Дрогобицький державний педагогічний
університет імені Івана Франка
Інтегрований урок як нова форма організації навчання
у початковій ланці освіти
Переорієнтація суспільства на розвиток людини зумовили якісно нові вимоги до вивчення шкільних предметів. Дисциплінарна організація знань, що відповідала певному історичному етапові, нині поступається місцем новій, нетрадиційній. Такий розвиток науки передбачав ще В.Вернадський: “Справа в тому, – зазначав він, – що ріст наукового знання ХХ століття швидко стирає межі між окремими науками. Воно дедалі більше спеціалізується не за науками, а за проблемами. Це дає змогу, з одного боку, надзвичайно глибоко вивчати явище, а з іншого – охоплювати його з усіх точок зору” [2,54].
Важливим напрямком методичного оновлення уроків, як зазначає О.Савченко, є проведення їх на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об’єднаного навколо однієї теми [7,87].
Питання інтеграції навчального матеріалу різних дисциплін знаходили своє висвітлення в працях К.Ушинського та В.Сухомлинського. Так, наприклад, К.Ушинський вважав, що розвивати мову окремо від думки неможливо, що мова не є щось відокремлене від мислення, а, навпаки, є його творіння, розвивати ж слово перед думкою навіть шкідливо, бо читання і запис слів, не підкріплений конкретними уявленнями і образами, веде до формалізму.
Більш вдалою була інтеграція за різними видами діяльності, яку запровадив В.Сухомлинський у шістдесятих роках, проводячи уроки мислення в природі, що включали об’єднані знання з рідної мови, розвитку мовлення, читання і природознавства. Він рекомендував цілісне ознайомлення через сприйняття, уяву, мислення і мовлення, вважаючи, що розвиток мислення серед природи сприяє кращому засвоєнню рідного слова в усіх його барвах, виражальних засобах, а це збагачує пам’ять дитини, сприяє успішному розумовому розвиткові.
Тенденція уваги до проблеми інтеграції, започаткована К.Ушинським та В.Сухомлинським, значно розширилася і поглибилася в дослідженнях українських вчених – Л.Варзацької, М.Вашуленка, О.Савченко, Н.Світловської, І.Беха, І.Волкової, М.Іванчук та ін. Увага провідних дидактів і методистів до проблеми інтеграції пояснюється тим, що це об’єднання спрямоване на посилення інформаційного змісту та емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню додаткового цікавого матеріалу, що дає можливість з різних боків пізнати явище, поняття, досягти цілісності знань учнів [7,87-88].
Аналіз науково-методичних досліджень свідчить, що інтеграція в дидактиці розглядається в двох аспектах:
1) як мета навчання, що передбачає створення цілісної уяви про навколишній світ як єдине ціле, у якому всі елементи взаємозв’язані;
2) інтеграція – як засіб навчання, що орієнтований на зближення предметних знань, встановлення між ними взаємозв’язків.
Велика увага приділяється інтеграції знань у початковій школі, оскільки, на думку М.Вашуленка, для цього існують об’єктивні причини й передумови, зокрема:
- необхідність усунути перевантаження дітей;
- скоротити кількість навчальних годин протягом тижня і вилучені години віддати для предметів розвивально-виховного циклу;
- інтегрований курс у початкових класах може без додаткових витрат вести сам класовод, оскільки йому доводиться навчати школярів цих предметів у традиційній ізоляції (на відміну від старших класів, де інтеграція курсів вимагає переучування вчителя, наповнення його знаннями з іншого предмета, що інтегрують з тим, який він викладає [1,13].
Названа проблема охоплює широке коло питань. Ми зупинимося на інтеграції навчального матеріалу української мови й читання, бо здійснювати реформу освіти неможливо без кардинальних змін у ставленні до мови, як форми людської свідомості, як способу відображення себе й світу. Відомо, що із системи наук, які відтворювали цілісну картину світу, – філософія, піїтика, риторика, граматика – для сучасних дітей залишилась лише граматика, яка на відміну від традиційної (описової) має стати в шкільному курсі функціональною. Сучасна школа повинна вчити дітей мистецтву спілкування, формувати в них навички користування певними комунікативними моделями відповідно до мети спілкування. Такий підхід зумовлений завданнями національної освіти і тими суспільними процесами, які відбуваються в державі. Саме цьому і сприятиме проведення інтегрованих уроків.
Інтегровані уроки відрізняються від традиційних, як зауважує М.Іванчук, тим, що вони об’єднують блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня. Такий урок забезпечує формування в молодших школярів цілісної картини світу, здатності сприймати предмети і явища різнобічно, системно, емоційно, сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування [3,10].
Як зазначає Д.Луцик, інтегровані уроки закладають у собі потенційні можливості інтелектуального розвитку молодших школярів, дають змогу продуктивно використовувати навчальний час, заглиблюватись у сутність виучуваного матеріалу, висвітлювати його з усіх сторін, усвідомлювати його прикладне значення [6,7].
