Самохіна К.В.

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Протягом приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищими керівними органами. Тому затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це призвело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

Варто відзначити, що питанням формування та використання власного капіталу займалися багато вчених економістів, такі як Кондратов Н.П., Єфімов О.В., Бахчисарайцев Г.А., Каннінг Д., Рудановський А.П., Модільяні і Міллер та інші.

Слід відзначити, що в економічній теорії та господарській практиці “капітал” підприємства поділяють на декілька видів, які мають десятки термінів.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття “капітал” з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування підприємства, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку [1].

Термін "капітал" (фр., англ. capital, лат. Capitals — головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для власного самозбільшення. У повсякденному житті під “капіталом” розуміють: у вузькому розумінні суму заощаджень, достатньої для ведення підприємницької діяльності, а у широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту [8].

Джерелами формування активів підприємства є власні засоби - власний капітал, позичені кошти - позичений капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого, в якому власний капітал являє собою чисті активи підприємства.

В свою чергу фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів.

Позикові кошти дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства [3].

Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Позичковий капітал підприємства – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності. 

Різновидом залученого капіталу виступають облігаційні позики (кошти, які одержані внаслідок проведення емісії облігацій). Вони можуть переходити з групи залученого до групи власного капіталу шляхом конвертації облігацій в акції. Таким чином змінюється співвідношення між власними і залученими коштами.

Співвідношення між власними і залученими коштами, які є одними з важливих фінансових показників діяльності підприємств. Їх вагомість в тому, що підприємство може досягти значних результатів при використанні різних складових капіталу. Застосування комбінованих джерел формування загального капіталу, також, значно підвищує результативність діяльності підприємства. [5]

Тому власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування власним капіталом та вироблення методики його аналізу свідчить про актуальність даної проблеми.

Література:

1.Рудановский А.П. Теория балансового учета. – М.: МАКИЗ, 2000. – 254 с.

2.Бланк И.А. Керування прибутком. - К.: Ника- Центр Эльга, 2004. – 207 с.

3.Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. – М.: Фінанси і статистика, 2005. – 176 с.

4.Абалкин Л. Бегство капитала: природа, формы, методы борьбы. // Вопросы экономики. – № 7. – 2003. – С. 12-16.