Секція: Економіка, 1. Банки і банківська система;

Кулинич І. Ю., Хуснутдінова Г. О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПЕРСПЕКТИВИ ПЕРЕХОДУ КРЕДИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ НА НОВІ СТАНДАРТИ БАЗЕЛЯ II

Порушена тема нині надзвичайно актуальна для вітчизняної банківської системи. Сталий розвиток фінансового сектору і перспективи вступу до Світової організації торгівлі роблять Україну та її банківську систему привабливими об'єктами для інвестицій, у тому числі іноземних. Чим буде  регулюватися банківський бізнес у найближчому майбутньому? Нова редакція Базельської угоди про капітал і є найголовнішим "рамковим" документом, на який мають спиратися органи банківського нагляду кожної країни, котра піклується про власний розвиток.

Теоретичні і практичні питання діяльності фінансових посередників в ринкових умовах досліджені в роботах таких зарубіжних авторів, як Ю. Брігхем, Л.Дж.Гитман, М.Д.Джонк, Дж. Майерс та інші. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з питань ризиків у банківській діяльності знайшли відображення у працях вітчизняних вчених О. В. Дзюблюка, А. М. Мороза, В. В. Вітлінського, Л. О. Примостки, Кротюк В., Куценко О. та деяких інших. Абсолютно очевидно, що сьогодні на путі євроінтеграції нашій країні потрібно поглиблене наукове осмислення ролі держави в області реформування банківської сфери і створення ефективної системи залучення коштів в процес фінансування розвитку економіки України.

Базельська Угода про  капітал (Базель І) у редакції 1988 р. містила три основні постулати:

1)  капітал банку складається з ос­новного та додаткового;

2)   банки   повинні   утримувати капітал для покриття кредитного ри­зику. Кредитний ризик оцінювався за допомогою вагових коефіцієнтів ризику;

3)    в   будь-який   момент   часу співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з ураху­ванням коефіцієнта кредитного ри­зику, не повинно бути меншим 8% [1, с. 3].

Відносна простота й доступ­ність окреслених методик і підходів спричинили­ запровадження тією чи іншою мірою до 2004 року Базеля І у майже 130 країнах світу, в тому числі в Україні, причому щодо всіх банків — об'єктів нагляду незалежно від їх "міжнародної активності".

За Базельською Угодою про капітал встановлю­валися такі "правила гри" для банків­ського регулювання:

1)  джерелом перекриття банків­ських ризиків та збитків є капітал бан­ку. Він складається з двох обов'язко­вих компонент: основного капіталу (капіталу першого рівня) та додатко­вого (капіталу другого рівня), а також — у деяких випадках — із капіталу третього рівня. Для кожної компо­ненти та для їх суми — регулятивно­го капіталу — існують певні обмежен­ня, покликані забезпечити макси­мальну якість, а отже, — перма­нентність банківського капіталу. Ме­тодика розрахунку капіталу була від­носно простою, універсальною інст­рукцією, побудованою за принципом "крок за кроком";

2)  банки повинні були тримати капітал для покриття двох основних категорій ризиків:

кредитного ризику, який розрахо­вувався як сума добутків балансових активів, та кредитних еквівалентів позабалансових інструментів на відпо­відні вагові коефіцієнти ризику;

ринкового ризику, який скла­дається із чотирьох складових:

— процентного ризику в так званій "торговельній книзі" (розраховувався як сума загального та спеціального ри­зиків);

— ризику пайових цінних паперів у "торговельній книзі" (також розрахо­вується як сума загального та спеціаль­ного ризиків);

— валютного ризику (розраховується спочатку окремо для кожної валюти, а потім—як комбінація всіх позицій з ура­хування ефекту портфеля);

— ризику товарних контрактів. Сума всіх перелічених вище ризиків

давала так званий "еквівалент зваже­них за ризиком активів "';

3) у будь-який момент часу спів­відношення між регулятивним капіта­лом банку та еквівалентом його зваже­них на ризик активів — адекватність капіталу — не повинно бути меншим, ніж 8%. На практиці банки мають підтримувати адекватність капіталу на рівні, вищому за мінімально не­обхідний, аби ефективно протистояти різноманітним шоковим потрясінням [1, с.3].

Базель ІІ не замінює попередні редакції Угоди про капітал, а лише доповнює їх. Він є черговою поправкою до угоди, а не новим самостійним документом. Базель II складається із трьох компонентів:

—  мінімальні вимоги до капіталу;

— контроль з боку нагляду;

— ринкова дисципліна.

Основними компонентами Базеля II є: розрахунок капіталу, контроль з боку нагляду і ринкова дисципліна.

