Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Яловий С.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Особливості організації самостійної роботи студентів в умовах сьогодення.

У сучасній психолого-педагогічній літературі існують різні підходи до визначення поняття “самостійна робота студентів”. Частина авторів характеризують її як специфічний вид навчально-пізнавальної діяльності чи сполучення декількох видів. “Коли ми говоримо про зростання ролі та значення самостійної роботи, - пише М.Д.Нікандров, - мається на увазі та діяльність студентів, котра протікає без безпосереднього керівництва викладача, хоча направляється і організується ним”. Р.А.Назімов визначає самостійну роботу як “різноманітні види індивідуальної, групової пізнавальної діяльності студентів, яка здійснюється ними на аудиторних заняттях та в неаудиторний час”.

Самостійну роботу легко відрізнити від інших форм роботи. Самостійна робота – це такий спосіб навчальної роботи, коли 1) студентам пропонуються навчальні завдання і рекомендації для їх виконання; 2) робота виконується без будь-якої участі викладача, але під його керівництвом; 3) виконання роботи вимагає від студента розумового напруження.

Сутність самостійної роботи залежить перш за все від того, який зміст вкладується в слово “самостійний”. Найчастіше зустрічається три значення цього поняття:

1) студент повинен виконати певну роботу сам, без будь-якої допомоги викладача;

2) від студента вимагаються самостійні мислительні операції, самостійна орієнтація в навчальному матеріалі;

3) виконання навчального завдання не регламентується, студент вільний у іиборі змісту і способів досягнення мети.

У сучасній дидактиці самостійна робота студентів розглядається, з одного боку, як вид навчальної праці, що здійснюється без безпосереднього втручання, але під керівництвом викладача, а з іншого, – як засіб залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, засіб формування у них методів її організації. Ефект від самостійної роботи студентів досягається тільки тоді, коли вона організується та реалізується у навчально-виховному процесі як цілісна система, що пронизує практично всі етапи і форми навчання студентів у вищому закладі освіти.

На основі чисельних досліджень доведено, що самостійна робота студентів активізує їх мислення, сприяє створенню власних поглядів і переконань. Випускник вищого закладу освіти, що не навчився самостійно здобувати знання, не здатний втілити власні ідеї в реальні проекти. Людина досконало володіє тільки тим, що вона здобувала власною працею.

На нашу думку, роль самостійних занять важлива не тільки тому, що в межах аудиторних занять неможливо дати (і засвоїти) масу знань, яка постійно збільшується та змінюється. Є й інші і більш вагомі причини.

По-перше, будь-яка навчальна діяльність включає елемент самостійної роботи в тому розумінні, що засвоює людина навчальний матеріал завжди сама.

По-друге, самостійна робота із зрозумілих причин передбачає найбільше різноманіття форм діяльності тих, хто навчається, отже, забезпечує найбільш високий рівень засвоєння навчального матеріалу.

По-третє, лише самостійна робота з опрацювання навчального матеріалу дає знання і переконання, хоча початок тут може бути покладено іншими заняттями.

По-четверте, самостійна робота є основою майбутньої самоосвіти спеціаліста, формує відповідну мотивацію та навички самоосвіти. У багатьох публікаціях показано, що коли студент не навчиться самостійній роботі з врахуванням як мотиваційного, так і технологічного компонентів протягом терміну навчання у вузі, то до фази самоосвіти він так і не переходить, або вона дається йому з великими зусиллями.

Є підстави стверджувати, що самостійна робота не тільки допомагає студенту успішно засвоювати зміст навчального матеріалу, набувати навичок та вмінь професійної діяльності, вона формує потребу до постійного самовдосконалення, самоосвіти, розширення кругозору. В умовах сьогодення це дуже важливо, адже після закінчення вищого навчального закладу процес самоосвіти і самовиховання особистості стають визначальними для її професійного вдосконалення та зростання.

Відомо, що в основі самостійної роботи студента лежить його пізнавальна активність. Активність у навчанні характеризується стійким інтересом до навчального матеріалу, його розумінням, спрямованістю на подолання труднощів у його засвоєнні, спрямованістю уваги і мислительних операцій (аналізу і синтезу, порівняння тощо). У сучасній дидактиці виділяють три рівні пізнавальної активності:

1) відтворююча активність - прагнення особистості запам’ятати і відтворити навчальний матеріал, оволодіти його застосуванням за зразком;

2) інтерпретуюча активність - прагнення особистості усвідомити вивчене, пов’язати його з вже відомим навчальним матеріалом, оволодіти способами застосування знань у нових умовах;

3) творчий рівень активності - прагнення особистості до знаходження нового, раніше невідомого способу розв’язування задачі (вирішення проблеми).

Мета самостійної роботи студента – це розвиток такої риси особистості, як самостійність, тобто здібність організувати і реалізувати свою діяльність без стороннього керівництва і допомоги.