Строєва Віра Володимирівна

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

Внутрішній контроль в банках

Система ефективного внутрішнього контролю – це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування. З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень.

Основною проблемою організації системи внутрішнього контролю в комерційному банку для цілей управління є відсутність чіткої методологічної бази, що визначала б конкретні цілі та задачі функціонування системи внутрішнього контролю, її елементи і їхнє призначення і т.д.

Стандартами INTOSAI обумовлено, що існування належної системи внутрішнього контролю дає змогу максимально зменшити ризик помилок і порушень. Адже внутрішній контроль є інструментом управління, що дає змогу керівництву перевірити ступінь досягнення поставлених цілей. Система внутрішнього контролю має запобігати зловживанням та незадовільному управлінню, а також сприяти виконанню заходів найефективнішим способом і забезпечувати своєчасне представлення достовірної адміністративно-фінансової звітності.

При цьому система внутрішнього контролю має перевірятися вищим органом контролю, який, у свою чергу, має бути зацікавленим у наявності належного внутрішнього контролю в підконтрольних організаціях і установах. До функції підрозділу внутрішнього контролю належить інформування керівництва про усі недоліки та порушення, виявлені у системі внутрішнього контролю. Важливим елементом для прийняття внутрішнім контролером рішення стосовно напрямків, характеру, часу, обсягів і процедур перевірки є доказова інформація.

Організація внутрішнього контролю в банках має свою специфіку, тому підлягає окремому правовому регулюванню, в якому узагальнення міжнародного досвіду знаходить спеціальне відображення.

Основним міжнародним документом у цій галузі є Рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, розроблений на основі багаторічного досвіду функціонування банківських систем держав-членів Комітету.

Служба внутрішнього контролю, за визначенням Базельського комітету, здійснює постійний моніторинг функціонування банку, що забезпечує оцінку адекватності встановлених правил і процедур, а також їх дотримання. Важливо, щоб служба внутрішнього контролю була незалежною від повсякденної роботи банку і мала доступ до усіх видів операцій, внутрішні контролери надають об’єктивну інформацію про діяльність банку завдяки прямій підзвітності раді директорів або менеджментові. Періодичність і глибина перевірок, проведених службою внутрішнього контролю, має відповідати характеру, рівню складності і ризику діяльності банку. Про недоліки в роботі банку, виявлені службою внутрішнього контролю, повинні бути вчасно повідомлені керівники відповідного рівня, щоб оперативно їх усунути. Внутрішні контролери мають проводити подальші перевірки аьо здійснювати інші види моніторингу і негайно інформувати керівництво про всі невиправлені недоліки.

У законодавстві України встановлено низку норм, що регулюють питання внутрішнього контролю в банках. Так, Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що установчі документи кредитної організації повинні містити інформацію про органи внутрішнього аудиту банку (ст. 16), а органами контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит (ст. 37). Стаття 45 розкриває функціональну та організаційну структуру служби внутрішнього аудиту, а стаття 69 визначає обов’язковість розкриття інформації про стан внутрішнього контролю зовнішніми аудиторами при здійсненні обов’язкового щорічного аудиту банку.

Закон України «Про Національний банк України» встановлює, що Національний банк контролює діяльність своїх структурних підрозділів шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управлінням Націнального банку, безпосередньо підпорядкованим Голові Національного банку.

Відповідно до п. 4.2 Положення внутрішній аудит виконує такі основні функції:

* зменшення ризиків проведень операцій пов’язаних із раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;

* надання рекомендації структурним підрозділам банку в процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів систем;

* проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку з метою забезпечення аналізу й оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;

* перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю банку, дотриманням посадовими особами, працівниками банку, а також самим банком законодавчих та професійних вимог;

* складання звітів та надання висновків під час перевірки.

Національний банк України здійснює нагляд за станом внутрішнього контролю в банках. Банки надають звіти про стан внутрішнього контролю до НБУ двічі на рік, а інформація про роботу служби внутрішнього аудиту банку має включатися до пояснювальної записки банку, включеної до річної фінансової звітності.

Вдосконалення методологічної бази внутрішнього контролю передбачає три аспекти:

1. ефективне використанням інформації. Система внутрішнього контролю вимагає володіння адекватною і всебічною інформацією фінансового, операційного характеру, зовнішньою інформацією про події і умови, що впливають на прийняття рішень. Без ефективної системи обміну даними з функціями контролю в системі управління не дає користі, тому внутрішні контролери повинні працювати над її вдосконаленням.

2. розробка нормативних положень про негайну реалізацію результатів контролю. Доцільно розробити в положенні про службу внутрішнього контролю порядок реалізації результатів внутрішнього контролю з таких кроків: доведення, виправлення, перевірка виконання, консолідація проблеми.

3. встановлення взаємовідносин між зовнішніми та внутрішніми аудиторами. Слід проводити тристоронні зустрічі «нагляд-банк-аудитор», розширити предмет договору щодо зовнішнього аудиту, встановити вимоги до аудиторських висновків, негайно повідомляти НБУ про виявлені порушення, що можуть викликати крах банку, здійснювати повторний аудит (іншою аудиторською компанією), у випадку якщо він був неякісним, визначити процедури контролю якості роботи аудитора.

Отже, сьогодні, орієнтуючись на досвід функціонування банківських систем та діяльності аудиторів розвинутих країн слід вирішувати власні проблеми на підставі зрозумілих, науково обгрунтованих правил раціональної організації контролю. Вона має здійснюватись у формі співпраці співпраці ріхних ланок системи управління, банківського нагляду, зовнішнього аудиту і внутрішнього контролю.

Література:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.00 № 2121-ІІІ.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-ХІV.

3. Облік і аудит у банках: Підручник / А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька та ін.; За заг. ред. проф. А. М. Герасимовича. Вид 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006.

4. Кириленко В. Організація окремих елементів внутрішнього контролю в банках // Банківська справа. – 2006. – №3. – с. 83.

5. Дрозд І. Внутрішній контроль у кредитних організаціях // Банківська справа. – 2005. – №6. – с. 3.