Основними дидактичними принципами, які забезпечать інтеграцію завдань з мови й читання, за М.Вашуленком, є такі:
1) постійний взаємозв’язок теоретичних відомостей (знань) з їх застосуванням; мовні знання в системі опанування мови є не самоціллю, а важливим засобом формування, вираження й удосконалення думки;
2) активний характер навчання: опанування мови має стати активним процесом, який забезпечить органічне поєднання всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності – слухання, аудіювання, читання й письмо;
3) мовні знання, мовленнєві уміння й навички, у тому числі й читання, переказ прочитаного, слід розглядати як умову й компонент розвивального навчання [1,14].
Одним із перспективних напрямків здійснення інтеграції в початковій школі є об’єднання двох важливих предметів – читання й рідної мови в одну навчальну дисципліну – рідне слово, так як в основі інтеграції цих предметів лежить текст як найвища одиниця мови й мовлення, що дасть можливість ознайомити молодших школярів з текстами різних стилів – художніми, публіцистичними, науково-пізнавальними, діловими, які не тільки інформативно збагатять учнів, а й слугуватимуть основою для всебічного аналізу й узагальнення різноманітних лексичних і граматичних явищ в їх органічних взаємозв’язках, формуватимуть в молодших школярів мовленнєві уміння і навички.
Такий посібник, що має назву “Рідне слово в рідній школі. Інтегроване вивчення читання та української мови в 2 класі”, створено професорсько-викладацьким колективом Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Його автори Д.Луцик, А.Зимульдінова (кафедра педагогіки та методики початкового навчання), Г.Філь (кафедра філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі), О.Химин (кафедра теорії та історії української літератури) розглянули зміст чинної програми з читання та рідної мови для другого класу; знайшли точки дотику для об’єднання за тематичним принципом та видами мовленнєвої діяльності; визначили теми для читання; дібрали тексти різних видів, типів, стилів та художніх жанрів з дитячої художньої літератури, які ілюструють різні мовні явища та факти; розробили методичний апарат до роботи над літературознавчим аналізом текстів та для формування в учнів умінь і навичок повноцінних якостей читання, водночас і на основі вивченого; визначили мовний матеріал згідно з чинною програмою з української мови для другого класу; дібрали невеликі за обсягом тексти для ілюстрації мовного матеріалу, склали завдання до них з урахуванням принципів систематизації й доступності для учнів другого класу й представили у вищезгаданому посібнику моделі інтегрованих уроків [4; 5].
У цьому навчальному посібнику продемонстровано новий підхід до вивчення рідної мови через синтез знань за видами мовленнєвої діяльності молодших школярів – слухання, розуміння, говоріння, читання і письмо. В основу синтезу знань покладено тематичний підбір текстів, які пропонуються як для читання, так і для рідної мови. Під час читання відтворюються читацькі вміння й навички учнів і формуються в них уміння орієнтуватися в змісті, структурі та мовному оформленні прочитаного тексту. Для вивчення рідної мови запропоновано завдання на сприйняття, відтворення і творчість другокласників. Посібник передбачає формування в учнів цілісного сприйняття навколишнього світу через трансформацію знань з однієї галузі до іншої, допоможе вчителеві розвивати інтерес і потребу в учнів молодшого шкільного віку системного підходу до тексту, застосовувати по-новому інформацію, осмислювати її значущість для поглиблення знань з рідної мови й читання [4; 5].
Використання у навчальному процесі початкової ланки освіти розроблених авторським колективом моделей інтегрованих уроків сприятиме підвищенню інтересу молодших школярів до виучуваного матеріалу, формуванню в них цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості.
Література
1. Вашуленко М.С.
Інтегрування завдань з рідної мови й читання. – Початкова школа. – 1994. – № 6. – С.13-16.
2. Вернадский В.И.
Размышление натуралиста. – М.: Просвещение, 1975. – Кн. 2. – С.54.
3. Іванчук М.
Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання // Початкова школа.
– 2004. – № 5. – С.10-13.
4. Луцик Д.В.,
Зимульдінова А.С., Філь Г.О., Химин О.Ф. Рідне слово в рідній школі.
Інтегроване вивчення читання та української мови в 2 класі. – Перша частина. –
Дрогобич, 2003. – 187 с.
5. Луцик Д.В.,
Зимульдінова А.С., Філь Г.О., Химин О.Ф. Рідне слово в рідній школі.
Інтегроване вивчення читання та української мови в 2 класі. – Друга частина. –
Дрогобич, 2004. – 311 с.
6. Луцик Д. Проблема
інтеграції навчально-виховного процесу в початкових класах, шляхи її
розв’язання // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Шляхи
інтеграції навчально-виховної роботи в початкових класах”. – Дрогобич, 1997. –
С.5-8.
7. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: “Магістр – S”, 1997. – 256 с.