
Ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.ac-rada.gov.ua. –
Загол. з екрана.
12. Закон України Про Державний бюджет України на 2005 рік від
23.12.2004 № 2285-IV (Електрон. Ресурс) / Спосіб
доступу: URL: http://www.rada.kiev.ua. – Загол. з екрана.
13. Закон України Про Державний бюджет України на 2006 рік від
20.12.2005 № 3235-IV (Електрон. Ресурс) / Спосіб
доступу: URL: http://www.rada.kiev.ua. – Загол. з екрана.