Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Сулима Т.П., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Сучасні підходи професійної освіти та їх реалізація

Проблема змісту освіти з-поміж багатьох педагогічних проблем стоїть і завжди стояла на першому місці. Людству на будь-якому етапі його розвитку доводилося розв'язувати питання: чого навчати підростаюче покоління. Лише після цього виникають проблеми-як навчати, за допомогою чого вчити тощо. У сучасній Україні проходить реформування, реорганізація та становлення нової системи освіти. Істотних змін зазнає система професійно-технічної освіти. З'являються навчальні заклади нових типів, у вищих закладах освіти І-ІV рівнів акредитації впроваджується триступенева система підготовки фахівців «бакалавр - спеціаліст - магістр», а у ПТНЗ (Професійно-технічний навчальний заклад) два ступені - «кваліфікований робітник - молодший спеціаліст». Поступово змінюються організаційні засади освіти. Насамперед, маємо на увазі те, що до недавнього часу навчальні плани, програми, навчальна література, мали суворо нормативний характер і були обов'язковими для виконання. Тепер у багатьох випадках усі ці документи та навчальні книжки складаються самими працівниками закладів освіти і використовуються в навчальному процесі. У зв'язку з цим посилюються вимоги до викладачів, майстрів виробничого навчання - їхньої кваліфікації, знань теорії освіти та нових педагогічних технологій.

Сучасна державна політика України в галузі професійної освіти зорієнтована на розв'язання таких головних завдань:

- розробку та реалізацію загальнодержавної стратегії розвитку професійної освіти, адекватної об'єктивним потребам нашого суспільства в
умовах перебудови;

- визначення та здійснення комплексу практичних заходів, спрямованих
на подолання кризових процесів та явищ і стабілізацію професійно-технічної
освіти, її реформування та розвиток на базі нових типів навчальних закладів;

- інтеграцію української професійної школи у світову, європейську,
розгортання інтелектуальних взаємозв’язків і комунікацій.

Стратегічними напрямками реорганізації освіти є такі: забезпечення
нового рівня якості підготовки спеціалістів, формування гнучкої системи
підготовки робітничих кадрів, що задовольняє сучасні потреби суспільства
у фахівцях різних галузей, з швидкою адаптацією до змінних умов професійної
діяльності, тобто здатністю майбутніх робітників до розширення, оновлення
та поповнення знань.

Реалізація цих завдань у системі професійно-технічної освіти передбачає визначення дидактичного завдання, тобто постановку цілей і добір навчального змісту, адекватного перспективам соціально-економічного та науково-технічного розвитку. При цьому важливими напрямками педагогічної стратегії є такі:

І. Поглиблення освіти на основі органічного поєднання її природничо-наукової та гуманітарної складових. Людина повинна відчути свій всебічний взаємозв'язок з середовищем, яке її оточує. Тому в центрі системи освіти, в тому числі і професійно-технічної, має бути пріоритет людської особистості.

II. Орієнтація учнів на галузеві та регіональні інтереси. Створення умов для вдосконалення технології навчання, що забезпечує підготовку спеціалістів з урахуванням кон'юнктури ринку, дає свободу вибору освіти відповідно до здібностей, нахилів та інтересів.

Концептуально освіту можна розглядати як процес і результат цілеспрямованої, інституціолізованої, педагогічно організованої та планомірної соціалізації людини, що здійснюється в її інтересах та інтересах суспільства, до якого вона належить. У меті освіти знаходять концентроване вираження інтересів як суспільства в цілому, так і кожної особистості. Суспільство справляє свій внесок в освіту. Для того, щоб повернути ці інвестиції, воно за допомогою освіти розвиває здібності людини.

Мета сучасної освіти - розвиток тих здібностей, які потрібні самій особі та суспільству; залучення її до соціально-ціннісної активності; забезпечення
можливостей ефективної самоосвіти (зокрема, підвищення кваліфікації) за межами інституціолізованих освітніх систем.

Цілі й завдання професійної освіти:

1. Створення умов для набуття кожною людиною професії і включення її
в суспільно корисну, продуктивну працю відповідно до її інтересів та
здібностей.

2. Задоволення поточних і перспективних потреб народного господарства в кваліфікованих, конкурентноздатних робітниках, що мають широкий
політехнічний світогляд, професійну мобільність, загальну культуру.

3. Забезпечення перепідготовки робітничих кадрів, підвищення їхньої
кваліфікації відповідно до сучасних вимог науково-технічного розвитку та
потреб виробництва, що швидко змінюються. Підкреслимо ще особливе
значення виховання учнів на народних трудових традиціях, пріоритетах
загальнолюдських цінностей - як соціально активних, творчих членів
суспільства.

Серед головних принципів професійної освіти є такі: гуманізація, демократизація, науковість змісту освіти, поєднання навчання з продуктивною працею, наступність в освіті. Реалізація цих принципів у сучасних умовах дає змогу здійснити перехід від жорсткої регламентації змісту освіти та організації навчально-виховного процесу до розробки певних стандартів змісту базисної частини професійної підготовки, зменшення кількості обов'язкових нормативних показників навчально-програмної документації.