Вітренко М., Чайкіна І.

Науковий керівник Косова Т. Д.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Історія розвитку Базельських угод.

Розвиток української економіки та сучасний характер міжнародних фінансових відносин України з іншими країнами залежать від багатьох чинників і, зокрема, від чинника ризику тієї чи іншої економіки, системи оцінки ризиків у сфері банківської системи. Адже чим передбачуванішою і прогнозованішою буде банківська діяльність в Україні, тим більшим буде рівень міжнародної довіри до нашої країни.

Актуальні проблеми багатьох сучасних комерційних банків, окрім іншого, включають наступне: неіснуючі, слабкі або обходжені умови договорів, нечіткі або дуже ліберальні умови повернення позик, неадекватний фінансовий аналіз, недостатня заставна підтримка, завищені коефіцієнти фінансового важеля (левереджа), поворотні платежі, залежні від надоптимістичних або необґрунтованих грошових потоків.

Якщо і існує єдиний засіб боротьби з цими проблемами, то це – регулювання капіталу банків. Основною формою регулятивної дії на банки в даний час є нормування достатності капіталу. Впровадження такого підходу в практику роботи національних регулюючих органів було ініційоване Комітетом Базеля з банківського нагляду.

За останні 20 років, завдяки зусиллям Комітету Базеля, був досягнутий помітний прогрес в області розвитку методології оцінки банківських ризиків.

Комітет Базеля з Банківського Нагляду - це комітет органів банківського нагляду, які засновані керуючими центральних банків Групи Десяти країн в 1975 р. у відповідь на серйозні порушення в міжнародному валютному обігу і банківській справі. Комітет складався тоді з високопоставлених представників органів банківського нагляду і центральних банків з Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембурга, Нідерландів, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Сполученого Королівства і Сполучених Штатів. Комітет Базеля не є наднаціональною і правовою юридичною організацією. Зазвичай він збирається в Банку Міжнародних Розрахунків в Базелі, де розташований і його постійний Секретаріат. Перше завдання Комітету відповідно до мандата, виданого його засновниками, полягало в розробці заходів вдосконалення систем раннього сповіщення про проблеми в банках. На початок 1980-х років однією з головних цілей комітету стало прагнення виробити загальний стандарт, якому могли б слідувати всі великі і міжнародно активні банки. Результатом діяльності Комітету був випуск в 1988 р. так званої Угоди (Basel Accord) Базеля, якою була встановлена система правил, придатних для використання банками при взаємодії один з одним на практичному рівні. Таблиця 1 відображає головні етапи прийняття Базельських угод та їх основних положень.

Таблиця 1. Базельські угоди: хронологія упровадження

Рік укладення угоди / Назва	Основні характеристики угоди	Наслідки упровадження / проблеми.
1988 Перша Базельська угода — угода між Базельським комітетом з банківського нагляду та країнами — членами МВФ (ратифікована 100 країнами світу)	Ґрунтувалася на розширеному поясненні природи різних категорій ризиків; визначила стандарти достатності капіталу для найбільших транснаціональних банків; встановила загальновизнані інституціональні межі для регулювання банківської діяльності і підтримання стабільності фінансово - банківських систем	Вирішувала деякі проблеми фінансової нестійкості та підвищення ризиків за високоприбутковими позабалансовими банківськими операціями, але стандарти достатності капіталу непрямо сприяли продажу високонадійних кредитів; надання автономності прийняття рішень операцій не сприяло підтриманню стабільності фінансово-валютної системи; виникла потреба удосконалення вимог до регулятивного капіталу банків з метою зменшення кредитних ризиків
1996 внесення поправок до Першої угоди	Визначено вимоги щодо ринкових ризиків, моделі оцінки ризиків, що дають змогу визначити рівень портфельних ризиків за інструментами (цінні папери/валюта) у відповідності з встановленими параметрами	Виникла проблема внесення до угоди пункту, що дозволятиме кредитним інститутам використовувати свої моделі для визначення регулятивного капіталу за кредитними ризиками
Червень 1999 новий рекомендаційний документ Базельського комітету	Розроблено та запропоновано для обговорення пропозиції щодо перегляду Першої Базельської угоди, щоб забезпечити відповідність мінімальних вимог до капіталу новим ризикам банківської діяльності	До кінця 2000 року — зібрано 200 коментарів та приміток до документа 16 січня 2001 року — виходить новий доопрацьований варіант документа До 31 травня 2001 року — завершено консультації

Продовження таблиці 1.

