Юр’єва П.Б.

Національний університет державної податкової служби України

Роль факторів у територіальній організації торгівлі

У територіальному аспекті торгівля країни є сукупністю торгівельних об’єктів окремих територіальних одиниць. Мережа об’єктів торгівлі в межах області, району, міста чи села в свою чергу, - це складна поліструктурна система з внутрішніми зв’язками між елементами та відповідно функціонально-просторовою організацією. Ця система розвивається під впливом певних факторів.

Взагалі під «фактором» (від лат. factor) розуміється «умова», «причина будь-якого процесу», «рушійна сила». Фактор у будь-якій теорії посідає визначальне місце.

Враховуючи соціальну та економічну спрямованість торгівлі та критерії ефективності організації торгівлі сформулюємо поняття «фактор територіальної організації торгівлі». Отже, фактор територіальної організації торгівлі можна визначити як сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, необхідних для вибору місця розміщення та напрямків подальшого розвитку об’єкту торгівлі з метою найбільш повного задоволення потреб споживачів в матеріальних благах та максимізації прибутку.

Фактори визначають кількісні та якісні характеристики торгівлі, впливають на обсяг товарообороту і напрями товаропотоку, визначення економічних і соціальних пріоритетів, є конкретним інструментом вирішення завдань.

Кожний фактор вирізняється особливостями свого впливу та характеризується відповідними масштабами, рівнем постійності, просторовим охопленням. Поєднання цих властивостей в територіальному розрізі може бути різним, що породжує неоднакові регіональні можливості для розміщення об’єктів торгівлі.

Велика кількість та різноманітність факторів територіальної організації торгівлі, обумовлюють необхідність їх класифікації. При класифікації треба враховувати те, що фактори територіальної організації торгівлі діють об’єктивно, породжуються різними законами, є не однотипними та мають регіональні відмінності. Зокрема, фактори територіальної організації торгівлі можна класифікувати за наступними ознаками: за місцем в соціально-економічній ієрархії (мегаекономічні, макроекономічні, мікроекономічні, мезоекономічні, наноекономічні), в територіальному аспекті (регіональні, точкові, локальні), за способом дії (мережеві, соціальні, середовищні), за характером впливу (прямі, непрямі), за походженням та соціально-економічним змістом (історичні, економічні, демографічні, соціальні, містобудівні, природно-кліматичні, інші), за способом вимірювання («м’які», «жорсткі»).

Враховуючи, те що торгівлю можна розглядати як сферу економіки та як вид економічної діяльності, вважаємо, що фактори територіальної організації торгівлі слід досліджувати в двох контекстах: фактори економіки та фактори економічної діяльності.

Перша група факторів включає фактори, що впливають на розвиток економіки, інтеграційні процеси, об’єм та структуру виробництва, зайнятість населення та його дохід, потребу в матеріальних благах, якість життя. До другої групи факторів належать фактори, які витікають з внутрішньої сутності торгівлі, змістом задач та визначені її функціями, процесами, в тому числі характером торгово-технічних операцій, особливістю праці та його привабливістю.

В умовах глобалізація економічної, соціальної та політичної діяльності на розвиток торгівлі впливають не лише фактори внутрішнього середовища, але й широке коло зовнішніх чинників. Зокрема, культура, мова, часовий пояс, політичні умови, економічна стабільність, грошова система, націоналізм, господарське право, податкова система, методи господарювання, методи торгівлі, ризики. Вагоме місце серед них займають глобальні соціально-економічні чинники, які набирають все більше сили. Отже, фактори територіальної організації торгівлі за походженням доцільно поділяють на внутрішні та зовнішні.

Сучасний стан цивілізаційного розвитку призводить до нового порядку в територіальній організації торгівлі. Механізми глобалізації викликають зростання концентрації торгівлі в окремих регіонах. Це обумовлює формування регіональних метрополій і перефірій, певному відособленню та утвердженню зверхності окремих країн. В результаті дії глобальних ринкових механізмів виникають депресивні і високо розвинуті країни і регіони, що обумовлюється різним рівнем адаптації до нових умов.

Всі групи факторів взаємопов’язані та взаємообумовлені. Разом з тим, провідну роль у розвитку торгівлі відіграють ті з них, що висвітлюють ступінь сформованості систем розселення та рівень розвитку матеріального виробництва

Виявлення головних факторів дозволяє уточнити об’єктивні критерії територіальної організації торгівлі, зокрема:

- збалансованість торгівлі з іншими структурними утвореннями регіональної економіки, підтримання певних територіальних та видових пропорцій між окремими ланками торгівлі;

- комплексність торгівлі на регіональному рівні, рівні окремих територіально-адміністративних одиниць;

- ієрархічність територіальної організації торгівлі;

- оптимальність розмірів об’єктів торгівлі в залежності від людності та адміністративно господарського значення населеного пункту;

- відповідність можливостей об’єктів торгівлі у забезпеченні населення необхідними матеріальними благами.

Таким чином, вивчення факторів – головний напрямок дослідження проблем просторового скупчення та розвитку торгівлі на регіональному рівні. Без ретельного обліку та всебічного аналізу окремих факторів, їх структурних ланцюгів та елементів груп і класів факторів неможливо скласти оптимальну схему територіальної організації торгівлі та визначити найбільш обґрунтовані міжрайонні та внутрішньорайонні пропорції та зв’язки сфер економіки. Дослідження факторів дає можливість визначити рівень та оцінити ефективність територіальної організації торгівлі.

Література:

1. Алымов А.Н., Заставный Ф.Д. Классификационные аспекты территориальной организации производительных сил. – К.: СОПС УССР, 1975. – 57с.

2. Голошубова Н. Визначальні фактори розвитку роздрібної торгової мережі // Вісник КНЕУ. – 2001. - № 4. – С. 19-26.

3. Куценко В.І., Богуш Л.Г. Опалева І.В. Соціальна сфера регіону (стан та перспективи розвитку). – К.: РВПС України НАН України, 1997. – 252с.

4. Мазаракі А.А., Воронова Є.М. Регіональні фактори розвитку внутрішньої торгівлі//Економіка і підприємництво: стан та перспективи. – К., 2002. - С.4-9.

5. Мірзодаєва Т.В. Регіональні фактори розвитку та розміщення роздрібної торгівлі (на прикладі Придніпров’я)// Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч./ РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – Ч.1. – С.133-138.

6. Чернюк Л.Г., Фащевский М.І. Роль зовнішніх чинників у розвитку продуктивних сил країни: методологічні аспекти // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (20-21 квітня 2003р.). – К.: ВГГ Обрій, 2004. – С.13-14.

7. Шарага Т.І. Передумови та фактори розвитку і розміщення торгівлі центрального економічного району України// Економіка і підприємництво: стан та перспективи. – К., 2004. – С.11-22

8. Штофер Г.А. О зарубежных подходах к определению факторов функционирования региона// Экономика и управление. – 2005. - №1. – С. 22- 25.