Гончарова Ю.М.

Харківський інститут банківської справи

Університет банківської справи

Національний банк України

Управління банківськими ризиками згідного принципів проекту Basel II

Basel II – це документ (інструкція), розроблений і запропонований Базельським комітетом з банківського нагляду, який містить критерії регулювання банківської діяльності. Basel II призначений для фінансових організацій та їх потенційних кредиторів. Документ передбачає обов’язкове управління ризиками і вимагає поліпшення забезпеченості власним капіталом. За допомогою спеціальних рейтингів фінансові установи оцінюють кредитні ризики позичальників. Відповідно до цього визначається величина власного капіталу, яку повинен підтвердити банк. Методологія виміру і визначення достатності капіталу, що викладена у Basel II, заснована на передуючих теорії і практиці складання і функціонування системи управління ризиками банківської діяльності.

Головним нововведенням угод Базель ІІ є встановлення трьох різних варіантів розрахунку кредитного і операційного ризиків. Як по кредитному, так і по операційному ризику передбачається три методи підвищення чутливості до ризиків, що дозволяють банкам і органам нагляду обирати для себе такі методи, які, на їх думку, є найбільш привабливий для даного етапу розвитку діяльності банку і інфраструктури ринку.

1. Перший компонент (мінімальні вимоги до капіталу). У рамкам першого компонента Basel II встановлено чіткі вимоги до капіталу стосовно ризиків у діяльності банків, які обумовлені помилками у внутрішніх системах, процесах, діях персоналу, або зовнішніми подіями, такими, як, наприклад, стихійні лиха. Аналогічно можливостям у виборі методів оцінки кредитного ризику, банки і органи нагляду мають змогу обрати один з таких підходів до оцінки операційного ризику, як базовий індикативний, стандартизований або «продвинутий», які найбільш повно відповідають якості та складності систем внутрішнього контролю за даним видом ризику.

2. Другий компонент (Поточний контроль) Basel II встановлює необхідність здійснення ефективного процесу нагляду за внутрішніми системами оцінок ризиків банку, який направлений на підтвердження того факту, що керівництвом банку виносяться адекватні судження про рівень ризику і, відповідно, величина капіталу, який створює банк для їх покриття, достатня. Органи нагляду оцінюватимуть напрями діяльності кожного окремого банка і індивідуальний характер ризиків, який є для них прийнятним, для того, щоб визначити доцільність підвищення мінімальних вимог до капіталу, встановлених в рамках першого компонента Базеля ІІ, а також оцінити необхідність застосування коригуючих заходів.

3. Третій компонент (Ринкова дисципліна) Піднімає значимість ринкової дисципліни у цілях розумного правління банками шляхом підвищення ступеня відкритості офіційної звітності. Цей компонент визначає перелік інформації, яка підлягає публічному розкриттю, що дозволяє більш точно оцінити адекватність капіталізації банка.

Розглядаючи положення Basel II, можна сказати, що його втілення в українських організаціях призведе до підвищення їх конкурентоспроможності. Банки матимуть змогу більш ефективно керувати своїми ризиками, отримають більш повну і детальну інформацію, своєчасну і якісну інформацію про ризики і матимуть змогу більш точніше давати оцінку співвідношенню ризику і дохідності. Підвищення ефективності управління ризиками призведе до підвищення ефективності системи інформаційної безпеки. Крім того, втілення вимог Basel II призведе до підвищення привабливості компанії для інвесторів і партнерів, а також ринкової ціни компанії, сукупність систем нагляду забезпечить захист інтересів вкладників і кредиторів банків, а також виявлення потенційних проблем на різних стадіях їх виникнення попередить банкрутство банків. Але поряд із позитивними факторами впровадження для український банків існують і негативні моменти: по-перше, це висока вартість втілення проекту і дуже пізні строки введення (лише з 2016 року), а по-друге, суттєвою перешкодою є управління операційними ризиками, тому що ні в одному українському банку немає комплексної системи управління ризиками, а більшість організацій взагалі не використовує управління, орієнтоване на ризик