Кінець 2001 р. опубліковано перший варіант нової Базельської угоди "Новий механізм визначення достатності власного капіталу"	Мала набрати чинності з 2004 р. разом із новою директивою Європейського союзу з питань достатності капіталу	Січень - травень 2001 р. - висловлено 250 критичних міркувань та доповнень, що призвело до зміни плану-графіка введення в дію Нової угоди; червень 2001 р. - визнано за потрібне дотримання підходу, що об'єднує у собі нагляд та ринкові принципи з новими принципами достатності капіталу; початок 2002 р. - вихід нової редакції документа; до кінця 2002 р. - доопрацювання нової угоди
До кінця 2002 р. завершальна стадія доопрацювання нової Базельської угоди	Максимально враховані коментарі та доповнення і визначені нові вимоги до власного капіталу (здійснення так званого "калібражу") щодо покриття як деяких кредитних, так і операційних ризиків	Створення сприятливіших умов для ризиків у процесі здійснення банківської діяльності
2007 р. Упровадження нової Базельської угоди	Основні положення: універсальний характер усіх банківських та кредитних інститутів: нові принципи та інструменти Їх реалізації; створити новий ефективний механізм пруденціального нагляду за банками; містить три основних принципи, які посилюють ефект здійснення внутрішнього та зовнішнього контролю за ризиками, а також використання кількісних та якісних нормативів управління ними

26 червня 2004 року керівники центральних банків і керівники органів банківського нагляду 10 країн - утворювачів системи Базеля схвалили документ відомий як Угода Базель – II, головною метою упровадження якого є: створення рівних конкурентних умов для операцій кредитних інститутів на міжнародних ринках; забезпечення повної відповідності обсягу власного капіталу банків усій сукупності ризиків, які супроводжують їхню діяльність; універсалізація можливості застосування коефіцієнта Кука (новий коефіцієнт на консолідованій основі застосовуватиметься одночасно до усіх банківських установ, незалежно від їхніх розмірів, ступеня диверсифікації діяльності чи країни походження); створення ефективного механізму нагляду за банками у подальшому. Загальні цілі формату Базель II полягають в забезпеченні адекватної капіталізації банків і в стимулюванні удосконалень в банківському ризик - менеджменті так, щоб підсилити стабільність банківської системи в цілому.

Базель II встановлює певні ставки капітального резервування під експозиції ризиків втрат пов'язаних зі збоями в системах, процесах і людській компоненті; покращує чутливість методики до генерального ризику кредитних втрат встановлюючи вищі рівні капітального резервування для тих позичальників, рівень ризику яких оцінюється високо, дозволяє використання так званої “системи внутрішнього рейтингу” (“internal ratings-based” (“IRB”), при яких банк покладається на свою власну оцінку кредитного ризику кожного позичальника окремо.

Отже, Базельська угода-II є визначальною в роботі усіх фінансових і банківських структур ЄС: від членів правління до співробітників відділів. Новий механізм оцінки ризиків істотно впливає на зменшення термінів організації процесу кредитування, що веде до зниження витрат і значного здешевлення кредитів та інвестицій. Нові стандарти поширюються на всі послуги, в тому числі страхування, фінансовий аудит, рейтингову оцінку, консалтинг тощо.

Аналіз різноманітних поглядів теоретиків та практиків щодо оцінки можливого впливу Базеля II спонукає до ряду висновків. На даний момент не існує 100-% впевненості щодо позитивних чи негативних наслідків його впровадження в економічно розвинутих країнах, не кажучи вже про країни з перехідною економікою, в тому числі й Україну. Проте імплементація цих рекомендацій у національне законодавство є пріоритетним завданням для нашої держави у зв'язку з її євроінтеграційними прагненнями та майбутнім вступом України до СОТ. Інакше вітчизняні банки ризикують опинитися в ізоляції від зовнішніх ринків. Оскільки Національний банк України своїм листом від 30 грудня 2004 року започаткував курс у напрямі Базеля II, слід не гаючи часу здійснити низку кількісних та якісних досліджень його впливу на національну економіку з метою реалізації якомога більшої кількості переваг та уникнення негативних наслідків, таких, наприклад, як зростання витрат вітчизняних банків, збільшення конкурентної переваги іноземних банків в Україні, а також можливе подальше погіршення умов діяльності малих і середніх підприємств.