Цибіна Л.В., к.е.н, Цупренко К.А.

Криворізький економічний інститут КНЕУ ім. В. Гетьмана

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОРМАТИВНОГО МЕТОДУ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

На сьогоднішній день актуальним є необхідність впровадження нормативного методу обліку витрат як різновиду „стандарт-кост”.

Порівняємо «стандарт-кост» і нормативний метод обліку витрат. „Стандарт-кост” у перекладі означає собівартість, яку встановлено заздалегідь. З облікової точки зору - метод врахування витрат на виробництво продукції, що ґрунтується на попередньому обчисленні собівартості, коли у обліку відображаються не фактичні, а стандартні витрати і, окремо, обліковуються відхилення, що списуються на фінансові результати підприємства. В основу метода покладено чітке встановлення норм витрат: матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати тощо.

Собівартість виробу може бути визначена в будь-який час. Хоч підсумовування витрат на особовому рахунку виробу немає, але використовуються планово розроблені креслення виробу та науково-розроблені нормативи всіх витрат. Матеріальне забезпечення виробництва виробу організовано таким чином, що в цех не буде відпущено більше від того, ніж подано в специфікації на креслення виробу.

Нормативи є незмінними протягом усього терміну виготовлення продукції.

Практична значущість «стандарт-кост» у тому, що на основі встановлених стандартів можна визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробу, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, скласти звіт про результати виробництва та реалізації продукції, які підприємство планує отримати.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції у Радянському Союзі набув поширення у 80-х роках XX століття. Основне його завдання - своєчасне запобігання нераціональному використанню ресурсів, оперативний аналіз витрат з метою розкриття неврахованих резервів. Він ґрунтувався на тих положеннях, що і «стандарт-кост», які були визначені у „Типових вказівках із застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання нормативної (планової) і фактичної собівартості продукції” від 24.01.1983 р.:

- розробка нормативних калькуляцій на початок звітного періоду;

- систематичний і своєчасний облік змін норм та оперативне визначення впливу їх на собівартість продукції;

- попередній контроль витрат по даним первинних документів і фіксація відхилень від норм у момент їх виникнення;

- щоденна інформація про відхилення від норм.

Фактична собівартість визначалася по даним нормативної і відхилень від норм алгебраїчним сумуванням. В калькуляціях на виріб в цілому додавалися витрати на обслуговування виробництва.

Аналіз „плюсів” і „мінусів” двох методів обліку витрат і калькулювання собівартості може відповісти на питання, чому в системі управління виробництвом на вітчизняних підприємствах нормативний метод - аналог американської системи „стандарт-кост” - не зайняв вагомого місця.

Таблиця

Порівняльна характеристика методів обліку витрат

„стандарт-кост” і нормативного

№ п\п	Операція	„Стандарт-кост”	Нормативний метод
1	Регламентація	Не регламентується і не має єдиної методики встановлення стандартів та ведення обліку	Регламентувався до переходу обліку на національні стандарти, складені за міжнародними принципами
2	Перегляд існуючих норм	Не переглядають	Регулярно переглядається з метою уточнення
3	Розробка норм	Норми жорсткі, напружені, „ідеальні”	Дуже часто норми завищені
4	Облік змін норм	Поточний облік не здійснюють	Поточний облік здійснюють у розрізі причин і винних
5	Документування відхилень	Не документуються	Документуються ,вводяться в систему бухгалтерського обліку
6	Облік відхилень	Списують на фінансові результати	Списують на собівартість або на винних
7	Урахування суттєвості відхилень	Несуттєві відхилення не враховують	Усі відхилення враховують
8	Обчислення собівартості	За основу беруть стандартну собівартість, оскільки зміни норм відображують у прибутку	Фактичну собівартість обчислюють як алгебраїчну суму нормативної собівартості та відхилень від норм
9	Бухгалтерський облік витрат	На дебеті рахунку „Виробництво” витрати накопичуються за встановленими стандартами із нормативних документів	На дебеті рахунку „Виробництво” накопичуються фактичні витрати за бухгалтерськими документами
10	Облік відхилень витрат з управління й обслуговування виробництва	Списують на собівартість у межах кошторису, відхилення – на фінансові результати	Списують на собівартість у межах фактичних витрат, відхилення – на собівартість

Порівняння показує слідуючі негативні моменти впровадження нормативного методу обліку витрат:

1. Навмисне звеличили обсяг облікових робіт: відображували витрати в аналітичному і синтетичному обліку за фактичними даними, а потім у кожному документі проставляли норми і відхилення, що призвело до зростання не задокументованих відхилень.

2. Облік був занадто деталізований (за кожним об’єктом і кожним первинним документом). Метою деталізованого обліку було пошук винних у перевитратах, які б їх відшкодовували. Хоча у західній практиці відхилення відносять на фінансові результати, а не на винних осіб.

3. Були розроблені завищені норми витрат, що призводило до крадіжок, у вигляді надлишково випущеної продукції, і не було реальної відповідальності за витрати як на рівні цехів, так і на рівні вищого керівництва.

4. Нормативний метод витрат, як аналог «стандарт-кост» виявився непотрібним, бо функція калькуляційного обліку, яка полягає в забезпеченні планування майбутнього стану господарських операцій, залишилася незатребуваною. Вміння передбачати результати повинні мати фахівці управлінської ланки – менеджери, з високою культурою управління собівартістю на основі нормативного методу, і бажати впровадити його.

Таким чином, нормативний метод обліку витрат на виробництво, як аналог «стандарт-кост» може бути використаний там, де необхідно оперативно контролювати і регулювати витрати на підприємстві через їх передбачення і, наперед, визначати можливі планові результати.

Нормативний метод обліку витрат тоді буде більш ефективним, коли він повністю буде відповідати закордонному зразку «стандарт-кост».

Література:

1. Типові вказівки по використанню нормативного методу обліку витрат на виробництво та калькулювання нормативної (планової) та фактичної собівартості продукції (робіт) від 24.01.83 р. // Бухгалтерський облік. – 1983. - № 5. – с. 47 – 60.

2. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія. – Дніпропетровськ, 2000. – 450 с.

3. Білоусова І. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 9. – с. 3 – 5.

4. Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 12. – с. 19 – 25.

5. Слюсарчук Л.І. Облік і аналіз виробництва та продажу готової продукції (Методолого-прикладний аспект) – К., 2001. – 258 с.