Твердохліб О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім.. М. Туган – Барановського

Моделі іпотечного кредитивання: зарубіжна та вітчизняна практика

Сучасний міжнародний ринок іпотечного кредитування — це складний економічний, правовий та соціальний інститут, який на шляху до свого становлення пройшов декілька етапів: від локальних ринків до загальнонаціональних і сучасного стану, за якого ринок іпотечного кредитування виходить на транснаціональний рівень. В Україні вже сформовані локальні ринки іпотечного житлового кредитування.

На шляху до становлення національного ринку іпотечного кредитування в Україні одним з важливих кроків є вивчення та аналіз іноземної практики створення та розвитку такого ринку. Ретельний аналіз зарубіжної практики дасть змогу заощадити час та уникнути багатьох помилок, які можуть виникнути під час організації вітчизняного ринку іпотечного кредитування. Вивчивши наукову літературу на тему іпотечного кредитування, можна виокремити критерії, за якими дослідники класифікують моделі іпотечного кредитування, а саме такі якмеханізм акумулювання іпотечного капіталу та взаємодія іпотечного ринку з фінансовими.

На основі цих критеріїв у світовій практиці функціонування ринку іпотечного кредитування виокремлюють такі принципово відмінні моделі його організації: збалансована автономія, скорочено-відкрита,розширено-відкрита.

Головною відмінною ознакою моделі збалансованої автономії є позичково-ощадний принцип функціонування. Згідно з цим принципом формування кредитних ресурсів відбувається не на відкритому ринку капіталів, а за рахунок цільових вкладів громадян, які прагнуть в майбутньому отримати кредит на купівлю житла. Ця модель досить поширена в усьому світі. Як правило, таку модель застосовують у країнах, в яких відбуваються економічні перетворення або виникла криза на фінансовому ринку. Її застосовують такі країни як Франція, Велика Британія, США, Канада, Австралія, Австрія, Хорватія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Казахстан та багато ін.

Скорочено-відкрита модель діє в межах первинного ринку заставних:
банки отримують від клієнтів заставні листи і використовують їх як забезпечення частини залучених ресурсів. Як правило, за такою схемою діють універсальні банки.

Організація ринку іпотечного кредитування на базі цієї моделі характеризується відносною простотою. Оскільки за такої моделі не задіяний вторинний ринок заставних, вона не потребує розвинутого ринку цінних паперів. З цієї причини вона може застосовуватись у країнах, що розвиваються, зі стабільною економікою, але не повністю сформованою інфраструктурою фінансового ринку. Завдяки тій же відносній простоті й універсальності ця модель вдало використовується у таких розвинутих країнах, як Велика Британія, Франція, Іспанія.

Розширено-відкрита модель є найбільш розвинутою моделлю ринку іпотечного кредитування і представлена у таких країнах, як США, Канада, Данія, Швеція та ін. Особливістю цієї моделі є існування розвинутого вторинного ринку цінних паперів, спеціально створеного для забезпечення ринку іпотечного кредитування довгостроковими кредитними ресурсами шляхом випуску іпотечних цінних паперів, гарантованих заставними на нерухомість. Відповідно, основні надходження кредитних ресурсів відбуваються з цього ринку. Реалізація цієї моделі потребує розширеної інфраструктури іпотечного та фондового ринків, а також планомірного сприяння держави. Розширено-відкрита модель може бути одно- або дворівневою.

Створення ринку іпотечного кредитування в Україні, з самого початку і дотепер значною мірою характеризується безсистемністю. Нині вже розроблено і прийнято багато важливих законів щодо організації ринку, випуску іпотечних цінних паперів і функціонування фондів операцій з нерухомістю, створено Державну іпотечну установу, здійснюються емісії іпотечних облігацій. Але досі не вирішено такі першочергові питання, як затвердження концепції розвитку національної системи іпотечного кредитування та захист прав кредиторів щодо реалізації заставленого майна. Застосовуючи зарубіжний досвід організації ринку іпотечного кредитування до України, можна виробити такі рекомендації. Передусім успішне створення національного ринку іпотечного кредитування в умовах низької платоспроможності населення потребує ефективної підтримки держави, зокрема таких заходів: вироблення концепції розвитку національної системи іпотечного кредитування; запровадження системи державної реєстрації права власності та обтяжень на нерухоме майно; застосовування державного контролю за діяльністю учасників іпотечного ринку; надання державної підтримки у вигляді премій, субсидії, компенсації відсоткових ставок та податкових пільг малозабезпеченим верствам населення та ін.

Зазначені дії держави, спрямовані на підтримку становлення в Україні ринку іпотечного кредитування, наведені у порядку першочергової необхідності. Можливе їх поступове впровадження, але всі ці заходи є безумовно необхідними.

Литература:

1. Ужегов А.Н. Квартира в кредит: ипотечная еделка. — СПб.: Питер, 2001.

2.Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран: Пер с фр.: В2т. — Т. 1. — М., 1994.

3. Строительные сбережения — поддержка // Финансирование жилищного строительства в Европе — опыт для других, 2001.