Державне управління / 2. Сучасні технології управління

 

к.е.н. Матвієнко П.В.

Київський інститут банківської справи

 

Рейтингове оцінювання надійності банків – дієвий механізм підвищення ефективності державного

управління банківською діяльністю

 

Державне управління банківською діяльністю спрямоване насамперед на підвищення ефективності діяльності банківських установ, забезпечення їх фінансової надійності, збільшення довіри до банківської системи з боку клієнтів, населення та інвесторів, попередження криз в банківському секторі. Важливу роль в цьому відіграє Національний банк України (НБУ) - центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, який здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків. З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків НБУ встановлює для них обов'язкові економічні нормативи та здійснює постійний нагляд за їх дотриманням. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком [1]. Незважаючи на це ефективність системи раннього реагування та попереджувальних заходів НБУ є невисокою, зберігається імовірність виникнення негативних ситуацій. Так, протягом 1992-2007 рр. було ліквідовано 109 банків [2, c. 155-156], а станом на 1 березня 2008 року у стані ліквідації перебувало 20 банків [3].

В зв’язку з вищезазначеним, виникає необхідність розробки ефективних методик рейтингового оцінювання фінансово-економічної діяльності банків та банківської системи в цілому. З метою вирішення цього завдання, яке є актуальним в однаковій мірі, як для самих банків та їх клієнтів, так і для кредиторів, органів банківського нагляду, і в першу чергу НБУ, автором розроблена динамічна методика визначення узагальнюючої оцінки (рейтингу) [4]. Вона дає можливість здійснювати дистанційний моніторинг фінансової стабільності банківської системи шляхом розрахунку рейтингової оцінки надійності банківських установ на базі економічних нормативів НБУ [5], які відображені у таблиці 1.

Таблиця 1. Економічні нормативи Національного банку України*.

№ з/п

Групи ризиків

Назва нормативу

Формула

А

1

2

3

1.

Ризик капіталу

Норматив регулятивного капіталу (Н1)

РК – (1 500 000 або 5 000 000 або 8 000 000) 0

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2)

Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

2.

Ризик ліквідності

Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

Норматив поточної ліквідності (Н5)

Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

3.

Кредитний  ризик

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

4.

Інвестицій-ний ризик

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

Норматив загальної суми інвестування (Н12)

5.

Валютний ризик

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13)

Норматив ризику загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1)

Норматив ризику загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2)

 

* Економічні нормативи Національного банку України приведені до виду, коли їх зростання означає покращення стану банку.

Перелік та позначення агрегованих статей балансу, які використовуються у формулах таблиці 1 наводяться в таблиці 2.

Таблиця 2. Перелік та позначення агрегованих статей балансу, що використовуються для розрахунку нормативів.

Позначення статей балансу

Назва  агрегованих статей балансу

1

2

РК

-

регулятивний капітал банку

РК1

-

регулятивний капітал банку, невідкоригований на основні засоби

ОК

-

основний капітал (капітал першого рівня)

Ар

-

активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику

ЗА

-

загальні активи банку

Ккр

-

кошти на кореспондентських рахунках

Ка

-

кошти у касі

Рп

-

поточні рахунки для розрахунку нормативу ліквідності

Апв

-

активи первинної та вторинної ліквідності

З

-

зобов’язання банку

Ал

-

ліквідні активи

Зк

-

короткострокові зобов’язання (до одного року)

Зс

-

сукупна заборгованість щодо одного контрагента

Зв

-

сукупна заборгованість за всіма контрагентами

Зін

-

сукупна заборгованість щодо одного інсайдера

СЗін

-

сукупна заборгованість щодо всіх інсайдерів

СТ

-

статутний капітал банку

Кін

-

кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/паїв) окремо за кожною установою

Кіню

-

кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/паїв) будь-яких юридичних осіб

ЦП

-

цінні папери  в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж

Вак

-

вкладення в капітал асоційованих та дочірніх установ

ВП

-

загальна відкрита валютна позиція

ДВП

-

загальна величина довгої відкритої валютної позиції банку

КВП

-

загальна величина короткої відкритої валютної позиції банку

 

