Філімонов П.П.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Украина

Реформування податкової системи: посилення стимулюючої функції податків

За період становлення в Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Законодавство з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій.

На відміну від країн ЄС податкова система України не повною мірою виступає інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Досить мало податкове законодавство використовує стимулюючу фонкцію, як засіб збільшення надходжень, підвищення податкової культури суб`єктів господарювання та економічної активності і ефективності господарської діяльності, раціонального використання ресурсів та інше.

Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза.

Серед найвпливовіших недоліків існуючої податкової системи можна виділити наступні:

1. Регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження на використання природних ресурсів, оптову і роздрібну торгівлю і надання послуг негативно впливає на розвиток економіки;

2. Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак неприйнятний на даному етапі розвитку економіки України. Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.;

3. Застосування спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва без чітко виписаних у відповідному Законі норм, з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до низки певних і суттєвих проблем. Таких як: викривлення мотивації підприємницької діяльності; створення умов для побудови схем уникнення оподаткування; використання суб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють на загальній системі;

4. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

5. Діяльність відповідних державних органів щодо реалізації податкової політики в сфері оподаткування, є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору;

6. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності;

7. Проблеми системного характеру у податковій системі взагалі та зокрема в податкових органах обумовлені недосконалою законодавчою базою, структурою податкових органів, рівнем взаємодії із іншими органами державної влади та значною кількістю податків. Серед яких доцільно виділити: відсутність ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб'єктів господарювання за невиконання своїх фінансових зобов'язань; недосконалість системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом; можливість відстрочення (розстрочки) сплати всієї суми податкового зобов`язання до настання граничного терміну сплати; проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків; неврахування особливостей господарської діяльності окремих галузей господарства; недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування; нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг; наявність можливостей застосування схем ухилення від оподаткування.

Загальною метою реформування податкової системи більшість фахівців з цього питання визначають у приведення податкової системи до єдиного, цілісного і гармонійного поєднання законодавчих і нормативних документів таким чином, щоб забезпечувалась відповідність пріоритетам державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики, встановлення ліберального відношення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов'язання, і посилення відповідальності за несплату податків.

Оскільки податкова система нерозривно пов`язана із всіма сферами суспільства тому серед пріоритетів реформування визначено спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв'язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, реформування податкової системи може здійснюватися за трьома етапами. На першому етапі провести заходи, спрямовані на подолання основних недоліків податкової системи. На другому етапі реалізувати положення Податкового кодексу для створення сприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі шляхом нормативно-правового забезпечення впровадження Податкового кодексу. На третьому етапі провести поглиблення реформування податкової системи з урахуванням досягнутого соціально-економічного рівня розвитку держави. Впровадження наведених етапів дозволить покращити не тільки соціальне і економічне становище в державі, а й дозволить розв`язати низку проблем державного рівня, створених недосконалою системою оподаткування та неефективною реалізацію стимулюючої функції.