Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Ковальчук Ю.Я., Килипенко Н.Є., Загорулько І.Б.

Львівська комерційна академія

Шляхи вдосконалення оподаткування

малого бізнесу.

Вітчизняна практика та світовий досвід вказують на необхідність вдосконалення існуючої системи оподаткування малого бізнесу в Україні. При цьому часто на перше місце виступають побоювання щодо можливості зменшення податкових надходжень до бюджету.

Проведені нами аналітичні порівняння та розрахунки засвідчили про достатній фіскальний потенціал прогнозної суми спрощеного податку із сукупного доходу у загальній сумі податкових зобов’язань досліджуваних суб’єктів малого підприємництва при багатоваріантній оцінці рівня податкового навантаження за умов застосування різних режимів оподаткування. Відсутність чітких тенденційних залежностей між податковими сумами та обсягами фінансово-господарської діяльності, що в кінцевому підсумку є основним джерелом формування податкової бази, слід пояснити відсутністю єдиних методологічних засад реалізації корпоративної податкової політики вітчизняних підприємств, вихідні засади якої диктуються як нестабільністю податкового законодавства, так і мінливістю пріоритетів недостатньо сформованої ринкової кон’юнктури.

Водночас, на наш погляд, оцінка ефективності спрощеного податку із сукупного доходу за коефіцієнтом лише фіскального навантаження є недостатньою, оскільки не враховує багатогранності його регулюючих механізмів. Раціональне використання регулюючої дії податків не лише може вирішити проблеми наповнюваності бюджетів, а й стимулювати процес ринкового реформування.

Серед широкого кола дослідників спрощеної системи оподаткування малих підприємств все частіше лунають пропозиції щодо її удосконалення. При цьому в центр уваги виносяться також не лише фіскально-економічні критерії формування податкової бази, а й організаційно-технічні чинники адміністрування податку.

Особливої актуальності в контексті вказаної проблематики, на наш погляд, набувають результати досліджень І. Лютого, які можна систематизувати за функціональними напрямами організації процесу вибору платників спрощеного податку, його нарахування, сплати, управління податковими відносинами і податковими зобов’язаннями [1, С. 37-38].

По-перше, вимагають деталізації та більшої комплексності вихідні передумови застосування спрощеної системи оподаткування. Зокрема, проектом Податкового кодексу чітко визначено коло суб’єктів малого підприємництва, на яких не поширюється єдиний податок, оскільки застосовано не лише обмеження щодо кількості працюючих та обсягу отриманого доходу, а й чітко визначено види господарської діяльності щодо яких спрощена система оподаткування, обліку та звітності не застосовується.

Водночас зміна цих критеріїв має супроводжуватися запровадженням диференційованих ставок спрощеного податку залежно від розмірів оподатковуваного доходу, що, з одного боку, підштовхуватиме суб’єкт підприємництва до переходу на загальну систему оподаткування, з другого – дасть можливість регулювати відносини підприємців і підприємств, що обрали спрощену систему оподаткування та їх контрагентів, які перебувають на загальній системі оподаткування.

По-друге, оподаткування виручки, передбачене чинним Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», істотно звужує базу оподаткування, залишаючи поза нею позареалізаційні результати діяльності суб’єктів підприємництва, що обрали спрощену систему. Такий підхід створює неконкурентні переваги для цих підприємств поряд з підприємствами на загальній системі оподаткування. У зв’язку з цим доцільно замість оподаткування виручки ввести оподаткування доходу від усіх видів діяльності, передбачивши винятки з нього, як і вказано у ст. 3 підрозділу 1 розділу ХVІІ «Спеціальні податкові режими» проекту Податкового кодексу. З іншого боку, доцільно було б включити у склад винятків порядок оподаткування вартості основних фондів, які реалізуються платником єдиного порядку, чіткіше визначивши об’єкт оподаткування, що виникає у зв’язку з таким продажем (первинна чи залишкова вартість таких основних фондів).

На наш погляд, перехід до оподаткування доходу є необхідним для малих підприємств, створених внаслідок роздержавлення й приватизації, де суб’єктом управління (однак не реальним власником) став трудовий колектив. З розвитком економічної самостійності та самофінансування вказані суб’єкти підприємницької діяльності зіткнулися з проблемою розмивання чітких меж між фактичними витратами на оплату праці й прибутком. Зацікавленість трудових колективів у збільшенні насамперед заробітної плати викликає прагнення до зниження частки прибутку в доході суб’єкта господарювання. Отже, у випадку оподаткування прибутку розвиток такої тенденції може призвести до різкого зменшення величини об’єкта оподаткування, а значить, з одного боку, до падіння бюджетних надходжень, а з іншого – до втрати джерела фінансування інвестицій.

Крім того потрібно врахувати, що регулювання пропорцій між фактичними витратами на оплату праці й прибутком – найважливіша сфера економічних відносин. В економіці розвинених зарубіжних країн оптимальність співвідношення споживання та нагромадження досягається через боротьбу інтересів найманого працівника і власника. Тому з боку держави не потрібні спеціальні важелі, які підтримували б дані пропорції на підприємствах, хоча опосередковано це досягається через різні ставки оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб.

По-третє, у проекті нового Податкового кодексу передбачене комплексне вирішення питання щодо сплати суб’єктами малого бізнесу на спрощеній системі оподаткування внесків до фондів соціального страхування. Соціальне значення цього питання зростає, якщо врахувати колізії між чинним законодавством з питань застосування спрощеної системи та пенсійним законодавством України. Перехід до нарахування і сплати внесків суб’єктами, які обрали спрощену систему оподаткування, на загальних підставах, повинен зняти соціальну напруженість, що виникає у разі виходу на пенсію найманого працівника фірми, що перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Виправданим буде компенсаційний механізм зменшення кількості податків і зборів, замість яких сплачується єдиний податок. Такою компенсацією, на думку І Лютого, може стати зменшення ставки єдиного податку для юридичних осіб на спрощеній системі оподаткування та зменшення ставки податку за найманого працівника для підприємців – фізичних осіб.

Крім того, варто вдосконалити механізм і спосіб переходу на спрощену систему оподаткування і механізм переходу зі спрощеної на загальну схему оподаткування. Доцільно визначити автоматичний порядок застосування спрощеної системи в наступних звітних періодах (за замовчуванням), у разі, якщо платник податку не відмовляється від неї. Це дасть можливість значно спростити процедуру продовження терміну перебування на єдиному податку та дасть значну економію витрат з його адміністрування.

На наш погляд, реалізація вказаних вище завдань поряд з оптимальним вибором об’єкта оподаткування (валової виручки або сукупного доходу) вже в короткостроковій перспективі може вирішити низку проблем економічного розвитку малого підприємництва, насамперед, легалізації бізнесу та скорочення обсягів «мінімізації» податкових зобов’язань, що має стати наслідком запровадження відповідних законодавчих ініціатив у практику фіскального механізму. Законодавче врегулювання порушених питань спрощеної системи оподаткування буде сприяти розвитку малого підприємництва.

Література:

1. Лютий І. О., Романюк М. В. Проблеми та перспективи спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва в Україні // Фінанси України. – 2007. – № 6. – С.31-38.