Узагальнююча оцінка з використанням нормативів НБУ дає змогу порівняти банки по ступеню їх надійності, як у динаміці, так і на задану дату. Оскільки не всі показники рівноцінні по своїй значимості, то здійснюється регулювання ваговими коефіцієнтами. Крім цього методика дозволяє об’єднати показники за групами ризиків: ризик капіталу, ризик ліквідності, кредитний ризик, інвестиційний ризик та валютний ризик. Формалізація такого підходу зводиться до наступного. Вибирається m загальноприйнятих важливих показників , які об’єднуються у g груп за ризиками. При цьому у j – ту групу входить Sj показників (). Після введених позначень економіко-математична модель реалізації проблеми рівноцінності представлення утворених груп показників виглядає наступним чином:

, ,                                                                

де  - кількість балів по і-му показнику, що входить у j-ту групу показників; N – максимальна кількість балів по показнику;  – ваговий коефіцієнт по  і-му показнику j-ої групи, який розраховується за формулою: .                                                                                                          (1)

Суттєвим недоліком рейтингових систем оцінювання діяльності комерційних банків є те, що вони не диференціюються за категоріями користувачів цієї інформації, адже представники різних категорій висувають і різні вимоги до рейтингів. Створення механізму всебічної оцінки фінансового стану того чи іншого банку, доступного для вкладників та всіх тих, хто стоїть перед проблемою – якому банку довірити свої кошти, забезпечить умови для підвищення довіри населення до банківської системи. Для цього інформації про рівень процентних ставок, історію банку, масштабність діяльності тощо недостатньо. Крім цих факторів, які впливають на вибір клієнтами банку слід додати результати експрес-діагностики «фінансового здоров’я» банку. З цією метою автор пропонує розроблену ним, просту для розрахунків та доступну для розуміння, методику побудови рейтингу банків [4].

Суть методики зводиться до наступного. Вибирається набір важливих показників, які всебічно характеризують діяльність банку. По кожному з них задається граничне (нормативне) значення. Показники мають бути невід’ємними і однонаправленими, тобто їх зростання означає покращання стану банку і навпаки. Граничні значення можуть задаватись у вигляді нормативів і розраховуватись як середні значення серед банків, які беруть участь у побудові рейтингової оцінки. Вибирається n-бальна шкала. Якщо фактичне значення перевищує граничне, то по цьому показнику банк отримує n балів, в іншому випадку – 0. У підсумку утворюються дві групи банків – для яких виконується норматив, і ті, для яких він не виконується. Для деталізації результату доцільно здійснювати його диференціацію всередині утворених груп за критерієм близькості до граничного значення. З цією метою визначається інтервал, у межах якого здійснюватиметься диференціація. Тобто визначаються мінімальне та максимальне значення показника по групі банків. Максимальному значенню ставиться у відповідність кількість балів, яка не перевищує, як правило, n/2 (), а мінімальному значенню ставиться у відповідність 0 ().

Уточнюючий бал, який отримує банк, визначається за формулою:

,                                                                       (2)

де  х – уточнюючий бал, який отримає банк; - мінімальне значення показника по групі банків; - максимальне значення показника по групі банків;  z     - значення показника, якому відповідає уточнюючий бал  х; - кількість балів, яка ставиться у відповідність мінімальному значенню показника по групі банків (); - кількість балів, яка ставиться у відповідність максимальному значенню показника по групі банків ().

З використанням вищезазначеної методики розраховано рейтинг сімнадцяти найбільших банків України по п’яти показниках надійності та ефективності. Показники для аналізу розраховані на підставі даних балансів банків станом на 01.01.2008р., розміщених в Віснику НБУ [6]:

1. Рентабельність активів – співвідношення прибутку до загальних активів банку (П1). Характеризує здатність банку забезпечити найбільшу віддачу активів, їх прибутковість.

2. Відношення прибутку до доходів (П2). Відображає прибутковість банку (рентабельність).

3. Співвідношення капіталу до зобов’язань (П3). Відображає фінансову стійкість банку, достатність власних коштів для забезпечення зобов’язань.

