Жданова І. В., Рогозян Ю. С., Гришко Л.В.

Донбаський державний технічний університет

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ВИРОБНИЦТВО ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ КАЛЬКУЛЮВАННЯ

Для успішної організації виробничого процесу, можливості дотримання затверджених норм необхідно знати економічну природу собівартості, особливості її формування, склад виробничих витрат та шляхи його зниження.

Способи обчислення собівартості продукції поєднується з методами обліку витрат, чітко не виокремлюються. Проте, використовуючи різні способи, можна отримати неоднакову величину собівартості певного виду продукції, хоча загальна сума витрат при цьому залишається незмінною. Тому вибір конкретних методів калькулювання залежить від потреб отримання необхідної інформації для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Методи калькулювання, які слід застосовувати в господарстві, потрібно обов’язково відображувати в наказі про облікову політику, як правило, цьому питанню зовсім не приділяється увага в цьому важливому внутрішньому нормативно-правовому акті кожного підприємства.

Отже, вважаємо, що метод калькулювання – це спосіб групування витрат за об’єктами калькулювання та прийоми калькуляції як технічний засіб розрахунку собівартості продукції.

Управління витратами на виробництво можна за умов застосування таких систем калькулювання витрат як директ-кост і стандарт-кост і розрахунку собівартості одиниці продукції.

Розглянемо питання можливого застосування методу калькулювання директ-костинг на підприємстві. Керівнику доцільно мати інформацію про ціну і собівартість, отриману розрахунком за витратним методом із застосуванням калькулювання витрат за діючими нормами відхилень від їхнього змінення, а також про собівартість, обчислену методом директ-костинг, і загальну планову суму постійних витрат.

Але застосування методу калькулювання директ-костинг на підприємстві має переваги і недоліки.

Переваги даного методу є:

1. Звіти про витрати складаються на основі калькулюванні змінних витратах, які дозволяють приймати поточне рішення й здійснювати оцінку окремих сегментів діяльності.

2. Спрощується калькулювання собівартості продукції, а оцінка запасів здійснюється виходячи з поточних витрат, які необхідні для виготовлення певних виробів.

3. Величина операційного прибутку перебуває в прямої залежності від реалізації продукції.

4. Розрахунок критичної крапки обсягу виробництва прогнозує поводження собівартості продукції залежно від фактора обсягу або завантаження устаткування.

5. Забезпечення можливості швидко переорієнтувати виробництва у відповідь на мінливий рівень ринку.

6. Дозволяє знаходити найбільш вигідні комбінації ціни й обсягу.

7. Спрощує нормування, планування, облік і контроль за собівартістю.

Постійна частина загально-виробничих витрат по виробах не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються по виробах адміністративні витрати і витрати на збут. Отже, застосовуючи систему директ-костинг фактичної собівартості кожного виробу і не може порівняти її з відпускною ціною.

Якщо підприємство здійснюватиме калькулювання неповної собівартості, то повну собівартість воно може отримати тільки позасистемно, розрахунково. А це загрожує недостовірними результатами аналізу в наслідок можливих помилок. До цього варто додати, що проведені дослідження на підставі даних промислових підприємств свідчать, що калькулювання неповних витрат призводить до безсумнівних помилок через неможливість розподілу в обліку витрат на змінні і постійні. Тему застосування системи директ-костинг може спричинювати «програмовані» помилки – недоліки цього методу, [2, с. 456-457].

Кожне підприємство самостійно вибирає метод обліку витрат виробничої собівартості. Цей вибір залежить від роду діяльності підприємства. Але останнім часом і великі й дрібні підприємства. Але останнім часом і великі й дрібні підприємства вибирають метод директ-костинг. Цей метод як і всі інші має свої недоліки й переваги.

Суть системи директ-костинг зводиться до наступного, тільки прямі витрати цілком ставляться на загальні фінансові результати того звітного періоду в якому вони виникли. Така система обчислення собівартості ґрунтується на змінних виробничих витратах.

Література:

1. І. Білоусова "Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції" // Бухгалтерський облік і аудит № 9, 2006 р. с. 3 – 5.

2. Бахрушина М. А., Бухгалтерский управленческий учет: Учебник. – 3-е изд. доп. и пер. – М.; Л., 2004. – 576 с.

3. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. – К.,2003. 704 с.

4. Карпова Т. П. Управленческий учет: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2004. – 351 с.