Перша компонента — „Розрахунок капіталу” — містить методологію розрахунку мінімально не­обхідної величини капіталу для трьох ризиків: кредитного, ринкового та операційного. Найцікавішим момен­том є наявність кількох альтернативних варіантів кількісної оцінки кож­ного з ризиків [1, с.4].

У другій компоненті — „Контроль з боку нагляду” — наголошується на необхідності ретель­ного та всебічного контролю з боку органу банківського нагляду за по­рядком та результатами розрахунку адекватності капіталу кожного окре­мого банку. Аналога цій опорі у попередніх версіях угоди не було. Ця компонента базується на чо­тирьох принципах, які регламенту­ють обов'язки і повноваження банків та органів регулювання щодо оцінки адекватності капіталу. Без дотриман­ня цих принципів говорити про по­вноцінне запровадження Базеля II не­можливо [1, с.4].

У третій компоненті — „Ринкова дисципліна” — наголошено, що в оцінці адекватності капіталу зацікавлений не лише банк та органи нагляду, а насамперед клієнти, які бажають знати, чи можна довіри­ти свої кошти цій фінансовій установі. Без розкриття інформації для клієнтів, оприлюднення звітності неможливо досягти стабільності банківської сис­теми та довіри до неї, в чому, власне, і полягає завдання банківського на­гляду. Розкриття інформації у звітності банків регу­люється не лише Угодою про капітал, а й іншими документами міжнарод­ного рівня, зокрема обліковими стан­дартами. Базель II доповнює облікові стандарти щодо звітності і вимагає від банків розкриття інформації кіль­кісного (статей звітності, показників і коефіцієнтів) та якісного характеру (інформації про корпоративну струк­туру банку, цілі управління різними портфелями, практику ризик-менеджменту тощо) [1, с.4].

Таким чином, прийнято документ, який на довгі ро­ки стане дороговказом для банків­ських наглядовців усього світу.

На європейському ринку фінансових послуг 14 червня 2006 р. Європейським Парламентом і Радою схвалено підхо­ди до вимог щодо капіталу, яким по­винні відповідати банки та інвес­тиційні компанії в XXI столітті. Акти мають на меті забезпечити послідовне застосування на території ЄС нових міжнародних підходів до вимог щодо капіталу, схвалених Базельським комітетом з банківського нагляду в червні 2004 р.

Ключовий аспект нових підходів — їх гнучкість, що надає можливість установам застосовувати найадекватніші підходи залежно від ситуації та характеристик власної системи уп­равління ризиками. Замість загаль­ного підходу, який діяв до 2006 р., пропонується нова структура, що складається з трьох різних підходів і дає змогу фінансовим установам ви­брати з них найприйнятніший: про­стий, середній чи прогресивний. Можливість використання простого й середнього підходів фінансовими установами має бути забезпечена державами-членами з кінця 2006 року, а прогресивного — з кінця 2007 року [3].

Забезпечивши тісніший зв'язок капіталу фінансових установ із ризи­ками, з якими їм доводиться стикати­ся, нові підходи підвищують захист прав споживачів фінансових послуг, посилюють фінансову стабільність та сприяють конкурентності на євро­пейському ринку фінансових послуг.

Слід зазначити, що НБУ у рамках роботи над запровадженням Базель ІІ вже здійснив ряд заходів, спрямованих на підвищення прозорості банківської системи. Так, у примітках до фінансової звітності банки України повинні розкрити інформацію про управління ризиками, управління банком, його платоспроможність [2, с. 8].

Таким чином, Базель ІІ - найважливіший документ, що визначає різні варіанти розрахунку кредитного, ринкового і  операційного ризиків, методів управління цими ризиками і  розрахунку достатності капіталу. Незалежно від  того, яким чином упроваджуватимуться ці принципи в  Україні (у  зредукованому або в  повному варіанті, по  ешелонах або одноразово), рано чи пізно це відбудеться.  Врешті-решт банки самостійно прийдуть до  системи ризик-менеджменту, аналогічної визначеним в  угоді принципам, — конкуренція примусить.

Список використаних джерел

1.    Кротюк В., Куценко О. Базель II: нова концептуальна редакція Базельської угоди про капітал // Вісник НБУ. – 2006. - № 3 (121). – С. 2-5.

2.    Кротюк В., Куценко О. Базель II: контроль з боку органу нагляду та ринкова дисципліна // Вісник НБУ. – 2007. – № 5 (135). – С. 3-8.

3.       Юрків В. Європейський Союз запроваджує Базель II // Вісник НБУ. – 2006. – № 9 (127). – С. 32.