4. Співвідношення високоліквідних активів і загальних активів (П4). Характеризує здатність банку за рахунок коштів в касі та на коррахунку виконувати зобов’язання по розрахунках.

5. Співвідношення коштів, отриманих від банків і інших фінансових установ до зобов’язань банку (П5). Чим менше банк залежить від інших фінансових установ, тим вищі його стійкість і рівень незалежності, тобто він є самодостатнім.

Максимальна кількість балів, яку може набрати банк в процесі побудови рейтингової оцінки складає 37,5. Це узагальнююча оцінка умовного банку з ідеальними показниками діяльності, яка виступає в ролі вагового коефіцієнта, що відображає рівень надійності та ефективності банку. Виходячи з цього, найбільш надійними та ефективними є наступні банки: Ощадбанк (29,7 бали), Приватбанк (28,2 бали) та Промінвестбанк (24,6 бали) (див. табл. 3).

Таблиця 3. Рейтинг банків, розрахований за експрес-методикою рейтингового оцінювання банківської діяльності.

№ з/п

Банк

Всього

Кількість балів по показниках

П1

П2

П3

П4

П5

А

Б

1

2

3

4

5

6

1

Ощадбанк

29.7

5.4

5.5

5.9

7.5

5.5

2

Приватбанк

28.2

7.5

7.0

5.5

2.5

5.7

3

Промінвестбанк

24.6

5.2

5.4

5.6

0.9

7.5

4

Брокбізнесбанк

23.7

2.5

5.9

7.5

6.5

1.3

5

Укрпромбанк

23.0

5.0

5.6

6.0

1.4

5.0

6

Фінанси та кредит

22.3

6.5

7.2

6.0

0.1

2.5

7

Надра

21.2

6.1

6.4

5.3

2.2

1.3

8

Укрексімбанк

20.5

6.2

7.5

5.4

0.7

0.7

9

ПУМБ

20.5

1.5

5.1

6.8

6.9

0.3

10

Форум

19.9

1.3

5.0

5.5

6.6

1.5

11

Укрсоцбанк

19.7

5.5

6.2

5.6

0.6

1.8

12

Райффайзен Банк Аваль

18.9

5.7

5.9

5.9

0.0

1.5

13

ОТП Банк

17.4

5.7

6.6

5.1

0.0

0.1

14

Кредитпромбанк

15.7

0.5

2.5

5.4

5.6

1.7

15

Альфа-Банк

14.2

1.0

2.1

5.7

5.0

0.5

16

Укрсиббанк

13.4

2.2

5.1

5.2

0.9

0.0

17

ВТБ Банк

7.3

0.0

0.0

5.0

1.8

0.6

Підсумовуючи вищесказане можна констатувати, що проблема оцінки надійності кожного окремого банку та банківської системи в цілому завжди була і залишається актуальною. З метою вирішення цієї проблеми автором розроблена модель рейтингової оцінки надійності банківських установ на базі економічних нормативів Національного банку України та експрес-методика рейтингового оцінювання банківської діяльності, які є значним кроком у вирішенні проблеми створення ефективного механізму для всебічної оцінки фінансового стану того чи іншого банку органами банківського нагляду, його клієнтами та тими, хто стоїть перед проблемою розміщення коштів.

 

Література:

 

1.     Закон України “Про Національний банк України”  № 679-XIV від 20.05.1999р. - база даних “Законодавство України” Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14&p=1206365408427233.

2.     Окремі дані про банки України // Бюлетень Національного банку України. – 2008. – № 2. – С. 155-156.

3.     Попередні підсумки діяльності банків України на 01.03.2008 року (за даними щоденного балансу) – офіційний веб-сайт НБУ. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Results/2008/01032008.htm.

4.     Матвієнко П.В. Узагальнююча оцінка розвитку регіонів // Економіка України. – 2007. – № 5. – С. 26-35.

5.     Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0841-01&p=1189749080682256.

6.     Структура активів, зобов’язань, власного капіталу та фінансові результати діяльності банків України за станом на 01.01.2008р. (у розрізі банків) // Вісник Національного банку України. – 2008. - № 3. – С. 46-67.